ПРАВО НА ЦІЛІСНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ В ПРАВІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Науково-технічний прогрес у галузі біології і медицини став невід'ємною складовою сучасної європейської цивілізації. Однак на шляху свого розвитку біомедична наука та практика поступово вторглися у сферу фундаментальних життєво важливих прав людини, постійно створюючи безліч загроз фізичній і психічній цілісності індивідів. У міжнародно-правових документах нерідко підкреслюється, що цілісність особи є підґрунтям для захисту всіх інших прав і свобод людини. Забезпечення та захист фізичної і психічної цілісності індивідів у галузі прогресу біомедицини складає одну з найактуальніших правових проблем сучасності.

Особлива увага захисту права людини на цілісність приділяється у Європейському Союзі. Право кожного на фізичну і психічну цілісність закріплене у ст. 3 Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу 2000 р. (далі Хартія ЄС). Це право становить одне з найбільш значимих благ у системі європейських цінностей, а його забезпечення не тільки створює умови, необхідні для всебічного задоволення потреб особистості, а й забезпечує демократичний розвиток суспільства, оскільки царина цілісності одного індивіда – це межа свободи і прав іншого.

Нове законодавство України про правове регулювання біомедицини багато в чому спирається на досвід європейських законодавців щодо необхідності гарантувати у цій галузі право людини на цілісність особистості. Так, у пояснювальній записці до проекту Закону України "Про заборону репродуктивного клонування людини" вказувалося, що в підписаній у Ніцці Хартії ЄС 2000 р. встановлюється заборона на репродуктивне клонування людини і що, з правової точки зору, клонування людських істот знаходиться у протиріччі з низкою найважливіших прав особистості: з правом на людську гідність, цілісність особистості тощо. Таким чином, можна сказати, що схвалення Верховною Радою України у 2004 р. цього законопроекту стало підтвердженням усвідомлення вітчизняними законодавцями необхідності захисту права людини на цілісність особистості у царині біомедицини і нових біотехнологій. Крім цього, у 2004 р. за дорученням Кабінету Міністрів України було розпочато роботу з підготовки до ратифікації Конвенції про права людини та біомедицину 1997 р., яка була підписана Україною 22 березня 2002  р. також містить положення щодо захисту права людини на цілісність.

Проект Закону України "Про права пацієнтів в Україні", що був винесений та представлений до Верховної Ради у 2003 р. народним депутатом С. В. Шевчуком, містив право пацієнта на фізичну і психічну цілісність (ст. 5) та право на дотримання фізичної і психічної цілісності при медичному втручанні (ст. 8). Законопроект "Про права пацієнтів в Україні" від 21 лютого 2005 р. № 2649-1, внесений народними депутатами України П. М. Симоненком, В. Ф. Сіренком та М. В. Лободою встановлює, що державна політика у сфері захисту прав пацієнтів має виходити, серед іншого, з визнання психічної та фізичної цілісності людини. У п. 4 ст. 4 цей законопроект встановлює, що одним з принципів підходу до прав пацієнтів і реалізації цих прав в Україні є психічна і фізична цілісність людини, а в ст. 10 проголошує право на збереження психічної і фізичної цілісності при медичному втручанні.

Наведені положення законопроектів висвітлюють інтерес українських законодавців до проблеми захисту права людини на цілісність особистості у галузі біомедицини та свідчать про актуальність дослідження цього права на сучасному етапі. Крім того, міжнародні зобов’язання щодо гармонізації вітчизняного законодавства з правом Європейського Союзу, що взяла на себе Україна, реалізуючи державну політику інтеграції до ЄС, роблять актуальним вивчення та дослідження права на цілісність особистості саме на прикладі його закріплення у європейському праві.

 Серед наукових праць присвячених вивченню права на цілісність особистості орієнтирами й основою для сформульованих у цьому дослідженні підходів, понять, визначень виступали праці західних та американських вчених і юристів-міжнародників як-то: Р. Адорно, Ж.-Ф. Аканді-Комбе, Д. Дж. Аннас, К. Аподака, С. Бюрхагер, Р. В. Волкер, Г. Датфілд, А. Джорж, Р. Занер, Х. Зварт, С. Калапнер, П. Кемп, М. К. Матіолі, М. Новак, P. Олмо, Е.Д. Плегріно, С. С. По, Д. А. Поссей, Я. Д. Рендторф, Д. Л. Річардс, Л. Сінгранеллі, С. Н. Тейт, Б. Тобес, В. Тум, Д. Фельдман, Д. Хайстеркамп, М. Хаускеллер, А. Хендрикс, Р.Фйеллсторм, Р. С. Шапіро. Також були досліджені роботи та використані висновки й погляди щодо захисту цілісності особистості, запропоновані такими вітчизняними та російськими дослідниками права та проблем захисту цілісності особистості, як: М. П. Авдєєнков, С. В. Бахін, М. В. Буроменський, В. В. Глуховський, Ю. О. Дмитрієв, П. А. Калініченко, Т. Р. Короткий, В. І. Крусс, Н. В. Коробцова, А. В. Майфат, Н. М. Малеїна, О. О. Мережко, О. А. Мирошниченко, Г. Т. Овадюк, В. П. Сальников, І. Я. Сенютa, С. Г. Стеценко, С. С. Тихонова, Є. А. Тюгашев, В. М. Хвостов.

Вищевказані автори внесли великий вклад у розробку концепції права людини на цілісність особистості, характеру й об’єму досліджуваного права, у визначення та аналіз окремих його елементів. Проте, єдине й комплексне дослідження, яке розкривало би теоретичні проблеми фундаментального права людини на цілісність особистості на цей час відсутнє. Без визначення поняття й змісту, характеристики суттєвих елементів права на цілісність неможливі його забезпечення та реалізація, особливо в галузі біомедицини. Крім цього, на теперішній час у вітчизняній науці міжнародного права зовсім відсутні дослідження присвячені безпосередньо праву на цілісність особистості як фундаментальному праву людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно із цільовою комплексною програмою «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (номер державної реєстрації № 0106u002284).