ВПЛИВ ЗМІН КЛІМАТУ НА ТЕРМІЧНИЙ ТА ЛЬОДОВИЙ РЕЖИМИ РІЧОК БАСЕЙНУ ДНІПРА (В МЕЖАХ УКРАЇНИ) З ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

Короткий зміст

У вступі обгрунтовується актуальність теми, формулюється мета і завдання дослідження, визначаються методи досліджень, наукова новизна одержаних результатів, практична значимість дисертаційної роботи, а також наведені відомості про апробацію, публікації і загальну структуру роботи.

У першому розділі проаналізовано основні публікації, у яких розглянуто теоретико-методологічні аспекти вивчення змін термічного та льодового режимів водних об’єктів світу, України та річок басейну Дніпра окремо, як результат кліматичних змін.

Спостереження за термічним та льодовим режимами водних об’єктів почалися з освоєнням водних шляхів, розвитком гідроенергетики, водної меліорації, рекреації та інших галузей господарства. Значний внесок у розвиток цього питання зроблений вченими Росії, а також вченими інших країн: США, Австрії, Швеції, Чехії, Молдови тощо. Перші відомості про терміку води р. Дніпро висвітлені в працях К.М. Жука (1890р.), А.І. Воєйкова (1903р.), про зимовий режим Дніпра - у роботі                     Н.І. Максимовича (1901р.). Починаючи з 50-х років ХХ ст. дослідження термічного та льодового режимів річок України виконувалися, переважно, вченими Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту та Інституту гідробіології НАН України.

Аналіз публікацій стосовно вивченості термічного та льодового режимів річок України та басейну Дніпра зокрема, в умовах потепління клімату, свідчить про відсутність детальних досліджень регіональних особливостей цих змін. Автори більшості робіт, що присвячуються цьому питанню, роблять узагальнення за даними окремих гідрологічних постів без будь-якої просторової ув’язки.

Для просторової оцінки досліджуваних характеристик використаний ландшафтно-гідрологічний метод, головним завданням якого є пізнання закономірностей взаємодії гідрологічних процесів та природних структур різного просторового рівня і типу. Такі взаємодії локалізовані в просторі, що дає можливість розглядати їх як деякі системи, що називаються ландшафтно-гідрологічними               (О.М. Антіпов). Вузловим елементом ієрархії ландшафтно-гідрологічних систем (ЛГС) є ландшафтно-гідрологічна провінція (ЛГП), оскільки вона є першою у ієрархічному ряді ЛГС, зумовленою переважно кліматичними факторами. Для менших за площею ландшафтно-гідрологічних одиниць кліматичні умови слабо диференційовані і на провідне місце виходять азональні фактори.

Вибрана нами ЛГП за просторовою розмірністю відповідає басейнам середніх річок площею від 2 до 50 тис. км², тому що зональні риси умов формування водного режиму відображають гідрологічні характеристики саме середніх річок.

На основі схеми фізико-географічного районування території України                  (О.М. Маринич, П.Г. Шищенко), в межах басейну Дніпра виділено чотири ландшафтно-гідрологічні зони та десять ландшафтно-гідрологічних провінцій (рис.1).

У зв’язку із деякою відмінністю умов формування водного режиму в межах Поліського краю, окремо виділені Лівобережна поліська мішанолісова ЛГП (басейн р. Десна) та Правобережна поліська мішанолісова ЛГП (басейн р. Прип’ять).