ГИДРОГРАФИЧЕСКАЯ СЕТЬ И СТОК РЕК ПОДОЛЬСКОЙ ВОЗВЫШЕННОСТИ

Короткий зміст

У вступі наведені загальні відомості про актуальність, мету, завдання дисертаційного дослідження, його зв'язок з науковими програмами, темами, планами, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, їх апробацію на науково-практичних конференціях, а також публікації автора за темою дисертації.

У першому розділі «Особливості формування гідрографічної мережі  Подільської височини» надається стисла характеристика гідрометеорологічних умов формування стоку  на території Подільської височини.

Досліджуваний регіон формою нагадує дугу, що тягнеться уздовж річки Дністер, займаючи основну частину Волино-Подільскої плити. Орографія  території незвичайна тим, що, маючи загальний помітний ухил поверхні на південь, вона має також помітний ухил на схід. Це підтверджується розподілом висот, а також планом  гідрографічної мережі. Вектор ухилу поверхні I, направлений з північного заходу на південний схід, незначний, – 0.3 ‰, проте йому підпорядкований напрям перебігу головних річок Поділля – Дністра і Південного Бугу.

Згідно з фізико-географічним районуванням, територія Подільської височини поділяється на такі елементи: Росточчя, Гологори, Вороняки, Кременецькі гори, Опілля, Толтри або Медобори.

Подільська височина належить до рівнинної території зони лісостепу. У кліматичному відношенні вона є складною місцевістю. Значну роль у формуванні клімату відіграють Карпати. Перехід до теплого сезону характеризується ослабленням відрогів східних антициклонів, поступовим припиненням арктичних дій і посиленням відрогів азорського антициклону.

Аналіз умов формування весняного водопілля дозволяє відзначити, що мінімальна сума максимальних добових температур, що забезпечують появу ефективного стоку, дорівнює 4 – 8º. Фронт сніготанення рухається переважно з півдня, південного заходу і північного заходу.

У другому розділі «Дослідження процесу формування гідрографічної мережі Подільської височини» аналізуються процеси формування Подільської височини, зародження і розвиток гідрографічної мережі регіону, запропоновані сценарії формування по кожній з крупних річок Поділля.

Геоморфологічна структура Поділля в своєму розвитку пройшла декілька стадій переходу-від території, покритої морем, до рівнини, а потім до горбистої височини. Основним чинником у формуванні сучасного рельєфу Поділля стали тектонічні рухи наприкінці неогену, початку четвертинного періоду. Теперішній рельєф Подільської височини сформувався в результаті двох тектонічних циклів коливальних рухів.

У першому з них відбулося підняття північно-західного краю Подільського плато і одночасне опускання південно-східної його частини, а також осушення північно-західної частини Поділля. Ця територія набула нахил до південного сходу, в напрямі відступу Сарматського моря. Суша, що вивільнилась з-під води, успадкувала нерівності морського дна, які відіграли основну роль у формуванні первинної гідрографічної мережі (рис. 1).