ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ В ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Громадськість є одним із найважливіших національних ресурсів для розвитку і впровадження екологічного законодавства. Кожна людина особисто зацікавлена, щоб оточуюче її середовище було чистим, здоровим і неушкодженим, а тому залучення громадськості до формування екологічної політики держави є вирішальним чинником у створенні ефективного режиму охорони навколишнього природного середовища.

В останні роки відбулися певні позитивні зрушення у процесі становлення передумов ефективного залучення громадськості до вирішення екологічних проблем. Усе чіткіше визначається стратегія і тактика громадської екологічної політики, реалізації форм та застосування методів екологічного стимулювання як на місцевому, так і загальнодержавному рівнях, впровадження попереджувальних заходів для збереження довкілля представниками екологічної громадськості.

Інституційний розвиток суспільства триває. Однак на функціональному рівні поки що не сформовано систему взаємозв’язку і взаємозалежності інтересів громадян, суспільних настроїв і дій влади. Кожна з названих складових перебуває в автономному режимі і, як правило, не впливає одна на одну. Це означає, що, незважаючи на помітне зміцнення природоохоронної бази України та її орієнтацію на світові стандарти, існує велика кількість законодавчих прогалин, які стримують розвиток громадської ініціативи. Не маючи своєрідного опонента і контролера в особі громадськості, деякі державні структури не поспішають з перебудовою своєї діяльності в нових соціально-економічних умовах країни. За таких обставин визріла необхідність вдосконалення механізмів взаємодії громадськості та органів влади у багатьох сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі в екологічній.

Запорукою успішної співпраці громадськості та державно-владних установ є належним чином сформована нормативно-правова база, на основі якої визначалися б основні принципові положення такої співпраці, а також конкретні механізми їх реалізації. В нашій державі на даному етапі триває процес розвитку правового регулювання участі громадськості у прийнятті рішень у галузі охорони довкілля. Однак відсутність переконливих гарантій, тобто відповідних забезпечуючих механізмів (стимулюючих норм, відповідальності за порушення відповідних процедур тощо) призводить до блокування практичного застосування закріплених в нормативно-правових актах так званих норм-принципів, норм-цілей, які не сприймаються суспільством через відсутність детальних механізмів їх безпосередньої реалізації. В той же час у деяких країнах світу на сьогодні таке законодавство вже в основному сформоване, вироблена певна практика його застосування. Активно створюються норми міжнародного права, покликані врегулювати досліджувану сферу суспільних відносин.

Отже, перед Україною постало завдання вдосконалення нормативно-правової бази та створення цілісної досконалої системи правових гарантій забезпечення реальної участі громадян та їх об’єднань у прийнятті рішень з питань охорони навколишнього природного середовища. Актуальність та важливість даних питань, а також наявність наукових розробок лише з окремих аспектів цієї проблематики в Україні, відсутність упорядкованої системи нормативно-правових актів у цій сфері обумовили вибір даної теми дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці як провідних українських, так і зарубіжних вчених. Наукові дослідження В.І.Андрейцева, О.В.Бесяцького, Г.Ю.Бистрова, М.М.Брінчука, С.А.Боголюбова, М.І.Васильєвої, А.П.Гетьмана, О.К.Голіченкова, Т.Р.Захарченко, Л.М.Здоровко, Н.Р.Кобецької, О.С.Колбасова, В.В.Костицького, С.М.Кравченко, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, С.В.Размєтаєва, Т.М.Слінько, А.Г.Тарнавського, Ю.С.Шемшученка з питань теорії екологічного права допомогли сформулювати основні положення, на яких повинні базуватися загальні підходи до правового регулювання участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень.

Обґрунтуванню окремих дисертаційних положень сприяли праці відомих дослідників питань теорії держави та права (С.С.Алєксєєва, М.В.Вітрука, М.І.Матузова, М.М.Новікова та ін.), конституційного права (В.В.Кравченка, В.Косинського, Л.М.Липачової, А.Р.Мацюка, А.С.Олійника, В.Ф.Погорілка, В.О.Серьогіна, В.Л.Федоренка, О.О.Чуб), а також роботи вчених у галузі державного управління (В.Г.Афанасьєва, В.Д.Бакуменка, В.М.Гаращука, О.Г.Мурашина, О.І.Сушинського,  В.П.Таранухи, Ю.А.Тихомирова та ін.).

Проблеми правового забезпечення участі громадськості в охороні навколишнього природного середовища піднімались на рівні дисертаційного дослідження С.В.Размєтаєвим у 1990 році, нормативно-правову основу якого складали на той час акти законодавства СРСР та УРСР. Можна виділити також окремі публікації, в яких у загальному окреслювалась проблема необхідності правового забезпечення участі громадськості в природоохоронній діяльності (М.М.Грішин, І.В.Тустановська) та аналізувались сутнісні характеристики окремих форм участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень (М.М.Брінчук, С.А.Боголюбов, Д.В.Скрильніков, Г.А.Ларіонов, Е.В.Позняк).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України».