ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН ЯК МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА СУСПІЛЬСТВА

Короткий зміст

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет та методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації. У першому розділі – “Реалізація права людини на звернення в громадянському суспільстві: теоретико-методологічні засади” − здійснено системний аналіз наукової літератури за проблематикою дисертаційної роботи, обґрунтовано теоретичні та методологічні засади дослідження взаємодії громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, розглянуто звернення громадян як чинник розвитку демократії, реалізації прав і свобод людини в умовах становлення громадянського суспільства. Аналіз наукових джерел засвідчив, що трансформація суспільно-політичних відносин, соціальний характер еволюційного розвитку України зумовлюють актуальність ґрунтовного дослідження ролі та місця звернень громадян у взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством. Важливість дослідження питання звернень громадян зумовлена також потребою в ефективному регулюванні соціальних процесів з метою запобігання процесам некерованості їх розвитку та, у свою чергу, унеможливлення небажаних соціальних деформацій. Проаналізовані в роботі теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних фахівців дозволяють зробити висновок, що ступінь розробленості зазначеної проблематики залишається недостатнім. Наголошується, що людина (громадянин) у системі державного управління та місцевого самоврядування має прямо чи опосередковано брати участь у реалізації соціодіагностичних, прогностичних, планових, організаційних, пізнавальних, освітніх, інформаційних та багатьох інших функцій, які визначаються гуманістичною концепцією державного управління, а також правовими механізмами державного управління. Вказано, що за нинішніх умов взаємовідносини “влада – громадянин” значно детерміновані соціально- історичним і соціально-психологічним досвідом, накопиченим усіма учасниками цього процесу (тим більше, що такі відносини реалізуються не лише на рівні 9 інституціональних структур). Розвиток інституту реалізації прав і свобод людини потребує створення дієвих інституцій громадянського суспільства та сильної держави як арбітра і гаранта цивілізованих економічних, політичних, правових і соціальних відносин. Установлено, що забезпеченню підлягає не саме право людини на звернення як сутність відповідних нормативно-правових актів і як система суб’єктивних правозобов’язань держави, а саме реалізація таких прав, що обумовлено законом. Наближення до європейських стандартів життєдіяльності, соціальна спрямованість державного управління передбачають забезпечення реалізації прав громадян на вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне збирання, зберігання й поширення інформації, вільне об’єднання громадян для реалізації та захисту своїх прав, одержання інформації від органів державної влади й органів місцевого самоврядування, доступ до їхніх ресурсів, звернення до них, участь в управлінні, що є найважливішими умовами та критеріями функціонування правової держави. Ці права виступають сполучним елементом системи основних прав і лише за умови їх дотримання можна стверджувати про фактичну реалізацію особистих політичних, соціальних, економічних, екологічних та культурних прав. Значущість та актуальність проблематики конституційного механізму забезпечення прав людини на звернення зумовлюється не лише специфічними обставинами (демократизацією політичної системи, формуванням громадянського суспільства), а й глибинними реформами на рівні повноважень інститутів державної влади, структурною реорганізацією державного управління, які сьогодні відбуваються в Україні. Доведено, що право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це пояснюється тим, що, по-перше, звернення громадян є однією з форм участі суспільства в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, по- друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина шляхом подання до органів влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні – це механізм виконання соціальних обов’язків публічної влади та втілення її відповідальності в політико- правовому аспекті. З’ясовано, що звернення громадян є показником рівня організації реагування на факти порушень прав і свобод людини з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування як в окремих регіонах, так і загалом у державі. Незалежний, всебічний, об’єктивний та справедливий розгляд звернень громадян на правовій основі запобігає подальшим зверненням щодо порушених громадянами питань, а відсутність такого розгляду свідчить про неспроможність органів влади вживати невідкладних і системних заходів стосовно своєчасного та якісного вирішення проблем на місцях, що знижує довіру громадян до влади і тим самим перешкоджає ефективній взаємодії держави та суспільства і фактично свідчить про невідповідність виконання ними своїх обов’язків. Проведений аналіз особливостей та закономірностей формування інституту звернень громадян у контексті розвитку демократичних засад суспільного розвитку 10 засвідчив феномен переходу від централізованого управління на основі командних принципів до мережної координації, в основі якої – принцип партнерства. При цьому роль громадян у механізмі управління змінюється від пасивного об’єкта управління до експерта, що впливає на прийняті рішення, і надалі – до безпосереднього учасника процесу прийняття рішень. При цьому інститут звернень громадян покликаний забезпечити інституційну легітимацію публічного простору та комунікативну практику. Установлено, що розв’язання суперечностей між прагненням налагодити ефективну взаємодію громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування і незрілістю інститутів громадянського суспільства лежить у площині консолідації зусиль з побудови розвинутої інфраструктури публічної сфери з метою стимулювання пошуку оптимальних варіантів поєднання інтересів різних соціальних груп. А це у свою чергу передбачає високий рівень економічної, соціальної, духовної, політичної культури; розвинені правові відносини; взаємодію громадян з державою заради спільного блага. Засобом раціоналізації соціального розвитку в Україні визначено впровадження зарубіжного досвіду соціального партнерства, соціальної спрямованості державного управління в країнах Європи. У другому розділі – “Інститут звернень громадян як механізм взаємодії держави та суспільства” – проаналізовано організаційні засади взаємодії громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування в Україні, обґрунтовано структуру та функції інституту звернень громадян як важливого механізму взаємодії держави та суспільства. Зазначено, що однією з найважливіших проблем сучасного суспільного розвитку є питання взаємовідносин держави і громадянина в умовах формування ефективних національних та міжнародних інструментів захисту прав і свобод людини, адже наявність чи відсутність основних прав і свобод людини виступає найбільш яскравим показником ступеня розвитку громадянського суспільства, побудови правової держави. На цій основі доведено, що забезпечення реалізації конституційного права громадян на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, оскарження їх дій та бездіяльності, відновлення порушених прав і законних інтересів громадян є важливим напрямом діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Аналіз правового поля, у якому формуються механізми взаємодії громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, засвідчує, що влада спрямувала свої зусилля на діалог з громадськістю – інституційно оформленими об’єднаннями громадян, що продовжує українську традицію правового визначення діалогових форм політичної участі громадян через систему посередників. Наголошено, що потребою демократизації політичного процесу в Україні є індивідуалізація діалогу, що пояснюється, по-перше, недостатньо високим рівнем внутрішньо-організаційної демократії в об’єднаннях громадян, незавершеністю процесів політичної структуризації суспільства; по-друге, необхідністю посилення відкритості і прозорості підготовки та прийняття державно-управлінських рішень. Функціонування інституту звернень громадян як механізму взаємодії 11 держави та суспільства розглянуто в контексті загальної системи механізмів державного управління, зокрема: правового, організаційного, економічного, інформаційного. Обґрунтовано основні функції, які виконує інститут звернень громадян: правозахисну (звернення як юридичний інститут є одним із засобів захисту прав громадян, що дозволяє запобігати порушенням, зловживанням, негативним впливам, своєчасно усувати дестабілізуючі наслідки); інформаційну (звернення громадян є цінним джерелом відомостей для органів державної влади та органів місцевого самоврядування про проблеми громадян); комунікативну (звернення громадян є ефективним засобом комунікації між державою та громадянами); інструментальну (виконують роль засобу впливу на рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також учасника процесу їх прийняття та реалізації). Практичне забезпечення права на звернення визначає розвиток більшості країн на шляху політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва, виступає одним із визначальних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення в контексті європейської інтеграції України. У цьому контексті звернення громадян розглянуто як один із важливих механізмів взаємодії держави в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суспільства (окремих осіб і груп осіб). Складовими цього інституту є реалізація права на звернення та реагування на звернення, кожна з яких передбачає відповідне нормативно-правове, інструментальне, організаційне, інформаційне, фінансове забезпечення (рис. 1). Вказано, що сутність розгляду звернень громадян полягає в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, а також інших уповноважених суб’єктів, пов’язаній з перевіркою викладених у зверненнях фактів, прийняттям рішень за зверненнями громадян та забезпеченням їх виконання, а також інформуванням авторів про наслідки розгляду їхніх звернень. Обґрунтовано тезу, що робота зі зверненнями громадян є важливою складовою діяльності держави, дієвим чинником запобігання соціальним конфліктам завдяки: безоплатності (доступності) процедури розгляду звернень; відносній простоті та помірним термінам процедури вирішення порушених питань, а відповідно і розв’язання соціальних конфліктів; отриманню реакції у відповідь з боку суб’єктів розгляду у вигляді усунення факторів, що спричиняють обґрунтовані повторні звернення та скарги; особливостям менталітету значної частини громадян (переважно небажанню звертатися до судів). Підтверджено обумовленість недоліків інституційно-функціональної організації влади на місцевому рівні сталою правовою неврегульованістю. На сьогодні питання муніципально-правових відносин в Україні регулюються значною кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили. За таких умов достатньо складно, з одного боку, забезпечити системність і внутрішню несуперечливість правового регулювання на всій території країни, а з іншого – врахувати місцеві особливості та інтереси, підтримати місцеву ініціативу і прагнення до самоорганізації.12 СУСПІЛЬСТВО (окремі особи, групи осіб) Нормативно-правове забезпечення: Конституція України, Закон України “Про звернення громадян”, інші нормативно-правові акти Інструментальне забезпечення: безпосереднє особисте звернення в усній чи письмовій формі; письмове звернення через уповноважену особу; надсилання листів поштою; звернення в усній формі, надсилання факсограм, звернення в письмовій формі електронною поштою з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку (електрозв’язку) ДЕРЖАВА (органи державної влади, органи місцевого самоврядування) Інформаційне забезпечення: технічні та друковані засоби інформації, індивідуальне інформування Організаційне забезпечення: окремі громадяни (за категоріями, за соціальним станом), групи громадян РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ РЕАГУВАННЯ НА ЗВЕРНЕННЯ Фінансове забезпечення: кошти фізичних та юридичних осіб, інші кошти, не заборонені чинним законодавством Нормативно-правове забезпечення: Конституція України, закони України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України Інструментальне забезпечення: Державна система електронних звернень, Єдиний державний портал адміністративних послуг, Урядовий контактний центр, центри надання адміністративних послуг, контактні центри, “гарячі лінії”, приймальні громадян Інформаційне забезпечення: інформаційні стенди, веб-сайти, видання довідково-інформаційних матеріалів, скриньки, довідкові служби Організаційне забезпечення: структурні підрозділи центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування Фінансове забезпечення: кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, комерційного сектору, інші кошти, не заборонені чинним законодавством Забезпечується на рівні самоорганізації населення ІНСТИТУТ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН Рис. 1. Комплексний механізм взаємодії держави та суспільства Зазначено, що механізми реагування на звернення громадян також залежать від якості надання суб’єктам звернень (фізичним і юридичним особам) адміністративних послуг, що підтверджує доцільність прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України. Необхідність кодифікації обґрунтовується відсутністю у нових законодавчих актах найважливіших положень, що встановлюють єдині принципи розгляду звернень громадян та відповідні адміністративні процедури, що свідчить про певні суперечності адміністративно-процедурного характеру. А саме: у законах України, що регламентують порядок здійснення права громадян на звернення, відповідних 13 нормативно-правових актах існує неузгодженість у розумінні суб’єктів такого права, адресатів звернень, а також їх видів, з урахуванням чого актуальною є уніфікація та затвердження єдиних переліків обов’язкових адміністративних послуг (з обов’язковим виокремленням звернень громадян). У третьому розділі – “Напрями розвитку інституту звернень громадян у сучасних умовах” – запропоновано напрями удосконалення механізмів взаємодії держави та суспільства, обґрунтовано необхідність застосування інформаційно- комунікаційних технологій як сучасного інструменту реагування на звернення громадян. Доведено доцільність формування механізмів реалізації прав громадян, у тому числі стосовно їх звернень, на основі принципів децентралізації з метою забезпечення якомога більшої відкритості в діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також загальної доступності їхніх інформаційних ресурсів для широкого загалу. При цьому постає завдання розширення спектру й надійності засобів комунікації, які покликані інформувати людей про технологію та процедури прийняття і реалізації рішень, що безпосередньо стосуються місцевих громад. Важливу роль у формуванні дієвих механізмів реагування на звернення громадян відіграє системне використання можливостей, що відкриваються завдяки новітнім інформаційним технологіям, які забезпечують оперативний доступ людей до суспільно значущої інформації, допомагають зробити процес прийняття та реалізації рішень у сфері державного управління прозорим й обґрунтованим. Зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування характеризуються значним ступенем ієрархічності і централізації. У таких структурах існують певні можливості узурпації прав більшості меншістю, у руках якої зосереджена основна частина інформаційних ресурсів. Серед шляхів виходу з такої ситуації – скасування монополії на комунікації шляхом розробки спеціальної інформаційної системи взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянами, яка повинна містити пункти колективного доступу, аналітичну геоінформаційну систему (ГІС) підтримки прийняття управлінських рішень, центри знань та супутникові центри. Звернення громадян за допомогою спеціальної технології встановлення семантичних зв’язків дає можливість для подальшої їх обробки та занесення в спеціальні структуровані бази даних. Вхідні запити будуть узагальнюватися, і на їх основі буде готуватися звіт для органу влади. На цей час проблема структуризації запитів вирішується через стандартизацію форми звернень за допомогою готових анкет або роботи спеціально створених інформаційних центрів. Визнано потребу в удосконаленні тематичних класифікаторів звернень з виокремленням певних груп (напрямів), уніфікації статистико-аналітичної роботи щодо звернень громадян, виробленні єдиних форм звітів та аналітичних записок, а також у розробці низки заходів, спрямованих на відкриття для широкого доступу людей, структур громадянського суспільства аналітичних оглядів, річних і квартальних звітів, що стосуються роботи зі зверненнями громадян. Доведено, що принципами функціонування механізмів реагування на звернення громадян мають бути: відкритість і доступність інформаційних 14 ресурсів; можливість громадян користуватися шляхами комунікації з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; зміна ролі громадян у процесі збору інформації від пасивної поведінки до активного обґрунтування своєї думки; поступова передача повноважень щодо прийняття рішень на нижній рівень управління; забезпечення гарантій громадянам щодо законного захисту їхніх прав; створення умов для реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами; організація більш ефективного контролю за процесом отримання, обліку, розгляду звернень громадян; забезпечення прозорості роботи зі зверненнями шляхом використання сучасних інформаційних технологій; удосконалення чинного законодавства. Наголошено, що з розвитком інформаційних технологій реальною є можливість акумулювати інформацію про пріоритети громадян за допомогою електронного анкетування. Перевага такого підходу полягає в тому, що він має безперервний характер, дані надходять від цільової аудиторії і мають властивість легко трансформуватися в інформацію, яка є важливою для прийняття управлінських рішень. Подальший розвиток системи опрацювання звернень громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування уможливлює реалізацію прав громадян на вільний збір, зберігання й поширення інформації, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільний доступ до ресурсів органів державного й місцевого управління, одержання різної інформації від органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно роль громадян у механізмі управління виросте від пасивного об’єкта управління до експерта, що впливає на прийняті рішення, а потім і суб’єкта процесу вироблення рішень. Проаналізовано інформаційний, нормативно-правовий, організаційний та фінансовий механізми реагування на звернення громадян до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, запропоновано шляхи їх удосконалення. Обґрунтовано необхідність оприлюднення в засобах масової інформації відповідей службових і посадових осіб на звернення, спрямованих до органу державної влади або органу місцевого самоврядування певною кількістю осіб з одного і того ж питання, яке має яскраво виражений публічний інтерес або характеризується суспільною значущістю. Виявлено, що інформаційний механізм реагування на звернення громадян у сучасних умовах передбачає підвищення комп’ютерної освіченості громадян, забезпечення принципу “єдиного вікна”, проведення та врахування результатів спеціальних соціологічних досліджень. Це сприятиме інтерактивному знаходженню “больових точок”, які дестабілізують ситуацію, породжують напруженість та зневіру в суспільстві і зрештою впливають на рівень забезпеченості національної безпеки. Доведено, що надзвичайно важливим у контексті розвитку системи опрацювання звернень громадян у разі виникнення кризових чи надзвичайних ситуацій є використання сучасних технологій краудсорсингу. Нормативно-правовий механізм реагування на звернення громадян передбачає насамперед актуалізацію окремих актів відповідно до сучасних умов та прийняття нових (прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, нової редакції Закону України “Про звернення громадян”).15 В організаційному плані необхідним є перегляд структури, функцій та відповідальності підрозділів, до компетенції яких належать питання забезпечення технологічно-процедурного проходження звернень громадян на всіх рівнях органів державної влади та в органах місцевого самоврядування. З метою забезпечення належного рівня розгляду звернень вищевказані органи потребують залучення фахівців з інформаційних технологій, аналітиків та експертів з соціально-політичних, економічних і духовно-культурних питань. Механізм фінансового забезпечення в контексті реагування на звернення громадян має на меті здешевлення шляхів зв’язку громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, створення терміналів на основі загальних стандартів та їх матеріальне забезпечення, організацію роботи єдиних серверів, фінансування програм розвитку інтерактивної взаємодії між громадянами та представниками влади тощо. Зроблено висновок про те, що удосконалення механізмів реагування на звернення громадян є закономірним і необхідним процесом на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні, що водночас є підґрунтям для утвердження соціального характеру держави. З’ясовано, що підвищення ефективності механізмів реагування на звернення громадян значною мірою залежить від послідовності та продуманості адміністративної реформи, чіткого розмежування повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, проведення їх системної трансформації. Необхідність посилення уваги до звернень громадян з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування обумовлена також тим, що вони виступають формою безпосередньої артикуляції інтересів людей і знаходять відображення у вигляді юридично оформленої вимоги громадянина або групи громадян, спрямованої до структур публічної влади. Участь громадян у процесі підготовки та реалізації державно-управлінських рішень через інститут звернень тісно пов’язана з демократією в сучасному розумінні, яка ґрунтується на понятті автономії особистості, підкреслює важливість забезпечення невід’ємних прав і свобод людини, її приватного життя, з урахуванням чого підвищується роль громадськості в суспільних процесах та державному управлінні. ВИСНОВКИ У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в науково- теоретичному обґрунтуванні основних засад функціонування та розвитку інституту звернень громадян як важливого механізму взаємодії держави та суспільства, визначенні його ролі в процесі реалізації прав і свобод людини в умовах формування громадянського суспільства в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано певні висновки. 1. Аналіз наукових джерел засвідчив, що визначати тенденції та особливості функціонування інституту звернень громадян доцільно через сучасне розуміння співвідношення інтересів як особи та суспільства, так і держави та особи, що може бути відповідним чином реалізоване не шляхом 16 протиставлення одних інтересів іншим, оголошення державних чи особистих інтересів пріоритетними, а шляхом встановлення реального їх співвідношення в системі “громадянин – суспільство – держава”, що характеризується взаємодією та взаємозалежністю. Результати аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури дають підстави для ствердження про досить високий рівень зацікавленості, що виявляють науковці і практики до проблем формування громадянського суспільства та взаємодії громадян з органами влади. З’ясовано, що помітною тенденцією останніх років у розвинених країнах світу стало використання органами влади потенціалу суспільної думки, урахування побажань, пропозицій та рекомендацій громадян щодо підвищення ефективності державного управління. Увага науковців все більше фокусується на системному аналізі спрямованості та характеру звернень громадян і створенні умов для підвищення дієвості їх участі у процедурах прийняття управлінських рішень. Проте звернення громадян як механізм взаємодії держави та суспільства не були предметом окремого дослідження в науці державного управління. 2. У роботі системно розкрито теоретико-методологічні засади взаємозв’язку реалізації права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з розвитком громадянського суспільства та доведено, що активізація звернень громадян і практика удосконалення механізмів реагування на звернення нерозривно й органічно пов’язані з реальною участю громадян в управлінні державними справами, що дає змогу урізноманітнити шляхи комунікації, досягти синергетичного ефекту в процесі взаємодії, зокрема шляхом об’єднання запропонованих ідей. Доведено, що право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян, а звернення громадян є однією з форм участі суспільства в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано твердження про те, що реалізація прав громадян на вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне збирання, зберігання й поширення інформації, вільне об’єднання громадян для реалізації й захисту своїх прав, одержання інформації від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, доступ до їхніх ресурсів, звернення до них, участь в управлінні є найважливішими умовами й критеріями функціонування правової держави та чинниками розвитку громадянського суспільства. Вказано, що в сучасних умовах розвиток інституту реалізації прав і свобод людини потребує створення дієвих інституцій громадянського суспільства та сильної держави як арбітра і гаранта цивілізованих економічних, політичних, правових і соціальних відносин. Практичні та теоретичні рекомендації щодо реалізації сучасних принципів побудови системи забезпечення звернень громадян можуть використовуватися з метою подальшого розвитку наукових досліджень проблем ефективності адміністративного регулювання суспільних відносин для забезпечення соціально-політичної стабільності, національної єдності та утвердження 17 інститутів громадянського суспільства в Україні. 3. На основі проведеного аналізу стану системи державного управління визначено напрями вдосконалення організаційних засад державного управління в системі забезпечення права на звернення. Установлено, що інститут звернень громадян виконує такі основні функції: правозахисну (один із засобів захисту прав громадян); інформаційну (джерело відомостей для органів державної влади та органів місцевого самоврядування про проблеми громадян); комунікативну (ефективний засіб комунікації між державою та громадянами); інструментальну (засіб впливу на рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та учасник процесу їх прийняття і реалізації). Обґрунтовано системну природу інституту звернень громадян як важливого механізму взаємодії держави в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суспільства (окремих осіб і груп осіб). При цьому власне підсистемами інституту звернень громадян визначено такі складові: реалізація права на звернення та реагування на звернення, кожна з яких передбачає відповідне нормативно-правове, інструментальне, організаційне, інформаційне, фінансове забезпечення. На основі проведеного аналізу в дисертаційній роботі детерміновано основні засади та структурні складові інституту звернень у теорії і практиці сучасної науки державного управління. 4. Проведений аналіз сучасної практики реагування на звернення громадян дав змогу виявити певні закономірності розвитку механізмів державного управління щодо забезпечення конституційних прав громадян, які вказують на те, що незважаючи на наявні здобутки у цій сфері, все ще не достатньою мірою використовуються переваги, пов’язані з розвитком інформаційних технологій. Наголошено, що існують значні диспропорції у процедурах та змісті роботи зі зверненнями громадян в органах влади, потребує перегляду система контролю за своєчасністю та ефективністю вжитих заходів щодо задоволення потреб і вимог людей, які передусім пов’язані з ескалацією соціальної напруги, прискоренням появи конфліктогенних чинників. Обґрунтовано, що удосконалення потребує також аналітико-прогностична діяльність органів влади щодо оцінки небезпек, загроз, викликів та ризиків, які випливають із спрямованості, форм, проблематики звернень громадян, що належать до сфери національної безпеки. У перспективі подальшого розвитку системи опрацювання звернень громадян має відбутися раціональне сполучення централізованого впливу з горизонтальними мережами, багатьма автономними структурами, що мають власні ресурси та здатні самостійно приймати рішення. У цю мережу поряд з державними організаціями, органами місцевого самоврядування й установами ввійдуть також приватні структури, органи самоорганізації населення і суспільні групи. У результаті має бути сформовано політико-державну мережу, відкриту для кожного громадянина, що дасть можливість більш повно реалізувати право на свободу об’єднань громадян для здійснення та захисту своїх прав. 5. Розкрито сутність основних механізмів реагування на звернення громадян та обґрунтовано напрями їх удосконалення: інформаційного (підвищення комп’ютерної освіченості громадян, забезпечення принципу “єдиного вікна”, проведення та врахування результатів спеціальних 18 соціологічних досліджень); нормативно-правового (актуалізація нормативно- правової бази); організаційного (перегляд структури, функцій, відповідальності та кадрового забезпечення компетентних підрозділів); фінансового (здешевлення шляхів зв’язку громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, фінансування програм розвитку інтерактивної взаємодії). Визначено принципи функціонування механізмів реагування держави на звернення громадян: відкритість та доступність інформаційних ресурсів і засобів комунікації; поступова передача повноважень щодо прийняття рішень на нижній рівень управління; гарантування законного захисту прав громадян; створення умов для реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами; забезпечення прозорості роботи зі зверненнями шляхом використання сучасних інформаційних технологій; актуалізація чинного законодавства. 6. Обґрунтовано основні напрями розвитку роботи зі зверненнями громадян як одним із механізмів взаємодії держави та суспільства в сучасних умовах. Установлено, що актуальною є модернізація інституту звернень, яка має відбуватися поетапно: на першому етапі необхідним є удосконалення процедури щодо здійснення контролю за отриманням звернень, їх обліком, розглядом; перегляд правил діловодства; уніфікація нормативно-правової бази; на другому – реалізація комплексу заходів щодо забезпечення прозорості системи роботи зі зверненнями з використанням можливостей сучасних інформаційних технологій. Доведено, що одним із напрямів розвитку інституту звернень громадян є забезпечення дієвості реагування на звернення громадян шляхом підвищення ролі та значення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що у свою чергу потребує продуманої і всебічно обґрунтованої адміністративно-територіальної реформи з паралельним удосконаленням наявної законодавчої бази.