Формування культури побуту молодших школярів у системі естетичного виховання

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, сформульовано об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, визначено гіпотезу, теоретико методологічні засади дослідження; висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами і планами, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, подано дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, відомості про структуру роботи.

У першому розділі “Педагогічні засади формування культури побуту молодших школярів” здійснено психолого-педагогічний аналіз категорії “формування культури побуту”, ретроспективний аналіз педагогічних засад естетичного виховання учнів, аналіз сучасних підходів до концепції системи естетичного виховання школярів, розкрито структуру культури побуту молодших школярів, виявлено чинники зазначеної культури; теоретично обґрунтовано критерії діагностування рівнів її вихованості, висвітлено особливості формування культури побуту молодших школярів в умовах шкільного та сімейного соціумів.

На основі здійсненого аналізу доробку науковців встановлено, що результати процесу формування особистості однаковою мірою залежать як від багатства культурної спадщини суспільства, від характеру суспільних відносин, так і від самої особистості, багатогранності її суспільних зв’язків і відносин. Згідно з теоретичними положеннями сучасних досліджень суспільного розвитку (В.Андрущенко, В.Бех, І.Зязюн), однією з основних перешкод подальшого прогресу суспільства є не стільки економічна криза, скільки духовна, зрозумілою стає значущість формування всіх складових культури сучасної молодої людини.

Теоретичним підґрунтям розгляду змісту процесу формування культури побуту молодших школярів стало визначення категорії “культура побуту”. Розкриваючи суспільну сутність культури, більшість дослідників дотримуються тієї точки зору, що „культура” в загальному розумінні цього слова – це певний рівень розвитку суспільства, що характеризує форми людських відносин, саму людину як суб’єкта діяльності. Так Н.Коган зазначає, що зовнішнє відображення культури визначається багатством предметної діяльності людини, сукупністю наслідку праці та думки. У вузькому значенні це явище можна розглядати як сферу духовного життя суспільства, яка охоплює систему виховання та освіти. Водночас культура означає також рівень освіченості, загальної вихованості людини, рівень володіння нею будь якою галуззю знань або діяльності, виступає мірою та способом формування та розвитку сутнісних сил людини в ході її соціальної діяльності (О.Шевнюк).

Співзвучним із завданнями нашого дослідження виявились роботи І. Бужиної, в яких культура особистості розглядається як сукупність якостей особистості – інтелектуальних, морально-етичних, емоційно-вольових, естетичних, що забезпечує прийняття і усвідомлення особистістю себе, свого Я, взаємодію особистості з іншою людиною та колективом, суспільно-історичним досвідом, природою та продуктами людської праці, які й створюють побутове оточення.

Ми розглядаємо культуру побуту як компонент загальної культури особистості. Саме тому, для нашого дослідження особливо цікавим аспектом стало узагальнення підходів до обґрунтування терміну „культура особистості”, який більшість дослідників розглядає не просто як сукупність набутих знань, вмінь, переконань, здібностей, методів і способів діяльності, а як своєрідний комплекс якостей, що характеризує змістовне, духовно-ціннісне наповнення життя людини. У цьому комплексі вирішальне значення мають не кількісні периметри, а якісні, які детермінують стиль, спосіб життя людини.

У нашому дослідженні ми виходимо з того, що культура побуту – це компонент загальної культури особистості, який перебуває у тісному взаємозв’язку із моральною, естетичною, екологічною, правовою та іншими видами культур.

Для визначення умов, які сприяють естетичному розвитку і формуванню культури особистості було розглянуто історичний аспект проблеми та проаналізовано сучасні підходи до концепції системи естетичного виховання учнів (І.Бех, В.Герасименко, Т.Дем’янюк, Дж.Дьюї, Т.Браммельд, А.Капська, О.Киричук, Л.Кольберг, Е.Келлі, В.Моляко, Е.Морріс, В.Новосельський,).

З метою виявлення особливостей формування культури побуту учнів молодших класів, було здійснено характеристику емоційної сфери молодшого школяра, з’ясовано певні своєрідності формування емоційно-образної сфери учнів цього віку, до яких ми відносимо: активність молодшого школяра в пізнанні життя, навколишнього середовища; безпосередність, яскравість сприймання; постійну готовність наслідувати кращі, на думку дитини, взірці та вчинки; жвавість уяви, висока вразливість, активне оперування образами.

У розділі нами висунуто такі теоретичні припущення: а) культура і вихованість учня молодших класів надзвичайно яскраво проявляються у побуті; б) формування культури побуту повинно бути невід'ємною складовою частиною естетичного виховання; в) фізичний та розумовий розвиток дітей безпосередньо залежить від побутового середовища, в якому вони живуть, особливо сімейного мікросоціуму; г) в процесі формування культури особистості учень сприймає критерії естетичної оцінки речей, предметів і явищ навколишнього життя.

До пріоритетних естетично-побутових умінь та навичок ми відносимо такі: відокремлення дитячого куточка, власного місця для сну, ігор та занять; гігієна та естетичне впорядкування житла; естетика поведінки за столом, в громадських місцях, в гостях та під час прийому гостей; естетика гостинності, уміння вибирати, дарувати й приймати подарунки; культура домашньої праці, виконання завдань по самообслуговуванню; естетика столового етикету, уміння вести застільну бесіду; естетика організації вільного часу, ігрової діяльності тощо.

Виходячи з характеристики завдань естетичного виховання учнів початкових класів, нами визначено відповідні завдання щодо формування культури побуту учнів молодших класів, а саме: сприяння розвитку сприймання естетичних явищ у навколишній дійсності; формування естетичних оціночних ставлень до явищ та предметів побутового життя; формування шанобливого ставлення до предметів побуту як результату людської праці; залучення учнів засобами соціально-виховної роботи до участі в побутово-естетичній діяльності, творення за „законами краси”.

Під час проведення експерименту нами вивчався передовий педагогічний досвід, аналізувалися підручники, навчальні посібники, навчальні та виховні плани вчителів, шкільна документація.

На етапі констатувального експерименту здійснено аналіз ускладнень, які відчувають вчителі в процесі формування культури побуту молодших школярів та організаційних умов, які сприятимуть системній роботі педагогів.

Констатувальний експеримент по вивченню педагогічних умов процесу формування культури побуту молодших школярів було проведено у 6 середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах м. Луцька, м. Нововолинська (Волинської області,) при цьому дослідженням було охоплено 9 класів; 156 вчителів (вчителів початкової школи, вихователів груп продовженого дня, класних керівників) та 210 учнів, 200 сімей.

Для завдань нашого дослідження пріоритетним стало визначення А.Й. Капської, яка пропонує погляд на сім’ю як на персональне середовище життя та розвитку дитини, соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності.

Провідним методом констатувального експерименту дослідження став метод цілеспрямованих спостережень. Ми залучали до спостережень вчителів початкової школи, вихователів груп продовженого дня, керівників гуртків, батьків та членів родини. Використовувалося “включене” спостереження, коли спостерігач знаходився в контакті з сім’єю.

Роботу педагогів ми проаналізували за такими критеріями: ефективність застосування передового педагогічного досвіду з урахуванням своєї творчої індивідуальності; удосконалення, модернізація і раціоналізація існуючого досвіду відповідно до необхідності формування культури побуту молодших школярів загальноосвітнього навчального закладу; вироблення особистої педагогічної концепції; володіння формами формування культури побуту учнів молодших класів загальноосвітнього навчального закладу; вміння оцінити рівень сформованості культури побуту учня і класного колективу.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що визначені нами критерії постійно виявляються у виховній роботі від 7% до 28% вчителів (залежно від конкретної школи), і майже не виявляються у виховній роботі 24-52% вчителів. Наше дослідження показало, що найбільші труднощі зустрічались у застосуванні організаційних форм щодо формування культури побуту молодших школярів загальноосвітнього навчального закладу (52%); вміння оцінити рівень сформованості культури побуту школяра і класного колективу (48%).

Комплекс діагностичних методик, а також аналіз творчих робіт учнів дозволили нам ввести поняття рівнів сформованості культури побуту.

Для високого рівня сформованості культури побуту характерні наступні ознаки: високий рівень знань норм, правил, критеріїв естетичної поведінки, потреба діяти відповідно до знань з естетики побуту; яскраві результати естетичної діяльності, самостійність досягнень, їх творчий характер, участь в естетичній діяльності за бажанням, внутрішнім переконанням при відсутності зовнішнього стимулу з боку дорослих.

Для середнього рівня сформованості культури побуту характерні: наявність потягу до процесу художньо-естетичної творчості, основних знань щодо естетики побуту та естетики поведінки людини; здійснення дитиною естетичних дій в типовій побутовій ситуації на рівні репродукції, інколи при наявності зовнішніх стимулів – збудників ( натяк, схвалення, підказка та ін.).

Для низького рівня сформованості культури побуту характерні: вагання дитини при виборі естетичних орієнтирів, недосконалість знань норм, правил, критеріїв естетичної оцінки дійсності; невизначеність учня в судженнях, естетичних оцінках, діях; необхідність стимулювання до виконання певних дій в системі побутової естетичної діяльності.

Дослідницькі дані, отримані в ході констатувального експерименту, дозволили зробити висновок про суперечності між об’єктивною необхідністю підвищення ефективності формування культури побуту в системі естетичного виховання учнів молодших класів, з одного боку, і відсутністю науково обґрунтованої методики її організації, недостатньою розробленістю умов її удосконалення, з іншого.

У другому розділі “Педагогічні умови формування культури побуту молодших школярів у системі естетичного виховання” обґрунтовано педагогічні умови, які уможливлюють ефективне формування культури побуту молодших школярів, висвітлено заходи реалізації запропонованих педагогічних умов, охарактеризовано модель виховної позанавчальної роботи з формування культури побуту молодших школярів, проведено порівняльний аналіз кількісних і якісних результатів дослідження.

Метою першого етапу формувального експерименту стало створення системи виховної роботи з включенням у неї батьків молодших школярів. Експериментальна робота була спрямована на розв’язання таких завдань: популяризація системи психолого-педагогічних знань щодо формування культури побуту; включення батьків у систему позанавчальної виховної діяльності; сприяння формуванню умінь та навичок естетичної діяльності в сімейному побуті. На початку експерименту ми провели настановчі збори для батьків експериментальних класів.

У ході першого етапу формувального експерименту було зроблено висновки про те, що особливості формування культури побуту у дітей молодшого шкільного віку значною мірою залежать від умов сімейного виховання, від тих методів та прийомів впливу на дітей, які застосовує сім’я. До найбільш ефективних методів формування культури побуту молодших школярів в умовах сімейного середовища слід віднести методи формування свідомості вихованців (переконання); методи організації діяльності (вправляння, гра, трудове доручення) та методи стимулювання доцільної активності вихованців (заохочення, змагання).

Таким чином, аналіз експериментальної роботи з включення батьків у систему естетичного виховання молодших школярів дозволив нам визначити такі педагогічні умови формування культури побуту молодших школярів засобами сімейного виховання: включення молодшого школяра в систему по виконанню трудових доручень; залучення молодшого школяра та його батьків до діяльності сімейного клубу вихідного дня; використання спеціально підібраних ігрових методик, спрямованих на формування культури побуту молодших школярів.

У ході експериментальної роботи по відбору змісту та організації навчально-виховного процесу було сформульовано принципи організації навчального процесу з метою формування культури побуту учнів молодших класів. До таких принципів ми віднесли: принцип проникнення естетики у всі сфери навчально-виховного процесу; принцип єдності напрямків виховної діяльності (трудового, розумового, морального, естетичного, краєзнавчого виховання) в реалізації завдань навчального процесу; принцип взаємодії естетичної культури з основами наук; принцип естетики розумової праці учнів.

Творче використання визначених специфічних принципів відбору змісту та організації навчально-виховного процесу в початковій школі стали основою для побудови моделі виховної роботи з формування культури побуту молодших школярів.

 В основу впровадженої нами моделі позанавчальної виховної роботи з формування культури побуту молодших школярів було закладено такі напрямки діяльності: удосконалення системи планування виховної роботи з включенням елементів перспективного та колективного планування; залучення батьків та старшокласників до соціально-виховної діяльності в умовах гуртків; розробка і впровадження системи інтерактивних виховних занять з молодшими школярами.

Формувальний експеримент засвідчив, що планування виховної роботи вчителя початкових класів набуває ефективності у разі: урахування результатів діагностування рівня сформованості показників культури побуту школярів; включення елементів перспективного та колективного планування; спільної роботи вчителя, учнів та батьків на всіх етапах створення та реалізації планів виховної роботи; цілісності та взаємозв'язку усіх структурних та змістовних компонентів системи планування; взаємозв'язку навчальної та позашкільної діяльності в системі естетичного виховання.

Розроблені нами умови та положення знайшли підтвердження в реалізації експериментальної роботи щодо організації та здійсненні планування формування культури побуту молодших школярів.

Аналіз матеріалів експерименту дозволив визначити переваги системи виховної роботи по формуванню культури побуту школярів, яка передбачає співпрацю з батьками: батьки молодших школярів, як правило, з великим інтересом сприймають все, що відбувається в школі, роботу, яку проводить вчитель з дітьми; залучення членів сімей до виховного процесу в класі вирішує проблему самовиховання та самоосвіти батьків; участь батьків в процесі діагностики показників культури побуту робить результати оцінювання більш об’єктивними; залучення батьків до виховної роботи з дітьми впливало на формування в них адекватного оцінювання своєї дитини; батьки отримують можливість побачити дитину на тлі інших дітей, під час спілкування з ровесниками, в звичних для дитини побутових умовах; педагог допомагає батькам оволодіти методами та прийомами роботи з дітьми по формуванню навичок естетичної діяльності, здійснює кваліфікований контроль за ходом реалізації поставлених завдань.

Набуті знання та навички батьки можуть використати в процесі сімейного виховання.

Аналіз результатів експериментальної роботи дозволив нам визначити, що залучення батьків та старшокласників до гурткової роботи з учнями молодших класів стає умовою формування культури побуту в разі: урахування анатомо-фізіологічних та вікових особливостей молодших школярів при організації та проведені занять гуртка; спрямування змісту гурткових занять на формування потребнісно-мотиваційного, інтелектуально-чуттєвого та поведінково-вольового компонентів культури побуту учня; доцільного поєднання словесних, наочних та практичних форм роботи в процесі естетичного виховання: диференціації видів діяльності учнів залежно від рівня сформованості показників культури побуту; застосування інтерактивних технік (рольові ігри, тренінгові вправи, техніки соціодрами тощо) з метою демонстрації, виявлення в учасників вмінь естетичної діяльності в побуті.