КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА АРТРОПАТИЧНИЙ ПСОРІАЗ З УРАХУВАННЯМ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ, ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАННЯ Автореферат

Матеріали та методи досліджень. У дисертаційній роботі представлено дані обстеження та лікування 267 осіб, що страждали на ПХ, серед них – 178 чоловіків (66,7 %) та 89 жінок (33,3 %), віком від 16 до 65 років. Контрольну групу склали 64 особи відповідного віку.

Тяжкість псоріатичної хвороби, поширеність захворювання проводили за індексом PASI, запропонованим H. Baker (1994).

Для оцінки стану ОРА при ПА було обрано критерії ранкової скутості, больового та суглобного індексу і функціональної недостатності у балах (0 балів – немає ознаки, 1 бал – незначна виразність, 2 бали – помірна, 3 – значна виразність ознаки).

Клінічні дослідження крові та сечі проводилися за уніфікованими методами.

Лейкоцитарний індекс визначали відношенням суми кількості еозинофілів, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів до суми моноцитів та лімфоцитів [В.С. Камышников, 2004].

Загальний білок визначали біуретовим методом, глюкозу сироватки крові – глюкозооксидазним методом, визначення вмісту білірубіну та його фракцій у сироватці крові здійснювали за Йєндрашиком, активність амінотрансфераз у сироватці крові досліджували колориметричним динітрофенілгідразиновим метод (за Райтманом, Френкелем), визначення білкових фракцій сироватки крові здійснювали турбідиметричним методом, визначення сечовини в сироватці крові та сечі проводили за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом, визначення сечової кислоти в сироватці крові – уніфікованим фосфорно-вольфрамовим методом, визначення неорганічного фосфору в сироватці крові та сечі – за відновленням фосфорномолібденової кислоти, визначення активності лужної фосфатази (ЛФ) та її кісткового ізоферменту в сироватці крові – за гідролізом Р-нітрофенілфосфату, визначення загального кальцію в сироватці крові – комплексометричним методом, іонізований кальцій визначали за допомогою формули та коефіцієнту Й. Тодорова [В.С. Камышников, 2004].

При біохімічних дослідженнях визначали вуглеводно-білкові комплекси: глікопротеїни (ГП) за методом О.П. Штейнберга і Я.І. Доценко, сіалові кислоти (СК) за Гесом, фракційний склад глікозаміноглікансульфатів (ГАГ_С) за патентом України № 29198 [Ф.С. Леонтьєва зі співавт., 2007]. Загальні хондроїтинсульфати (ХСТ) вивчали за методом реакції з риванолом [В.І. Левченко зі співавт., 2004], ензиматичні маркери обміну в сполучній тканині, зокрема активність ЛФ та кислої фосфатази [В.С. Камышников, 2004]. З метою одержання відомостей про рівень обміну макромолекулярних компонентів матриксу кісткової та хрящової тканин визначалася екскреція із сечею уронових кислот за реакцією з карбазолом [А.И. Карпищенко, 1999; Л.А. Данилова, 2003], оксипроліну за реакцією з пара-диметилбензальдегідом [В.В. Гапузов, 1990].

Визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові проводили за методикою Гашкової, визначення С-реактивного білку (СРБ) та РФ – імуноферментним методом [В.В. Меньшиков, 1987; Д. Кэтти, 1991].

Гуморальний імунітет у хворих вивчали за визначенням кількісного вмісту імуноглобулінів G, А, М (НВЛ „Гранум”, м. Харків) у сироватці крові імуноферментним методом – ІФА. [Г.Н. Драник, 1999].

Визначення рівня С-кінцевих телопептидів, що утворюються при деградації колагену І типу в сироватці крові людини, проводили за допомогою тест-системи Nordic Bioscience Diagnostics (Данія) імуноферментним методом.

Для визначення рівня остеокальцину в сироватці людини використовувався імуноферментний набір „N-MID Osteocalcin One Step ELISA KIT” фірми „Nordic Bio” (Данія).

Діагностика хламідійної інфекції ґрунтувалася на результатах комплексного обстеження, що включала: виявлення антигенів хламідій у зазначених епітеліальних клітинах слизових оболонок уретри, піхви, кон’юнктиви за методами прямої імунофлюоресценції (ПІФ) та Романовського-Гімзи; виявлення антитіл до C. trachomatis у сироватках за методом непрямої імунофлюоресценції (РНІФ) та ІФА [І.І. Мавров та співавт., 2000].

Оцінка структурно-функціонального стану кісткової тканини проводилася методом рентгеностеоденситометрії [В.В. Поворознюк та ін., 2002].

Ультразвукове дослідження проводилося на кафедрі ультразвукової діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти на приладі ULTIMA PRO-30 із вбудованим програмним забезпеченням виробництва фірми „Радмір” ДП АТ НДІРВ.

Порівняння показників хворих до та після лікування, а також між терапевтичними групами проводили за параметричним критерієм Стьюдента-Фішера та методом бутстрепу. Кореляційний аналіз проводився з використанням непараметричного коефіцієнту Спірмена, а також за допомогою методу бутстрепу.

Результати досліджень. З метою досягнення поставлених завдань у ДУ „ІДВ АМНУ” в період із 2002 по 2008 рр. було проведено спостереження за 267 хворими, що перебували на обстеженні та лікуванні з приводу ПХ, у тому числі з ураженням ОРА.

Пік захворюваності припадав на групи працездатного віку: 31 – 40 років (22,8 %), 41 – 50 років (25,5 %) порівняно із групою від 11 до 20 років (5,2 %) та понад 60 років (9,2 %). Частіше реєструвалася тривалість ПХ до 10 років – 78 осіб (29,2 %) та 11 – 20 років – 83 особи (31,1 %). 52,1 % пацієнтів указали, що початок захворювання відмічено до 25 років від народження, 47,9 % – після 25 років. У 85,8 % осіб відзначено прогресуючу стадію захворювання, у 14,2 % – стаціонарну форму ПХ. У 95,5 % діагностовано розповсюджений псоріаз, у 4,5 % – обмежений. Псоріатичну еритродермію виявлено у 6 пацієнтів, пустульозний псоріаз – у 4, долонно-підошовний – у 6, ексудативну форму ПХ – у 52 пацієнтів. У 59,3 % загострення патологічного процесу відбувалося взимку, у 4,2 % – влітку і в 36,5 % випадків відмічено втрату сезонності загострення. У 63 % випадків у хворих на ПХ діагностовано псоріатичну оніходистрофію (ПОД).

У 171 (64 %) пацієнта (з них 111 чоловіків та 60 жінок, віком від 16 до 63 років) констатовано ураження суглобів. У всіх хворих діагноз АП було верифіковано за допомогою інструментальних методів діагностики (рентгенологічних, денситометричних, сонографічних, МРТ). Ступінь активності запального процесу в досліджуваних пацієнтів був таким: мінімальний – у 69 хворих (40,3 %), середній – у 57 (33,3 %), високий – у 40 (23,5 %), відсутність активності – у 5 пацієнтів (2,9 %). У 13,2 % виявлено спадковий характер захворювання. Встановлено, що у хворих, які страждали на ПХ з ураженням ОРА в 100 % випадків відмічено ураження шкіри, яке передувало ураженню кісток та суглобів у середньому на 7 – 8 років. У 17 хворих на ПХ з проявами тотальної ПОД при поглибленому обстеженні виявлено латентну форму ПА з ураженням клубово-крижових зчленувань та міжфалангово-дистального артриту, що є підтвердженням того, що ПОД є маркером уражень ОРА при ПХ.

У 48 осіб (28,1 %) ураження ОРА асоціювалося з ексудативною формою псоріазу, у 4 (2,3 %) – з долонно-підошовним псоріазом, у 4 (2,3 %) – із псоріатичною еритродермією, у 112 (65,5 %) – із вульгарним псоріазом. Звертає на себе увагу значний відсоток ускладнень ураженої шкіри. Тяжкість та розповсюдженість шкірного процесу у хворих на АП оцінювалася за індексом PASI та коливалася від 14,6 ± 1,9 до 69,7 ± 2,3 бала.

До факторів, що провокували виникнення захворювання ОРА при ПХ, за свідченням хворих, належали промислові та побутові травми суглобів, переохолодження, психоемоційні та фізичні перевантаження, загострення хронічних захворювань, оперативні втручання та перенесені інфекційні хвороби. Практично у всіх спостережуваних осіб з АП мала місце соматична патологія, де найчастіше зустрічалися: неспецифічні захворювання шлунково-кишкового тракту (частіше шлунка та гепатобіліарної системи) – у 21,1 % хворих, захворювання серцево-судинної системи – у 30,4 %, патологія сечовивідної системи – у 25,7 %, захворювання органів дихання – у 4,1 % хворих, лікарська хвороба – у 4,7 % хворих.

Розроблено шкалу, яка дозволила в інтервалі від 11 до 53 балів оцінити ступінь тяжкості ПА. У діапазоні до 24 балів оцінювали ПА легкого ступеня, від 25 до 40 балів – середнього ступеня, понад 40 балів – тяжкого ступеня. Це дозволило розділити хворих на клінічні групи: 66 осіб з легким, 51 особа із середньоважким, 54 особи – з важким ступенем тяжкості ПА. Легкий ступінь тяжкості реєструвався у хворих із низьким ступенем активності запального процесу, з обмеженим характером уражень та тривалістю захворювання (3 – 5 років). З обтяженням ПА у відповідних групах зростала тривалість захворювання, поширеність уражень ОРА, соматична обтяженість та частка запальних, ускладнених форм ПА з розвитком вивихів, підвивихів та анкілозів, що порушують функціональну здібність ОРА.

При опитуванні хворих різного ступеня тяжкості було встановлено, що в 100 % хворих із легким (66 осіб) та 44 % середнього ступеня тяжкості (22 особи) ПА мав сезонний перебіг. Відсутність сезонності, торпідний перебіг захворювання відмічено у 56 % (26 осіб) середньотяжких та у 98,9 % (53 особи) тяжких ступенях ПА.