КОНСТИТУЦІЙНО – ПРАВОВИЙ СТАТУС ТИМЧАСОВИХ КОМІСІЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Організаційний процес політичного та економічного трансформування Української держави ще далеко не завершено. Її розвиток як правової держави залежить від ефективності, мети та завдань функціонування системи органів державної влади, що у свою чергу, зумовлюються діяльністю парламенту, який формально забезпечує не тільки функціонування, а і саме існування інших вищих державних органів. Тому продуктивний розвиток вітчизняного парламенту однозначно відіграватиме одну із вирішальних ролей в еволюції усієї української держави.

Поряд із цим реформування вітчизняного парламенту з метою оптимізації його діяльності – це складний та багатогранний процес, який вимагає глибокого наукового аналізу не лише державно-правової дійсності, але й історичного процесу зародження та розвитку як самої Верховної Ради України, так і окремих її органів. Така позиція ґрунтується на тому, що одним із визначальних аспектів, у характеристиці сучасного парламенту є його структура, невід’ємними елементами якої є парламентські комісії. Вивчення особливостей їх функціонування та ролі, яку вони відіграють, надасть нам змогу окреслити способи удосконалення діяльності та вектори прогресивного поступу не тільки зазначених парламентських органів, але і парламенту загалом.

Крім цього, потрібно зазначити, що сьогодні не існує спеціального законодавчого акту, який би здійснював законодавче регулювання діяльності тимчасових комісій Верховної Ради України. Через це значна частина керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій ставляться формально до їх звернень з приводу надання необхідної інформації та пояснень з питань, які розслідуються чи розглядаються цими комісіями, а деякі з них взагалі не реагують на такі звернення. Внаслідок цього парламент фактично позбавлений можливості ефективно використовувати зазначені тимчасові органи для вирішення нагальних проблем, які постають перед сучасним суспільством.

Наголосимо на тому, що у практиці вітчизняної правової науки не здійснювалося ґрунтовного та комплексного дослідження функціонування тимчасових комісій Верховної Ради України. Все це і спричинило нагальну необхідність дослідження зазначеної проблематики та актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планових наукових досліджень кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету за темою “Конституційне будівництво у країнах центральної Європи у ХХ-ХХІ ст. ст.”, затвердженою наказом ректора Ужгородського національного університету (зареєстрована у державному реєстрі за номером № 0198 U007793). Обраний напрям дослідження випливає з основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072, Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 21 листопада 2002 р. № 228-IV.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є всебічне висвітлення актуальних питань та вирішення теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з визначенням поняття та функціонуванням інституту тимчасових комісій Верховної Ради України у контексті вітчизняного конституційного права.

Відповідно до сформульованої мети було визначено основні завдання дослідження:

- виявити основні ознаки та сформулювати поняття тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України;

- з'ясувати ґенезу правової регламентації тимчасових комісій вищих представницьких органів, що функціонували на території сучасної України;

- дати системний аналіз змісту та визначити перелік правових принципів діяльності тимчасових комісій Верховної Ради України;

- дослідити та запропонувати рекомендації щодо порядку утворення, складу, повноважень та практичного застосування результатів діяльності тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України;

- дослідити та запропонувати рекомендації щодо порядку утворення, складу, повноважень та практичного застосування результатів діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України;

- дослідити та запропонувати рекомендації, щодо порядку утворення, складу, повноважень та практичного застосування результатів діяльності тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України.

Об’єкт дослідження - це сукупність суспільних відносин, що виникають у зв’язку з утворенням та діяльністю тимчасових слідчих, спеціальних тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України як структурних елементів вітчизняного парламенту.

Предметом дослідження є поняття, підстави та порядок утворення, кількісний і персональний склад, повноваження, юридична сила та форми викладення результатів діяльності тимчасових слідчих, спеціальних тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України.

Методи дослідження. Методами дослідження є сукупність наукових методів, які в комплексі застосовуються дисертантом для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Головним з них є діалектичний метод наукового пізнання державно-правових процесів та явищ. За його допомогою автор досліджує існуючий порядок та проблематику, пов'язану з функціонуванням тимчасових комісій Верховної Ради України, вивчає та аналізує вітчизняні законодавчу базу і парламентську практику у цій сфері.

На основі конструктивно-критичного підходу дисертант також використовує такі методи наукового дослідження, як: науковий плюралізм; органічна єдність теорії і практики; метод об’єктивності; порівняльно-правовий метод. Зокрема, за допомогою наукового плюралізму у роботі досліджується вичерпний перелік наукових концепцій щодо оптимального обсягу повноважень тимчасових комісій Верховної Ради України. Згідно з вимогами органічної єдності теорії і практики аналізуються коло питань, які стали предметом створення тимчасових спеціальних комісій українського парламенту, та спосіб його законодавчого закріплення. Метод об’єктивності та порівняльно-правовий використовуються під час дослідження досвіду функціонування тимчасових парламентських комісій зарубіжних країн та формулюванні пропозицій щодо імплементації його позитивних рис. Широкого застосування знайшли прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогія і абстракція.

За допомогою системно-функціонального методу тимчасові комісії розглядались як структурні елементи парламенту, які реалізують його певні функції; за допомогою методу раціональної критики робився аналіз сутності законодавчих документів і виявлялися колізії, суперечності та інші факти; метод системного аналізу сприяв конкретизації юридичних понять, визначенню специфічних ознак правових явищ; формально-логічний метод використовувався під час аналізу наукових джерел, законодавства, правозастосувальної практики, повного вивчення предмета дослідження, висвітлення його особливостей. На основі застосування історичного методу досліджено виникнення та розвиток тимчасових комісій вищих представницьких органів, що існували на території сучасної України.

Сукупність зазначених методів була використана під час аналізу джерельної бази, яка сформована відповідно до мети і завдань дослідження. Передусім це чинне законодавство (конституція, закони, підзаконні нормативно-правові акти), проекти нормативно-правових актів і нормативно-правові акти, що втратили юридичну силу, України та зарубіжних країн.

Ці ж методи застосовувалися під час дослідження стану вивчення проблематики дисертацій у фаховій літературі (теоретико-юридичній, галузевій юридичній), зокрема, праць вітчизняних та зарубіжних правознавців, таких як: Авакян С.А., Барабаш С.А., Барабаш Ю.Г., Булгаков О.Н., Журавський В.С., Задорожня Г.В., Ільїнський И.П., Керімов А.Д., Ківалов С.В., Ковриженко Д.С., Коврякова Е.В., Колодій А.М., Крутоголов М.А., Крилов Б.С., Лузін В.В., Майданник О.О., Махненко А.Х., Могунова М.А., Музиченко П.П., Невзоров І.Л., Олуйко В.М., Орзіх М.П., Пільгун Н.П., Погорілко В.Ф., Свирський Б.М., Тодика Ю.Н., Топорнин Б.Н., Трєщєтнікова Н.Ю., Ур'яс Ю.П., Цвік В.Д., Шаповал В.М., Шемшученко Ю.С.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в сучасній українській юридичній науці здійснена спроба комплексного наукового дослідження тимчасових комісій Верховної Ради України як структурних елементів вітчизняного парламенту.

Наукова новизна конкретизується у таких основних положеннях, що виносяться на захист:

вперше:

- досліджено динаміку розвитку конституційно-правової регламентації функціонування тимчасових комісій вищих представницьких органів, які функціонували на території сучасної України;

- проаналізовано зміст та здійснено класифікацію основних принципів організації і діяльності тимчасових комісій Верховної Ради України. Зокрема, обґрунтовано доведено, що зазначені принципи, до яких належать принцип верховенства права, принцип законності, принцип гласності та інші, не існують хаотично, а складають певну цілісну систему, яка містить загальноюридичні та спеціальні принципи;

- визначено поняття допиту свідків тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, як діяльності слідчої комісії у межах здійснюваного нею парламентського розслідування, за допомогою якої з'ясовуються і перевіряються фактичні обставини щодо кола питань, які є його предметом, шляхом опитування та отримання свідчень і пояснень в особи, якій можуть бути відомі зазначені обставини, а також визначено коло прав самих свідків;

- визначено без посилання на норми Кримінально-процесуального кодексу України повноваження спеціального прокурора та слідчих, які входять до складу спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яким серед іншого надається право викликати будь-яких осіб (крім Президента України, суддів Конституційного і Верховного судів України та суддів судів загальної юрисдикції з приводу суті розглянутих ними справ або справ, які знаходяться в їх провадженні) як свідків для допиту, а також визначено вимоги до висновку зазначеної комісії про звинувачення Президента України;

- визначено вимоги до кількісного складу (в обсязі не менше 5 та не більше 35 осіб) та сформульовано вичерпний перелік прав та обов’язків тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, невід'ємним правом яких є запрошувати на своє засідання членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових осіб для надання необхідної інформації;