ПАРАМЕТРИ ОБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ ЯК ПІДҐРУНТЯ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ РАН

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. Дослідженням охоплено 308 пацієнтів з ранами, які сформувалися внаслідок хірургічного втручання з приводу гнійно-септичної патології. Усі хворі лікувалися стаціонарно в клініці загальної хірургії ЛНМУ імені Данила Галицького (II хірургічне відділення КМКЛШМД м. Львова) у 2002 – 2008 рр. Комісія з питань етики ЛНМУ імені Данила Галицького встановила відповідність дослідження основним етичним нормам (протокол № 4 від 21.04.2009 р.). Дизайн наукового дослідження передбачав: розпрацювання методу об’єктивної оцінки процесу загоєння ран, його первинну апробацію, з’ясування закономірностей перебігу ранового процесу у різні фази загоєння, вдосконалення комплексної програми хірургічного лікування ран, оцінювання результатів лікування. Критеріями відбору для формування груп дослідження були: наявність первинної гнійно-септичної патології, виконане єдине радикальне операційне втручання з приводу останньої, післяопераційна рана різної локалізації, форми, площі та глибини.

Усіх хворих методом рандомізації було поділено на дві групи, які зіставляються за віком, статтю, основними клінічними параметрами.

Перша група (158 осіб) – апробаційна – стала підставою для з’ясування придатності розпрацьованого методу об’єктивної оцінки перебігу ранового процесу, встановлення його клінічної ефективності, вивчення особливостей процесу загоєння ран за динамічною зміною об’єктивних параметрів, а саме: об’єму рани, площі рани, pH ранового вмісту, цитологічного дослідження рани, розпрацювання низки цифрових вульнерологічних критеріїв. Залежно від об’єму рани усі пацієнти апробаційної групи рандомізацією за методом „сліпого конверту” були поділені на три підгрупи, зіставлені за віком, статтю, основними нозологічними одиницями. Параметри градації ран було обрано емпірично на підставі спостережень, як діапазон, який відповідав трьом вимогам: дозволяв коректно статистично опрацьовувати матеріал; епідеміологічно відповідав найчастішому варіанту післяопераційних ран у загальнохірургічній клініці, корелював з особливостями спонтанного перебігу ранового процесу.

1. Хворі з ранами об’ємом 1 – 20 см³ (87 осіб). Чоловіків – 45 (52 %), жінок – 42 (48 %),  вік – від 16 до 74 років (чоловіки – 16 – 74 р., жінки – 18 – 72 р.).

2. Пацієнти з ранами об’ємом 21 – 100 см³ (61 особа). Чоловіків – 28 (46 %), жінок – 33  (54 %), вік – від 23 до 85 років (чоловіки – 23 – 85 р., жінки – 23 – 78 р.).

3. Хворі з ранами об’ємом 101 – 200 см³ (10 осіб). Чоловіків – 2 (20 %), жінок –     8 (80 %), вік – від 42 до 95 років (чоловіки – 46 р., жінки – 42 – 95 р.).

Друга група (150 осіб) – основна – з ранами об’ємом 1 – 20 см³, була сформована для вивчення особливостей процесу загоєння ран при застосуванні мазевих форм лікарських засобів. Залежно від різновиду мазевих аплікацій, які використовували, усі пацієнти основної групи методом випадкової рандомізації були поділені на п’ять підгруп, зіставлених за віком, статтю, основними клінічними параметрами.

А. Хворі, у яких швидкість загоєння рани вивчали при використанні мазі „Левомеколь”  (30 осіб). Чоловіків – 12 (40 %), жінок – 18 (60 %), вік – від 18 до 69 років (чоловіки – 22 – 69 р., жінки – 18 – 68 р.).

Б. Пацієнти, у яких швидкість загоєння рани вивчали при застосуванні мазі „Мефенат”  (30 осіб). Чоловіків – 16 (53 %), жінок – 14 (47 %), вік – від 20 до 74 років (чоловіки – 20 – 61 р., жінки – 20 – 74 р.).

В. Хворі, у яких швидкість загоєння рани вивчали при за допомогою мазі „Септалан” (30 осіб). Чоловіків – 16 (53 %), жінок – 14 (47 %), вік – від 18 до 87 років (чоловіки – 19 – 86 р., жінки – 18 – 87 р.).

Г. Пацієнти, у яких для вивчення швидкості загоєння рани застосовували мазі „Мефенат”, „Септалан” та препарат „Кардонат” (30 осіб). Чоловіків – 16 (53 %),    жінок – 14 (47 %), вік – від 18 до 81 року (чоловіки – 18 – 73 р., жінки –18 – 81 р.).

Д. Хворі, у яких для вивчення швидкості загоєння рани використовували мазь „Аргедин” (30 осіб). Чоловіків – 17 (57 %), жінок – 13 (43 %), вік – від 20 до 77 років (чоловіки – 21 – 67 р., жінки 20 – 77 р.).

У процесі обстеження хворих застосовували: загальноклінічне (скарги, анамнез, фізикальне обстеження); лабораторно-біохімічне (загальні аналізи крові та сечі, цукор крові, біохімічний аналіз крові, коагулограма); інструментальне (ультрасонографія, рентгенографія, електрокардіографія); вульнерологічне (оцінка ранового процесу за рутинними клініко-лабораторними критеріями, визначення pH ранового ексудату за допомогою індикаторних папірців фірми “Lachema”, цитологічне дослідження ран за Д.М. Штейнбергом (1948 р.), планіметрія рани за Л.Н. Поповою (1942 р.) та визначення об’єму рани за методикою РОВ) дослідження. Статистичне опрацювання результатів досліджень здійснювали за допомогою пакетів прикладних комп’ютерних програм для   варіаційно-статистичного аналізу, даних медико-біологічних обстежень – “Statgraphics” (Manugistics, Inc., 1992), “Instat” (GraphPad Software, Inc., 1993) та “EpiInfo 2000” (Center for Disease Control, 2001).

Результати досліджень та їх обговорення.