Структура и характеристика тревожно-депрессивных расстройств у больных алкогольной зависимостью и принципы их терапии

Короткий зміст

Нами проведений аналіз клинико-психопатологічної симптоматики, що зустрічається у хворих на алкоголізм з тривожно-депресивними розладами з метою вироблення найадекватнішої лікувальної корекції цього захворювання. Було обстежено 107 хворих на алкогольну залежність з тривожно-депресивними розладами, яким проводилася комплексна фармако- і психотерапія і 31 хворий з такими ж розладами без залежності, яким проводилася традиційна терапія. Використані клинико-анамнестичні дані, дослідження психічного і неврологічного статусів, дослідження вегетативної нервової системи (вегетативного тонусу, вегетативної реактивності і вегетативної забезпеченості), психологічних методів (методика Крепеліна, методика САН, опитувальники Айзенка, Спілбергера-Ханіна, Гамільтона), електрофізіологічні дослідження (ЕЕГ, РЕГ).

Всіх обстежених ми розділили наступні групи.

У першу групу були віднесені хворі з синдромом алкогольної залежності і наявністю постійної потреби у зв'язку з втратою ситуативного контролю, а також похмільним синдромом і підвищеною толерантністю, до якої було віднесено 50 обстежених (46,7%). При цьому, прийом алкоголю використовувався як антидепресант за наявності виражених тривожно-депресивних розладів з метою редукції цієї симптоматики.

Другу групу склали хворі з синдромом залежності із зниженням толерантності і когнітивними розладами (10 осіб, що склало 9,4%). В цій групі спостерігалася симптоматика енцефалопатії.

У третю групу ми віднесли хворих з синдромом залежності в поєднанні з емоційними розладами виникаючими тільки на висоті абстиненції без вираженої тривожної і депресивної симптоматики поза зв’язком із алкогольними ексцесами. В дану групу було віднесено 47 хворих (43,9%).

Тривожно-депресивні розлади статистично достовірно більш частіше зустрічалися у осіб жіночої статі, ніж чоловічого (71.96% і 28.03% відповідно). Тоді як в контрольній групі з тривожно-депресивними розладами достовірних відмінностей за статтю нами не виявлено (48.38% і 51.61% відповідно).

Це дає нам можливість розцінити тривожний компонент у обстеженої групи хворих як більш притаманний для осіб жіночої статі.

Більшість хворих, як в основній так і в контрольній групах знаходилися в самому працездатному віці (вікові категорії від 20 до 49 років), що свідчить про велику медико-соціальну проблему тривожно-депресивних розладів.

При вивченні етіології тривожно-депресивних розладів нами виявлено збільшення питомої ваги в їх генезі соціально-психологічних причин. Психотравмуючі події в анамнезі виявлені в 78.2% хворих основної групи і в 42.8% хворих контрольної групи, що є статистично достовірною відмінністю (р<0.01). Їх роль в розвитку депресій була різна – від дійсно психогенних при тривожно-депресивних розладах, до ініціюючих при депресії у хворих контрольної групи.

78.2% хворих основної групи вважали причиною захворювання різноманітні зовнішні події. В порівнянні з хворими контрольної групи, 45% хворих частіше говорили про особисті конфлікти, порушення сімейних зв'язків, звільнення на роботі, конфлікти із співробітниками, родичами. Спадкове обтяження психічними захворюваннями було виявлено у 15.88% випадків (основна група) і у 29.03% випадків (контрольна група).

Разом з клінічним поліморфізмом депресивних розладів ми виявили переважання тривоги, серед психопатологічних проявів, яка зареєстрована в 86.95% обстежених. В 15.9% випадків тривога входила в структуру панічних атак.

Наступною особливістю клінічної симптоматики серед обстежених було домінування сомато-вегетативної складової депресії у 78.26% хворих.

Більшість обстежених займалася розумовою працею, при якій вище психоемоційна напруга. Частина хворих увійшла до групи не працюючих (знаходячись в працездатному віці), що може служити додатковим психотравмуючим чинником.

Спадкова соматична обтяженість нами була виявлена у 34% випадків. Наявність шкідливих звичок – у 38%. Аналіз анамнестичних даних показав, що у більшості обстежених мала місце спадкова обтяженість серцево-судинними захворюваннями (ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба). У ряді випадків простежувалося зловживання алкоголем по батьківській лінії. Частина пацієнтів дала відомості стосовно перенесених закритих черепно-мозкових травм (з втратою і без втрати свідомості).

Психотравмуючі ситуації частіше носили хронічний характер. Тривале неблагополуччя приводило до невротичного зриву, який, у свою чергу, сприяв поглибленню конфліктної ситуації. Значне число психотравм знаходилося у сфері сімейних взаємостосунків. Деякі пацієнти вважали причиною розвитку захворювання втрату роботи.

Обстежувані пацієнти страждали, в більшості, затяжними невротичними розладами (від 3-х і більше років). У ряді випадків спостерігався рецидивуючий перебіг захворювання. В анамнезі практично всіх випадків є дані про те, що раніше мали місце медикаментозні курси терапії. Вони давали частковий, тимчасовий ефект або були малоефективними. Більшість пацієнтів негативно відносилася до перспективи прийому надалі фармакологічних препаратів.

У основній групі обстежених хворих переважали скарги на соматовегетативні і тривожні прояви в порівнянні з контрольною групою (68,3% в основній і 52,1% в контрольній). В той же час в контрольній групі більшою мірою зустрічалися зниження рівня інтересів (70.96% контрольна група, 43.92% основна група), ангедонія (51.61% і 31.77% відповідно), зменшення активності (64.51% і 18.69% відповідно), підвищена стомлюваність (80.64% і 23.36% відповідно), суїцидальні думки (64.51% і 42.05% відповідно), ідеї малоцінності (77.41% і 23.36% відповідно).

Психо-емоциональний стан характеризувався наявністю вираженої дратівливості, запальності з яскравими лакримальними реакціями. Висловлювалися страхи з часто мінливою фабулою. Фон настрою у багатьох пацієнтів був знижений, але разом з тим спостерігалася ситуативна лабільність настрою. Порушення сну характеризувалося розладом засипання, а також переривчастим перебігом з прокиданням і незадоволеністю якістю сну.

Аналізуючи одержані дані були знайдені наступні характерні закономірності клінічних проявів тривожно – депресивних розладів: 1) з одного боку в їх структуру входили симптоми властиві для депресії; 2) з другого боку в їх складі спостерігалися симптоми характерні для тривожних розладів; 3) симптоми, які мають місце як в структурі депресій, так і в структурі тривожних розладів; 4) в клінічній картині вагому роль визначали соматовегетативні симптоми.

На підставі клинико-анамнестичних даних серед обстежених хворих нами були виділені наступні нозологічні групи: агорафобія (F 40.0), тривожно-фобічний розлад (F 40.8), епізодична пароксизмальна тривога(F 41.0), генералізований тривожний розлад (F 41.1), змішаний тривожний і депресивний розлад (F 41.2), інші змішані тривожні розлади (F 41.3), обсесивно-компульсивний розлад (F 42), розлад адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F 43.22), легкий депресивний епізод (F 32.0), помірний депресивний епізод (F 32.1).