ЦЕРЕБРОПРОТЕКТОРНІ ЕФЕКТИ ПРЕПАРАТІВ КВЕРЦЕТИНУ

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. Моделювання гострого імобілізаційного стресу виконували згідно методичним рекомендаціям [О.В.Стефанов, 2002].Тварин імобілізують на операційному столику на спині, атравматично фіксуючи за кінцівки. Тривалість імобілізації – 3 години. Дослідження проводили через 2 години після завершення дії стресорного фактору. Досліджувані препарати вводили профілактично на протязі 4 діб до початку імобілізації.

 Моделювання гострого порушення мозкового кровотоку (ГПМК) проводили в умовах незворотної одномоментної двобічної оклюзії загальних сонних артерій до місця їх біфуркації на зовнішню і внутрішню гілки [І.Ф.Бєленічев, 2006]. Оперативне втручання проводили під натрій-тіопенталовим (40 мг/кг) наркозом шляхом розсічення на шиї вздовж трахеї шкіри, тупого розшарування підшкірної жирової клітковини і м‘язів із наступним відпрепаруванням правої та лівої загальних сонних артерій та перев‘язкою їх шовковою лігатурою. Критеріями можливої церебропротекторної дії препаратів кверцетину та ліпіну на експериментальній моделі гострої форми церебральної ішемії – двобічній оклюзії загальних сонних артерій – була виживаємість щурів (в %) в динаміці, а також зменшення прояв неврологічного дефіциту згідно неврологічної шкали [McGrow, 1977] на фоні чотириденного введення лікарських засобів.

Препарати, що досліджувались, були вітчизняного виробництва (Кверцетин (таблетки, Україна); Ліпофлавон та Ліпін (флакони для приготування емульсії, «Біолек», Україна); Корвітин (флакони для приготування емульсії виробництва “Борщагівський ХФЗ”, Україна). Препарати ліпофлавон та корвітин досліджувались в дозі 5 мг/кг у перерахунку на кверцетин. Препарати ліпін, ліпофлавон та корвітин вводили внутрішньоочеревинно, таблетований кверцетин – внутрішньошлунково за допомогою зонду.

Експериментальні дослідження виконані із залученням 272 білих статевозрілих нелінійних щурів масою 150 - 230 г. та 150 нелінійних мишей масою 17-25г. Усі експериментальні процедури та оперативні втручання здійснювали згідно з “Положенням про використання тварин у біомедичних дослідах” (2003 р.).

Фармакологічну активність  препаратів визначали спочатку на скринінгових моделях. Дослідження анальгетичної активності проводили на щурах методом електрошкірної стимуляції кореня хвоста [M.N. Caroll, 1972], оцінюючі рівень знеболення по реакції вокалізації. Також використовували метод «оцтово-кислих корчей» на мишах, визначаючи анальгетичний ефект за зниженням кількості «корчей» під впливом препаратів [О.В. Стефанов, 2001]. При дослідженні протисудомної активності препаратів на мишах (на моделі коразолових судом) визначали латентний період до початку судом, тривалість життя в умовах коразолової інтоксикації. Вивчення антигіпоксичної  та антитоксичної активності (модель з нітритом натрію) проводили на мишах, реєструючи тривалість життя. Потенціювання снодійної дії барбітуратів препаратами проводили згідно методичним рекомендаціям [О.В. Стефанов, 2001]. Емоційно-поведінкові реакції і рухову активність тварин вивчали у тесті «відкрите поле» [Г.В. Абуладзе, 1983]. Рухову активність визначали за кількістю перетнутих квадратів та вертикальних підйомів на задні кінцівки; дослідницький компонент поведінкової реакції реєстрували кількістю заглядань у «нірки». А емоційні реакції – за числом вмивань та актів дефекації. За допомогою методики умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) вивчали вплив препаратів на процеси формування пам’яті та її зберігання [Буреш, модифікація Ю.С. Бородкіна та Ю.В.Зайцева, 1991].

Особливу увагу було приділено порушенню рівноваги між інтенсивністю ПОЛ, активністю ферментів антиоксидантного захисту та окисною модифікацію білкових молекул (ОМБ) в умовах зазначених патологічних станів на тлі введення препаратів кверцетину та ліпіну в структурах головного мозку (гіпокамп, стовбур та кора) експериментальних щурів. Гомогенат тканин головного мозку щурів виготовляли за методом Кейтса (1974).  Про інтенсивність процесів ПОЛ судили по накопиченню дієнових кон’югатів та ТБК-активних продуктів – малонового діальдегіду в гомогенатах мозку експериментальних щурів [І.Д.Стальна, Т.Г.Гаришвилі, 1977]. Стан АО-системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази [Чеварі та співав., 1988] та каталази [Королюк, 1989] в зазначених структурах головного мозку. Показники окисної модифікації білку (ОМБ) визначали по методу B.Halliwell (1999). Вплив препаратів на біоенергетичний обмін в тканинах головного мозку щурів за умов моделювання ГПМК, оцінювався за такими показниками, як вміст аденілових нуклеотидів АТФ, АДФ, АМФ (визначався спектрофотометрично після поділу методом тонкошарової хроматографії на пластинах “Сілуфол” [Захарова, 1986]), та визначення вмісту основних інтермедіатів ЦТК лактату, малату та пірувату -  визначали спектрофотометрично за методом G.H. Hohorst (1970).

Морфологічні дослідження стану нейронів IV-V шарів головного мозку під впливом препаратів кверцетину та ліпіну, у тварин з ГПМК проводили на 4 добу після білатеральної оклюзії загальних сонних артерій. Тварин декапітували, витягували мозок, 24 години фіксували його у фіксаторі Карнуа, і далі по стандартній схемі заливали в парафінові блоки, з яких готували серійні фронтальні 5-мікронні гістологічні зрізи в області постцентральної звивини (сомато-сенсорна кора). Для вивчення морфофункціонального стану нейронів IV-V шарів кори гістологічні зрізи депарафінували по стандартній методиці і фарбували галоціанин-хромовим галуном по Эйнарсону для специфічного виявлення РНК. Зображення кори мозку отримували на мікроскопі Axioskop (Zeiss, Німеччина) і за допомогою 8-бітової CCD-камери COHU-4922 (COHU Inc., США) вводили в комп'ютерну систему аналізу зображень VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина). Морфометричний аналіз клітин мозку здійснювали в автоматичному режимі за допомогою макропрограми, розробленої в спеціалізованому середовищі програмування VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина). Визначали наступні показники:  щільність нейронів, гліальних клітин, апоптичних і деструктивно змінених нейронів (кількість клітин на  1мм² площі зрізу кори мозку);  площа тіл нейронів, гліальних клітин, апоптичних і деструктивно змінених нейронів (мкм²);  концентрацію РНК в нейронах, гліальних клітинах, апоптичних і деструктивно змінених нейронах (одиниці оптичної щільності, Е_ОП), які розраховували як логарифм відношення оптичної щільності тіла клітини до оптичної щільності міжклітинної речовини; індекс відношення кількості нейронів, що вижили, до апоптичних і деструктивно змінених нейронів (індекс виживаємості): у інтактних тварин він приймався за 1.