СУДОВО-МЕДИЧНА ОЦІНКА ДАВНОСТІ УШКОДЖЕНЬ ОРГАНІВ ГРУДНОЇ КЛІТКИ ГІСТОЛОГІЧНИМИ І ГІСТОХІМІЧНИМИ МЕТОДАМИ : Судебно - медицинская ДИАГНОСТИКА ОБЩИХ фенотипических признаков ЧЕЛОВЕКА ЗА Факторно КРИТЕРИЯМ костей стопы

Короткий зміст

В роботі було досліджено й проаналізовано 426 рентгенограм кісток стопи здорових осіб обох статей у віці від 1 до 21 року без ознак системних захворювань, хвороб м’язово-кісткової системи та травм. Матеріал ґрунтується на дослідженні осіб, що проживають на території Івано-Франківської області.

При виконанні роботи був використаний комплекс методів дослідження: соматометричний, рентгенографічний, рентгенанатомічний, рентгенограмметричний, денситометричний, одно- та багатомірний статистичний аналізи.

Соматометричний метод. Перед рентгенографією діти підлягали соматометричному дослідженню за допомогою методики Р. Мартіна (Martin R. u. Saller R., 1957). Зріст (Y₁) визначали за допомогою ростоміра за прийнятою в антропометрії методикою, довжину стопи (Y₂) – за допомогою металічної сантиметрової стрічки, як відстань від точки pte ion (pte) до точки akropodion (ap) на стопі. Окрім цього, з’ясовували розміри взуття. Дані соматометричного дослідження обробляли багатомірним статистичним аналізом у генералізованій вибірці та в поділених за статтю та віком.

Рентгенографічний метод. Рентгенографію кісток стопи проводили на рентген-діагностичних апаратах “РУМ-20М”, “Рентген–30”, “Neodiagnomax-125” в стандартній прямій проекції. Фокусна відстань становила 100 см, напруга – 40-52 кВ, сила струму – 300 мА, час експозиції – 0,02 сек. Дослідження виконували на рентгенплівці “KODAK”. При рентгенографії стопи пацієнт лежав на спині; одна або дві ноги – зігнуті в колінних та кульшових суглобах. Досліджувану стопу підошовною поверхнею поміщали на касету, яку розміщували в поздовжньому положенні на столі. Пучок рентгенівських променів направляли на основу ІІ-ІІІ плеснових кісток, рівень яких відповідав рівню легко пальпованої горбистості V плеснової кістки.

Рентгенанатомічний метод. На рентгенограмах кісток стопи вивчали терміни появи точок скостеніння в кістках заплесни (човноподібній, медіальній клиноподібній, проміжній клиноподібній, латеральній клиноподібній, кубоподібній) та в епіфізах плеснових кісток, проксимальних, середніх і дистальних фаланг пальців стопи; час початку злиття, злиття епіфіза з діафізом і завершення синостозування епіфізів з утворенням сформованої кістки; час появи сесамоподібних кісток, для чого застосовували класифікацію стадій скостеніння епіфізів (Никитюк Б.А. та ін., 1990). Описували кістково-мозковий простір і кортикальний шар у діафізах, суглобові щілини плесно-фалангових суглобів. Окрім того, вивчали терміни появи та скостеніння сесамоподібних кісток стопи.

Рентгенограмметричний метод. Зображення кісток з рентгенівської плівки були оцифровані та записані у вигляді окремих **.jpg - файлів за допомогою цифрової камери Canon Power Shot A700 з програмним забезпеченням Zoom Browser EX та з використанням персонального комп’ютера (Высокович Е., 2000; Гуров О.М., 2003, 2004, 2006; Абрамов С.С. та ін., 2005). Для вимірювання рентгенограмметричних параметрів кісток стопи використовували програмне забезпечення UTHSCSA Image Tool^® for Windows^® (version 3.00) (Shinkai R.S.A. at. al., 2004).

На кожній рентгенограмі вимірювали:

– довжину І - V плеснових кісток (Х₁ - Х₅) – відстань між суглобовою поверхнею з медіальною, проміжною, латеральною клиноподібною, кубоподібною кістками та найбільш віддаленою вперед точкою головок І - V плеснових кісток;

– довжину проксимальних фаланг І - V пальців стопи (Х₆ - Х₁₀) – відстань між серединою суглобових поверхонь з плесновими кістками та серединною точкою головок проксимальних фаланг І - V пальців;

– ширину тіла І - V плеснових кісток (Х₁₁ - Х₁₅) – відстань від внутрішнього до зовнішнього краю тіла кістки точно по середині кісток;

– ширину тіла проксимальних фаланг І - V пальців стопи (Х₁₆ - Х₂₀) – відстань між внутрішнім та зовнішнім краями тіла кістки, що вимірювалось точно по середині кісток;

– сумарну товщину кортикального шару тіла І - V плеснових кісток (Х₂₁-Х₂₅) на рівні середини кісток;

– сумарну товщину кортикального шару тіла проксимальних фаланг І - V пальців (Х₂₆ - Х₃₀) на рівні середини кісток;

– медіальний метатарзальний кут (β) (Х₃₁) – кут з’єднання поздовжніх серединних ліній діафізів І та ІІІ плеснових кісток.

На підставі отриманих цифрових даних були вирахувані наступні показники:

– кортико-діафізарний показник І - V плеснових кісток (Х₃₂ - Х₃₆) – відношення сумарної товщини кортикального шару тіла до ширини тіла І-V плеснових кісток;

– кортико-діафізарний показник проксимальних фаланг І - V пальців (Х₃₇ - Х₄₁) – відношення сумарної товщини кортикального шару тіла до ширини тіла проксимальних фаланг І - V пальців;

– показник видовженості І - V плеснових кісток (Х₄₂ - Х₄₆) – відношення довжини до ширини тіла кістки;

– показник видовженості проксимальних фаланг І - V пальців (Х₄₇ - Х₅₁) – відношення довжини до ширини тіла кістки.

Денситометричний метод. Денситометричне дослідження базувалось на аналізі 210 рентгенограм кісток стопи осіб чоловічої (105) та жіночої статі (105) в період раннього, першого, другого дитинства, підліткового та юнацького віку.

За допомогою методу непрямої еталонної рентгенівської денситометрії проводили кількісну оцінку стану кісткової тканини на рентгенограмах кісток стопи (Розенштраух Л.С., Рассохин Б.М., 1976; Витвицький З.Я., 1994; Бухман А.Н., Харитонов Е.И., 1971).

В якості еталона використано 12-ти східцевий алюмінієвий клин - еталон довжиною 120 мм, товщиною кінців від 2 до 12 мм, шириною 15 мм. Денситометрію виконували за допомогою рентгенівського денситометричного приладу “Densitometer RO701” фірми Kuntze (England).

При цьому здійснювали калібрування та вимірювання інтенсивності почорніння в досліджуваній зоні об’єкта обстеження, тобто визначення абсолютних денситометричних показників проксимальніше метаепіфізарної зони ІІ плеснової кістки. Денситометричні показники порівнювали з еквівалентом на зображенні еталону методом підбору їх співвідношень та фіксували отримані дані. Вимірювали інтенсивність почорніння в чотирьох точках і визначали середній відносний показник оптичної щільності рентгенограм ІІ плеснових кісток окремо в чоловічій та жіночій вибірках, а також розраховували середні величини цих значень.

Метод одномірного статистичного аналізу. Цифрові дані соматометричного, рентгенограмметричного та денситометричного методів обробляли методом варіаційно - статистичного аналізу. Для обчислення похідних параметрів і коефіцієнтів використовували електронні таблиці Microsoft^® Excel 2003 (Лапач С.Н. та ін., 2000). Розрахунки проводили на ПЕОМ AMD Duron за допомогою пакетів прикладних програм STATISTICA 6.0, SPSS 12.0 for Windows^®. Визначали середнє арифметичне значення (Х^-), середню квадратичну похибку середнього арифметичного (), середнє квадратичне відхилення (δ), t-розподіл Стьюдента та вірогідність похибки (Р) (Урбах В.Ю., 1975; Трубников В.И., Гиндилис В.М., 1980; Николаев В.Г. та ін., 2003; StatSoft.Inc., 2001). Зазначені величини розраховували для визначення вірогідності критеріїв діагностики вікової, статевої належності, довжини стопи та зросту загиблої людини.

Метод багатомірного статистичного аналізу. З метою вивчення взаємозв’язку рентгенограмметричних параметрів плеснових кісток і проксимальних фаланг стопи з віком визначали коефіцієнти кореляції (r) окремо в чоловічій та жіночій групах. Оцінювали силу зв’язку наступним чином: r= 0 – зв’язок відсутній; 0 < r < 0,3 – слабкий зв’язок; 0,3< r < 0,7 – середній зв’язок; 0,7< r <1,0 – сильний зв’язок; r=1 – повний, функціональний зв'язок. Визначали напрям зв’язку: 0 +1 – прямий зв’язок; -1 – 0 – зворотній зв’язок (Кольцова Н.І. та ін., 1997).

На основі аналізу коефіцієнта кореляції (r) між рентгенограмметричними параметрами й довжиною стопи та між довжиною стопи й зростом розраховано рівняння лінійної регресії для відтворення зросту та довжини стопи невідомої людини за метричними параметрами плеснових кісток, проксимальних фаланг стопи окремо для чоловічої та жіночої сукупностей.