Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератів / МЕДИЧНІ НАУКИ / Урологія та андрологія
Назва: | |
Альтернативное Название: | ВЛИЯНИЕ воспалительного процесса (ПРОСТАТИТА) НА РАЗВИТИЕ предраковых состояний и рака предстательной железы (Клинико-экспериментальное исследование) |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: | Матеріали та методи дослідження. В основу дослідження покладено результати обстеження, клінічного нагляду і вивчення історій хвороби 913 хворих із різними захворюваннями передміхурової залози (простатит, ДГПЗ, РПЗ). Дослідження проводили серед пацієнтів, що перебували на стаціонарному лікуванні в урологічному й онкоурологічному відділеннях обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова з 2000 по 2007 рр. Клінічне обстеження пацієнтів і гістологічні дослідження передміхурової залози виконували на базі Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечникова і діагностичного центру Дніпропетровської державної медичної академії. Для оцінки соціологічних, анамнестичних, клінічних даних, особливостей діагностичного і лікувального процесу проведено ретроспективний аналіз 398 історій хвороби пацієнтів із гістологічно підтвердженим діагнозом раку передміхурової залози. Для визначення особливостей клінічного прояву і діагностики 337 пацієнтів були розділені на групи в залежності від стадії захворювання у відповідності до клінічної класифікації раку передміхурової залози AJCC (American Joint Committee of Cancer). За ступенем диференціювання пухлини пацієнти були розподілені на 3 групи, представлені: 1) високо-, 2) помірно- і 3) низькодиференційованими пухлинами. Крім загальноклічних методів обстеження всім хворим виконували трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗВ), в більшості випадків-КТ органів малого тазу, сканування кісток скелету, а також рівень ПСА в сироватці крові. Для аналізу відібрані історії 188 пацієнтів (хворих на рак передміхурової залози у стадії Т3-4), яким при надходженні до відділення проводились бактеріологічний і загальний аналізи сечі. Цим пацієнтам також було проведено бактеріологічне дослідження тканини передміхурової залози для визначення чутливості до антибактеріальних препаратів і виду бактерії. Результати лабораторних досліджень оцінювали у відповідності до норм з урахуванням особливостей здійснення методики в умовах конкретних лабораторій. Верифікацію раку передміхурової залози здійснювали гістологічним методом. Об¢єктом для гістологічного дослідження була тканина передміхурової залози, отримана при секстантній голковій біопсії, трансуретральній резекції передміхурової залози, відкритому оперативному втручанні – простатектомії, радикальній простатектомії. Отримані біоптати фіксували у 10 % розчині нейтрального формаліну, після чого проводили зневоднення шляхом проведення через спирти зростаючої концентрації з подальшим поміщенням у парафінові блоки. Зрізи товщиною 5 мкм забарвлювали за стандартною методикою гематоксилін-еозином. Гістологічні зрізи й цитологічні препарати оцінювали шляхом світлової мікроскопії при збільшенні х100 і х400. Імуногістохімічне дослідження біоптатів проводили в 35 пацієнтів із РПЗ у віці 52-79 років. За шкалою Глісона хворі розподілені на 3 групи – 2-5 (високий рівень диференціювання) - 3 пацієнта , 6-7 - 19 пацієнтів (середній рівень диференціювання), 8-10 – 13 пацієнтів (низький рівень диференціювання). Досліджені наступні імуногістохімічні маркери: тканинний простат-специфічний антиген, андрогенні рецептори (AR), Ki-67, p53, CD4, CD8, для визначення яких використовували імуногістохімічний метод, оснований на поєднанні суворо специфічного моноклонального антигена з шуканими антигенними детермінантами. Як первинні антитіла використовували антитіла фірми DAKO до PSA (клон ER-PR8), р53 (клон DO-7), Кі-67 (MIB-1), AR (ліофілізат), а також до CD4 (клон 1F6) і CD8 (клон 1-A5) фірми NovoCastra. Крім того, проведено оцінку інтенсивності запальної інфільтрації з урахуванням ступеня диференціювання пухлини. При оцінці гістологічних зразків характер запальної інфільтрації умовно поділяли на помірний, середній і виражений. У всіх випадках застосування імуногістохімічної методики, окрім забарвлення із Кі-67, використовували напівкількісний метод визначення того чи іншого маркера. Для з¢ясування впливу запального процесу у передміхуровій залозі (простатиту) на розвиток передракових станів (проліферативної запальної атрофії, простатичної інтраепітеліальної неоплазії) і раку передміхурової залози нами проведені експериментальні дослідження на 120 3-місячних щурах лінії Wistar вагою 180-210 г, котрі утримувались у вольєрах по 5 тварин, отримуючи стандартний корм і воду. Усі маніпуляції на тваринах виконували під загальною анестезією – внутрішньоочеревинно вводили розчин тіопенталу натрію в дозі 30 мг/кг.Простатит моделювали за методикою, запропонованою Y.H.Cho et al. (2002) По спеціально виготовленому катетеру, введеному під наркозом в уретру, під тиском вводили 0,6 мл 1 млрд. зависі уропатогенного штаму Escherichia coli, виділеного із сечі пацієнта, що страждав на гострий пієлонефрит. Для моделювання раку передміхурової залози нами використана методика, запропонована M.B. Gilardoni et al.(1999) у нашій модифікації, що полягає у разовому введенні канцерогенного агента з подальшою тривалою андрогенною стимуляцією. Як канцерогенну речовину використовували 7,12- диметилбензантрацен (ДМБА). Методика полягала в наступному: 1 г сухого порошку ДМБА розчиняли у 2 мл твін-80, після чого змішували зі стерильною оливковою олією. Отриману емульсію протягом 6 годин після виготовлення вводили щурам інтраперитонеально у дозі 30 мг/кг. Андрогенну стимуляцію здійснювали шляхом внутрішньом¢язового введення препарату омнадрен-250 у дозі 1 мл/кг щодобово протягом місяця. Тварини були розподілені на 4 серії: I серія (50 щурів)-в/очеревинне введення ДМБА + в/м омнадрену-250 + трансуретральне введення Escherichia coli (дози вказані вище); II серія (50 щурів) - в/очеревинне введення ДМБА + в/м омнадрену-250; III серія (10 щурів) – трансуретральне введення Escherichia coli; IV серія (10 щурів) – контрольна. У перший день тваринам І і ІІІ серій трансуретрально вводили завись уропатогенного штаму Escherichia coli, І і ІІ – омнадрен-250. Через 3 тижні одноразово внутрішньоочеревинно тваринам І і ІІ серії вводили ДМБА. Виведення тварин з експерименту здійснювали шляхом введення їх у глибокий наркоз і знекровлювання через 1, 2, 3, 4, 5 і 6 місяців. Тривалість експерименту становила 6 місяців (180 днів).На початку експерименту були сформовані групи з щурів загальною кількістю 120. В процесі експерименту загинула 31 тварина. Тканини передміхурової залози досліджуваних тварин фіксували у 10% (нейтральному) формаліні. Після зневоднювання їх поміщали у парафінові блоки. Зрізи товщиною 5 мкм забарвлювали за стандартною методикою гематоксилін-еозином. Статистичну обробку даних проводили з використанням методів варіаційної статистики, реалізованої пакетом програм EXCEL-2000 для ПЕОМ. Оцінку вірогідності відмінності середніх і дисперсій проводили з використанням критеріїв Стьюдента і Фішера. Для малих і неоднорідних груп при оцінці вірогідності відмінностей використовували такі статистичні методи, як групування, спостереження, порівняльний аналіз, аналітичне групування, виявлення факту наявності взаємозв¢язку між якісними ознаками за допомогою критерію χ2, зміна щільності взаємозв¢язку за допомогою коефіцієнта взаємної сполученості Пірсона (Р). Результати власних досліджень та їх обговорення. За період з 1998 по 2006 рр. у Дніпропетровській області, яка належить до промислового регіону, визначено зростання захворюваності на РПЗ з 7,4 до 9,5 на 100 тис. населення. При цьому захворюваність із року в рік коливається незначно, що свідчить про відсутність різких змін даного показника. При проведенні аналізу смертності від раку передміхурової залози встановлено нестабільність даного показника, коливання якого за період 1999-2006 рр. носить хвилеподібний характер із змінами від мінімального 4,3 на 100 тис. у 2000 р. до максимального 5,9 на 100 тис. у 2004 р. і 7,7 на 100 тис. населення у 2007 р. Проведений аналіз динаміки виявлення занедбаних випадків показав зниження з 21,2 % у 1999 р. до 13,4 % у 2006 р. У більшості випадків хворі на РПЗ звертались за допомогою в занедбаних стадіях захворювання. Ця тенденція також підтверджується фактом, що з 337 обстежених пацієнтів найбільша кількість -183 (54,3%) мала III, а 41 (12,1%) - IV клінічну стадію за класифікацією AJCC (таблиця1). За ступенем диференціювання пухлини пацієнти розділені на 3 групи: І – високодиференційовані пухлини (5,3%); ІІ – помірно диференційовані (59,6%) і ІІІ – низькодиференційовані (35,1%) (таблиця 2). У результаті бактеріологічного дослідження сечі і тканини передміхурової залози 188 пацієнтів, хворих на рак передміхурової залози у стадії Т3-4, сечова інфекція виявлена у 52 (48,6 %) хворих. Мікробний спектр збудників сечової інфекції наданий у табл. 3.
Всього із сечі хворих виділено 136 штамів мікроорганізмів. Із них у монокультурі виділено 112, у мікробних асоціаціях – 24. |