ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГІРНИЧОЇ КОНЦЕСІЇ

Короткий зміст

Актуальність теми дослідження. На сучасному  етапі соціально-економічного розвитку України концесійні форми використання природних ресурсів, в тому числі, надр, є об’єктивно необхідною умовою для реалізації окремих функцій держави через залучення приватного капіталу. Центральне місце в концесійних гірничих правовідносинах займає їх об’єкт  - надра, які визнані Конституцією України національним багатством Українського народу. Водночас, на сьогоднішній день в Україні гірнича концесія являється найменш розробленою та дослідженою формою надрокористування, як на законодавчому, так і теоретико-правовому  рівнях.

Зокрема, наукові вітчизняні джерела з даної тематики тяжіють своїм походженням до 20-40-х років ХХ століття і являються надбанням таких авторів як Бернштейн І.Н., Ландау Б.А., Носов Є.К., Таль Л.С. та ін. Щодо розвитку законодавства, то в Україні прийнято Закон України “Про концесії” від 16.07.1999 р., який, судячи з його назви, являється загальним нормативно-правовим актом в галузі правового регулювання концесійних відносин. Проаналізувавши зміст вищезгаданого закону, можна дійти висновку, що він регулює лише такий об’єкт концесії, як діяльність (роботи, послуги), оминаючи своєю увагою такий  відомий всьому світу об’єкт концесії як природні ресурси (в тому числі, надра і корисні копалини, як їх складову).

Саме ситуація щодо невизначеності на законодавчому та науковому рівнях з питанням, “чи існує в Україні фактична або юридична гірнича концесія?”, і той факт, що необхідність її запровадження висловлюється на рівні указів Президента України та рішень Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також те, що природні ресурси кожної країни є найбільшим і невід’ємним багатством та надбанням її народу, яке потребує раціонального його використання за допомогою продуманих та ефективних правових механізмів з метою врахування інтересів прийдешніх поколінь на основі постійного впровадження та дотримання принципу екологізації національного законодавства та принципу сталого розвитку, спонукало дисертантку до дослідження правових засад гірничої концесії. В процесі виконання даної роботи потребувало вирішення питання, чи існує нині в Україні гірнича концесія як така, чи в будь-яких інших прихованих формах, а також питання, чи є потреба для України в її існуванні взагалі та існуванні концесійних договорів в гірничих відносинах, як безпосереднього її прояву з усіма притаманними даним договорам особливостями? Саме з’ясування зазначених питань дає можливість визначитись із значимістю гірничої концесії для розвитку гірничодобувної промисловості України та створює основу для подальшої розробки теоретичних засад гірничої концесії в Україні як самостійної форми надрокористування, та служить підставою започаткування законопроектних робіт по запровадженню гірничої концесії в державі, тобто сприяє визначенню правових засад гірничої концесії. Адже, правові засади (основоположні принципи), які виникають за наявності певних об’єктивних умов та історичних передумов, відображають результат раціонального наукового осмислення закономірностей розвитку об’єктивної дійсності та формалізуються в правових теоріях та нормах права, тобто є перехідною ланкою від суспільних відносин до конкретних правовідносин.

 Науково-теоретичною базою дослідження є праці українських та російських вчених-правознавців: С.С.Алєксєєва, В.І.Андрейцева, А.Б.Багандова, Г.І.Балюк, Ю.Г.Басіна, Г.С.Башмакова, І.Н.Бернштейна, С.О.Боголюбова, А.Л.Борзенка, М.М.Бринчука, А.П.Гетьмана, О.К.Голіченкова, К.Дробишевської, І.А.Дроздова, Н.Г.Дроніної, І.Дьяконової, Б.В.Єрофеєва, М.М.Загорулько, Ю.В.Зворикіної, І.І.Каракаша, Р.С.Кіріна, М.К.Клубнічкіна, Б.Д.Клюкіна, Т.Г. Ковальчук, В.Н.Кокіна, С.В.Колдаєва, А.Конопляніка, А.В.Кряжова, Б.А.Ландау, Н.Р.Малишевої, О.А.Медведєвої, С.П.Мороза, В.Л.Мунтяна, Н.Б.Мухітдінова, О.В.Новікової, В.В.Носіка, Є.К.Носова, М.Е.Певзнера, А.І.Перчика, В.В.Петрова, О.О.Погрібного, Г.Й.Пузанової, С.А.Сосни, М.Субботіна, Л.С.Таля, В.С.Удінцева, А.Ф.Шаріфулліної, Ю.С.Шемшученка, В.М.Шретера, М.В.Шульги та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В роботі знайшли відображення окремі результати науково-дослідної роботи по темі: “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми 06БФ042-01). Дисертантка досліджувала особливості адаптації національного законодавства щодо умов надання та використання дозволів на пошук, розвідування та видобуток вуглеводнів до законодавства Європейського Союзу у частині договірних форм надрокористування. Дисертаційне дослідження містить нові пропозиції до чинного законодавства України, які дозволять запровадити нову ефективну форму надрокористування на умовах гірничої концесії, забезпечити раціональне використання та охорону надр як національного багатства України, базуючись на таких міжнародно-правових принципах, як принцип сталого розвитку, екологізації національного законодавства та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науково-правовий аналіз теоретичних і практичних проблем гірничої концесії як самостійної форми надрокористування, а також розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо запровадження гірничої концесії на рівні чинного законодавства України.

          Відповідно, для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження: 1)виявити юридичну природу гірничої концесії як договірної форми надрокористування; 2)дослідити особливості гірничих концесійних правовідносин, зокрема через особливості підстав їх виникнення та особливості об’єктно-суб’єктного складу; 3)дослідити історичні етапи правового регулювання гірничої концесії, сучасний міжнародний досвід зарубіжних країн та ґенезу правового регулювання гірничої концесії в Україні;  4)розкрити юридичну природу та ознаки договору гірничої концесії як договірної форми надрокористування та визначити її місце в системі екологічного права; 5)внести пропозиції щодо законодавчого запровадження механізму правового регулювання гірничої концесії в Україні.

Об’єктом дослідження є національні та міжнародні нормативно-правові акти, інші правові документи, що регулюють порядок надрокористування, практика їх застосування, а також положення наукових досліджень загальної теорії права, екологічного, природоресурсового, гірничого права та інших галузей права, що стосуються форм надрокористування, в тому числі, на умовах гірничої концесії.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають в сфері використання ділянок надр, які надаються концесіонеру на умовах гірничої концесії.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складають методи діалектики, історичного аналізу, логіко-семантичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системного аналізу, структурно-функціональний, а також метод тлумачення норм права.

Завдяки методам діалектики та історичного аналізу було досліджено становлення й розвиток гірничого концесійного законодавства та закономірності розвитку наукових вчень в сфері гірничих концесійних правовідносин. За допомогою логіко-семантичного і формально-логічного методів проаналізовано та поглиблено понятійно-термінологічний апарат гірничої концесії, зокрема, застосування згадних вище методів дозволило сформулювати поняття гірничої концесії та поняття договору гірничої концесії. Порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльний аналіз окремих  положень нормативно-правових актів деяких зарубіжних країн та звернутися до зарубіжного досвіду регулювання та правозастосування. Метод системного аналізу застосовувався при визначенні місця договору гірничої концесії  в екологічному та гірничому праві. Застосування структурно-функціонального методу дослідження дозволило виокремити особливості суб’єктно-об’єктного складу гірничих концесійних правовідносин. Тлумачення норм права у поєднанні з формально-логічним методом слугували методологічною основою для формулювання пропозицій по вдосконаленню існуючого стану нормативно-правового регулювання у досліджуваній сфері.