УМЕНЬШЕНИЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ ТКАНИ ПОЧКИ ПУТЕМ ВЫБОРА БЕЗОПАСНЫХ терминов ПОВТОРНОЙ ударно-волновой литотрипсии В больных мочекаменной болезнью
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
Матеріали і методи дослідження. В роботі представлені результати обстеження та лікування методом ДЛТ 206 хворих на сечокам’яну хворобу. Базою дослідження було урологічне відділення Запорізької обласної клінічної лікарні. Період дослідження становив 2004-2009 р.р.
Всім пацієнтам з СКХ, яким планувалося проведення дистанційної літотрипсії, був виконаний, при госпіталізації, стандартний об'єм досліджень: оглядова та екскреторна урографія, ультразвукове дослідження(УЗД) сечовидільної системи, загальний аналіз крові та сечі, стандартні біохімічні показники. На підставі отриманих результатів проводився скринінг пацієнтів для участі в дослідженні згідно наступним критеріям включення: одиничний конкремент локалізований в мисці або пієлоуретеральному сегменті, розмірами не більш 3 см; збережена паренхіма та функція нирки, за даними екскреторної урографії та УЗД; наявність умов для вільного відхождення фрагментів конкременту після ДЛТ. Не включалися (критерії виключення) пацієнти з наявністю: гострого пієлонефриту, що потребує дренування верхніх сечових шляхів та антибактеріальної підготовки; обструктивного синдрому, що потребує попереднього дренування верхніх сечових шляхів; супутньої патології сечовивідної системи; супутньої соматичної патології у стадії загострення або декомпенсації.
Пацієнти розподілялися по групах по наступній схемі: на 7 добу після ДЛТ проводилося контрольне дослідження на предмет руйнування конкременту (оглядова урографія та УЗД), пацієнти, у яких конкремент повністю руйнувався – включалися в першу групу, а яким був потрібен повторний сеанс літотрипсії – в другу.
Пацієнти 1 групи залежно від наявності ознак пієлонефриту та обструктивного синдрому, обумовлених наявністю конкременту, розподілялися на 4 підгрупи:
1.1 – пацієнти з неускладненою СКХ, без ознак обструкції та запального процесу: індекс К до 25 (О. Ф. Возіанов, С. П. Пасечніков, М. В. Мітченко та ін., 2002);
1.2 – пацієнти з ознаками запального процесу: підвищення температури тіла від 37,1°С до 37,5°С, і (або) значення індексу запалення К від 26 до 75;
1.3 – пацієнти з ознаками обструктивного синдрому: дилатація порожнинної системи нирки на фоні збереженої функції нирки, затримка відтоку рентген-контрасту (за даними екскреторної урографії);
1.4 – пацієнти з ознаками обструктивного синдрому та запального процесу.
Залежно від строків проведення повторного сеансу літотрипсії пацієнти 2 групи розподілялися на 3 підгрупи:
2.1 – повторна літотрипсія проводилася на 7 добу;
2.2 – повторна літотрипсія проводилася на 14 добу;
2.3 – повторна літотрипсія проводилася на 21 добу.
Набір пацієнтів здійснювався до досягнення 30 чоловік в кожній підгрупі, лише в підгрупу 1.4 було набрано 26 пацієнтів.
Всім пацієнтам дистанційна літотрипсія проводилася на апаратах "Modulith" виробництва фірми Storz Medical та «УРАТ-П» виробництва Росії. Потужнісні характеристики ударної хвилі та кількість імпульсів за один сеанс відповідали діапазону режимів, рекомендованих виробниками вказаних літотрипторів та визначалися динамікою появи ознак деструкції конкременту. Кількість імпульсів за сеанс у літотриптора "Modulith" знаходилася в діапазоні від 2500 до 3500, а у літотриптора "УРАТ-П" від 3400 до 5000. Відбір пацієнтів на той або інший літотриптор здійснювався довільно. На кожному літотрипторі виконана практично однакова кількість сеансів: 147 на літотрипторі "Modulith" та 149 на апараті "Урат-П". Повторний сеанс літотрипсії проводився завжди на тому ж літотрипторі, що і перший.
З включених 206 пацієнтів за один сеанс літотрипсії конкремент був зруйнований у 116 пацієнтів (56,3%). 90 пацієнтам (43,7%) літотрипсія була проведена двічі, з них в проведенні 3 сеансу мали потребу 4 пацієнти (1,9%), вони були виключені з дослідження.
Після ДЛТ пацієнти отримували антибактеріальну терапію: ципрофлоксацин 0,5г 2 рази на добу, протягом 7 діб, фурамаг 0,1г 3 рази на добу протягом 14 діб, лікування, направлене на стимуляцію відхождення фрагментів: спазмолітики (но-шпа 0,08г 3 рази на добу), сечогінні препарати (фуросемід 0,02г 1 раз на добу внутришньовенно), діадинамічні струми, водне навантаження.
Після проведених сеансів літотрипсії, ускладнень, пов'язаних з ушкоджувальною дією ударної хвилі на нирку (макрогематурія більше доби, субкапсулярні або позачеревні гематоми, при проведенні контрольного УЗД), не було виявлено ні у одного пацієнта. У 7 пацієнтів (6 – першої групи та 1 – другий, після повторного сеансу) розвинулося загострення пієлонефриту. У 5 чоловік загострення пієлонефриту було пов'язане з розвитком обструкції сечоводу фрагментами, що відходять, що зажадало проведення катетеризації сечоводу. У всіх пацієнтів одужання вдалося досягти консервативними методами. У 6 пацієнтів розвинулася обструкція сечоводу, що вимагає його катетеризації, без ознак гострого пієлонефриту. Пацієнти з даними ускладненнями (13 чоловік) були виключені з дослідження.
Для оцінки ступеня пошкодження та швидкості відновлення ниркової тканини після дистанційної літотрипсії використовувалися наступні біохімічні показники: нирковоспецифічний фермент α-глютатіон-S-амінотрансфераза (ГАТ)(КФ 2.5.1.18) – цитозольний фермент, який останнім часом зарекомендував себе як високоінформативний, детоксикаційний фермент, специфічний для ураження нирок та печінки; нирковоспецифічний фермент N-ацетіл-β-D-глюкозамінідаза (НАГ) – лізосомальна гідролаза (КФ 3.2.1.30), що найбільш часто протягом довгого часу використовується у експериментальній та практичній медицині при самій різній патології нирок; показники окисної модифікації білка (ОМБ) – альдегідфенілгідразон (АФГ) і карбоксилфенілгідразон (КФГ), та дефрагментації білка (ОДБ) на крупні (КФ), середні (СФ) та мілкі (МФ) фрагменти, дані маркери утворюються послідовно залежно від інтенсивності та тривалості дії на молекулу білка активних форм кисню. АФГ є дуже чутливим маркером і підвищується навіть при незначному пошкодженні, тоді як підвищення МФ говорить про найгрубіші пошкодження клітинних структур; 8-Гідроксігуанозін (ГГ), є показовий маркер пошкодження нуклеїнових кислот при різних патологічних станах, активуючих процеси клітинного некрозу, апоптозу, мутагенезу і канцерогенезу.
Показники ОМБ та ОДБ визначали у сироватці крови. Взяття крові у хворих здійснювали вранці натще. Активність ГАТ та НАГ визначалася у ранковій порції сечі, а концентрація ГГ в добовій сечі.
У 19 здорових осіб було виконано взяття досліджуваних біохімічних маркерів (табл. 1). Вони склали контрольну групу.
Результати отриманих даних представлені в таблицях, у вигляді середньої арифметичної отриманих результатів на визначену добу після ДЛТ та її стандартної помилки (М±m). Методом для визначення статистичної значущості відмінності порівнюваних груп даних був вибраний двохвибірковий t-тест (критерій Ст'юдента) з різними дисперсіями з пакету "Аналіз даних" електронних таблиць Microsoft Excel.
