ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ХОЛІНЕРГІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ СЕРЦЯ ПРИ АДРЕНАЛІНОВОМУ ПОШКОДЖЕННІ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Досліди проведено на 240 білих нелінійних щурах, 120 з яких – самці, і 120 – самки. Вік дорослих тварин складав 6-8 місяців, маса – 170-240 г. Вік старих тварин становив 20-21 місяць, маса – 250-335 г. Усіх тварин утримували на стандартному раціоні віварію. Дослідження виконували відповідно до „Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001) та узгоджених із положеннями “Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1986). Комісією з біоетики Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено (протокол № 22 від 15 квітня 2009 року).

Адреналінове пошкодження міокарда (АПМ) моделювали шляхом одноразового внутрішньом’язового уведення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату („Дарниця”, Україна) із розрахунку 1 мг/кг діючої речовини (О.О. Маркова, 1998; М.Р. Хара, 2006). Усі дослідження проводили на 1 та 24 год із моменту уведення адреналіну, що відповідає початку та максимуму некротизування міокарда (О.О. Маркова та ін., 1997).

Особливості регуляції серця автономною нервовою системою (АНС) вивчали методом варіаційної кардіоінтервалометрії (Р.М. Баевский, 2001). Оцінювали такі показники: моду (Мо), амплітуду моди (АМо), варіаційний розмах кардіоінтервалів (∆Х) та індекс напруження (ІН), який визначали за формулою ІН=АМо/(2· ∆Х · Мо). Чутливість міокардіальних холінорецепторів до екзогенного ацетилхоліну (АХ) оцінювали за інтенсивністю (ІБ_АХ) та тривалістю (ТБ_АХ) брадикардії, що виникала після одноразового внутрішньовенного уведення 50 мкг/кг АХ (М.Р. Хара, 2006), а до ендогенного АХ – за інтенсивністю брадикардії (ІБ_n.V), що виникала при електричному подразненні периферичного відрізка правого блукаючого нерва (А.М. Гольбер, В.И. Кандрор 1972; М.Р. Хара, 2006).

Метаболізм АХ оцінювали за його вмістом (В.В. Файфура та ін., 2004) та активністю ферментативного гідролізу (Н.Н. Пушкина и др., 1963; М.Р. Хара та ін., 2006).

Ступінь структурних порушень у міокарді оцінювали за результатами світлової оглядової мікроскопії та даними морфометричного аналізу, визначаючи відсоток некротизованих кардіоміоцитів (Г.Г. Автандилов, Т.А. Гевондян, 1984).

Активність пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) міокарда шлуночків аналізували за вмістом дієнових кон’югатів (ДК) (В.Б. Гаврилов, М.И. Мишкорудная, 1983) та малонового діальдегіду (МДА) (Л.И. Андреева, Л.А. Кожемякин, А.А. Кишкун, 1988), антиоксидантної системи – за активністю супероксиддисмутази (СОД) (С. Чевари, И. Чаба, Й. Сокей, 1985) та каталази (КАТ) (М.А. Королюк и др., 1988).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили з використанням середнього арифметичного (М), похибки середнього арифметичного (m), критерію Ст’юдента (t). Зміни вважали достовірними при р≤0,05. Для розрахунків використовували комп’ютерну програму Microsoft Excel XP (США).

Результати досліджень та їх обговорення. Перш за все було проведено дослідження впливу АНС на серцевий ритм, зокрема визначення співвідношення активності її холінергічної та адренергічної ланок методом варіаційної кардіоінтервалометрії. Встановили, що в регуляції серцевого ритму дорослих самок переважали впливи холінергічної ланки АНС, а в самців – адренергічної (табл. 1). У старих тварин обох статей спостерігали брадикардію та зміну симпато-парасимпатичного балансу. Загальним для самців і самок було посилення адренергічного та послаблення холінергічного контролю діяльності серця, про що свідчили збільшення значень АМо, ІН та зменшення ΔХ. Інтенсивність встановлених змін виявилася більшою в старих самок, що можна оцінити як негативне підгрунтя для адаптації серця в умовах гіперадреналінемії.