НЕЙРОНО-ГЛИАЛЬНО-КАПИЛЛЯРНЫЕ ВЗАИМООТНОШЕНИЯ ВЕНТРОЛАТЕРАЛЬНОЙ ГРУППЫ ЯДЕР ПРОМЕЖУТОЧНОГО МОЗГА ЧЕЛОВЕКА

Короткий зміст

У першому розділі проведено аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, яка присвячена анатомії проміжного мозку й зокрема таламуса. Показано, що дотепер не визначено кількісних співвідношень між нейронами, капілярами й гліальними клітинами у вентролатеральній групі ядер таламуса. Немає даних про динаміку змін нейроно-гліально-капілярних взаємовідношень залежно від віку, статі, боку мозку, довжини інтеркомісуральної лінії (лінії СА-СР). Вивчення цих питань актуальне у зв'язку зі значним поширенням стереотаксичних втручань при фантомних болях, епілепсії, шизофренії, екстрапірамідальних гіперкінезах, паркінсонізмі, дитячому церебральному паралічі. Реакція структур ЦНС на стереотаксичні втручання оцінюється за зміною нейроно-гліально-капілярних взаємовідношень, а клінічний успіх операцій обумовлено точністю анатомічних знань.

На підставі проведеного аналізу літератури  зроблено висновок про ступінь вивченості теми та шляхи досягнення мети дисертації.

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 3050 препаратах таламуса, отриманих від 31 особи обох статей у віці від 30 до 86 років, які проживали в м. Харкові та Харківській області. Причиною смерті були захворювання, не пов'язані з патологією центральної нервової системи. Усі дослідження проводилися відповідно положенням медичної етики та біоетики (протокол № 4 від 06.05.09).

Для одержання препаратів використано метод виділення ділянки головного мозку без твердої мозкової оболонки з порожнини черепа за допомогою спеціального порожнього циліндра з загостреним краєм з подальшою фіксацією цієї ділянки безпосередньо в циліндрі, що дозволило зберегти просторові взаємовідношення структур (А. с. № 1119645А СССР, бюл. № 39 від 08.01.82). Циліндр із відібраною ділянкою мозку розміщували в 3,0 літровій ємності з 10%-вим розчином формаліну, в якому його фіксували протягом 7 днів. Морфометричні дослідження проводили на серійних зрізах товщиною 7, 10 мкм, забарвлених за Нісслєм і гематоксилін-еозином. Для визначення рівня метаболізму препарати забарвлювали за методикою Браше, для дослідження судин – за ван Гізон .