Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників в умовах ринкової економіки

Короткий зміст

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння й удосконалення правового регулювання пільгового забезпечення працівників в ринкових умовах. Основні з них наводимо нижче:

1. Пільгове забезпечення в трудовому праві виникло з появою перших законодавчих актів про працю. Це пояснюється тим, що правове впорядкування трудових відносин спочатку мало сегментарний характер, який спричиняв необхідність у пільговому забезпеченні окремих категорій працівників. Окремі підстави для такого забезпечення (наприклад, статевовікові особливості організму працівника, умови праці) залишилися незмінними й до сьогодення.

2. Мета пільгового забезпечення є ефективним регламентуванням трудових відносин шляхом урахування й наступної компенсації в правових нормах особливостей і відмінностей, що мають місце під час трудової діяльності в ринкових умовах. Цим зумовлена об'єктивна необхідність пільгового забезпечення в трудовому праві як правовому механізмі, який забезпечує дотримання одного з основоположних принципів у сфері праці – принципу соціальної справедливості як одного з чинників стабільності будь-якого демократичного суспільства.

3. Забезпечення працівників певними пільгами об'єктивно зумовлено розвитком суспільної організації праці, розподілом робіт з різним ступенем механізації, різним характером і соціальним значенням, об'єктивним існуванням шкідливих і небезпечних умов праці, а також залученням до виробництва осіб, які за наявності прагнення виконувати роботу, визначену в трудовому договорі, фізіологічно не в змозі її виконувати на одному рівні з іншими працюючими з причини існування особливостей організму (жінки, неповнолітні, інваліди та ін.).

4. Пільгове забезпечення працівників становить собою сукупність правових засобів щодо впорядкування трудових відносин і наділення спеціальним статусом певної категорії осіб з метою усунення нерівності з іншими працюючими. Правове регламентування забезпечення працівників пільгами – це правовий механізм установлення, обліку й компенсації особливостей об’єктивного й суб’єктного характеру, існування яких надає право працюючому на отримання відповідних пільг.

5. Поглиблене вивчення правового регулювання пільгового забезпечення працівників крізь призму критеріїв диференціації допомогло зробити висновок, що об'єктивна й суб'єктна диференціація поряд зі своїми загальними критеріями виявляється в зазначених відносинах також у специфічних особливостях. Це дозволяє вести мову про існування специфічних самостійних підстав правової регламентації забезпечення працівників пільгами. Отже, критерії пільгового забезпечення є результатом дії загальних критеріїв диференціації трудового права на правове регулювання пільгового забезпечення працівників і появи на цій підставі як похідних від загальних, так і якісно нових критеріїв правового впорядкування забезпечення працюючих відповідними пільгами.

6. Вважаємо за необхідне доповнити КЗпП України і проект ТК України статтею, яка розкривала б зміст особливостей правового регулювання пільгового забезпечення працівників. Пропонується закріпити її в такій редакції: «Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників – це норми: а) спрямовані на забезпечення необхідного життєвого рівня пільгових категорій працівників; б) що передбачають для окремих категорій додаткові правила; в) які деталізують порядок і методи застосування пільг, пристосовують їх до певних особливостей пільгових категорій працівників; г) що в установлених випадках створюють простір у легальному виборі альтернативи правової поведінки з метою більш повного задоволення потреб та інтересів працівника».

7. Підстави правового регулювання пільгового забезпечення залежно від обумовленості особистості працівника можна поділити на об’єктивні й суб’єктні.

До об'єктивних підстав належить пільгове забезпечення у зв’язку з виконанням робіт важких, зі шкідливими й небезпечними умовами праці або в особливих природно-кліматичних і територіальних умовах. У свою чергу, в такій об’єктивній підставі правового регулювання пільгового забезпечення, як виконання робіт в особливих природно-кліматичних і територіальних умовах, можна вирізнити ще й додаткові підстави, зокрема залежність: а) від територіального місцезнаходження роботи; б) від правового статусу території її виконання; в) від правового положення, встановленого на території виконання роботи. Пільгове забезпечення залежно від особливостей територіального місцезнаходження роботи має місце у разі виконання робіт у (а) гірських районах, (б) зоні відчуження чи території радіоактивного забруднення, (в) умовах військового стану, введеного на конкретній території.

Суб'єктним підставам правової регламентації забезпечення працівників пільгами також властиві такі підстави, як основні й додаткові. Перша група – це основні (загальні) критерії, до яких належать статевовікові й фізіологічні особливості працюючого (стать, вік, стан здоров'я). Друга група становить собою додаткові (спеціальні) критерії, які охоплюють такі ознаки, як громадянство, освіта чи її здобуття без відриву від виробництва, наявність сімейних обов’язків, кваліфікація особи й показники її праці, тривалість роботи на конкретному підприємстві та ін.

Деякі з підстав правового регулювання пільгового забезпечення працівників можна тільки умовно віднести до однієї з названих вище груп. Причому суб'єктні підстави завжди можуть бути розкриті повніше лише при одночасному розгляді якого-небудь об'єктивного чинника.

8. Залежно від обсягу забезпечення працівників пільгами, останні можна поділити теж на основні й додаткові. Під основними слід розуміти винятки із загальних норм, які поширюються на всіх представників певної категорії пільговиків (наприклад, працюючих жінок, інвалідів та ін.). Під додатковими пільгами мається на увазі усунення для певної категорії пільговиків тих пільг, що мають на меті встановлення ще ширших і ефективніших переваг, а ніж це передбачено основними пільгами.

9. Цілі правового регулювання пільгового забезпечення працівників: (а) поступовий перехід від суто адміністративно-розподільчих до переважно економічних методів мобілізації й використання ресурсів соціальної сфери; (б) переорієнтація системи соціально-правового захисту на надання допомоги працездатним в організації їх праці й залученні до виробництва; (в) використання адресних соціальних програм для найбільш уразливих верств населення, що потребують забезпечення відповідними пільгами.