ІНФАРКТ МІОКАРДА У МОЛОДОМУ ТА СЕРЕДНЬОМУ ВІЦІ (ДО 50 РОКІВ): ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ, ПАТОМОРФОЛОГІЯ, ЕТІОЛОГІЯ

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. І. Епідеміологічне дослідження. Здійснено ретроспективний аналіз даних 150 супровідних записок щорічної статистичної звітності (до форми № 42) Головного бюро судово-медичної експертизи із 25 областей України за 1999-2004 роки з метою вивчення рівня РС від ХСК на 100 тис. населення, залежно від індексу індустріалізації (ступеня техногенного забруднення) регіонів. До І регіону увійшли 7 областей Західного регіону з індексом індустріалізації 0,3-0,5; до ІІ – 13 областей Північно-Східного, Центрального та Південного регіонів (індекс – 0,5-0,9); до ІІІ – 5 областей Південно-Східного регіону (індекс – 0,9-1,4).

Здійснено статистичний аналіз даних 16749 протоколів розтинів людей, які раптово померли внаслідок ХСК, ІМ та ГКН без ознак хронічної ІХС в місті Львові та області з 1984 по 2002 роки (матеріали Львівського обласного судово-медичного бюро). Визначали питому вагу та щорічну середню кількість випадків РС  для їх порівняння у трьох періодах (1984-1986 (1-й період); 1997-1999 (2-й період); 2000-2002 (3-й період)), в залежності від віку, статі і професії померлих. Раптово померлі особи працездатного віку з даними про їх професію були розподілені на дві групи: І групу склали хворі, які мали контакт з ксенобіотиками, ІІ групу – особи без професійно шкідливої праці.

На основі архівних даних інфарктного відділення КМКЛШМД проведено аналіз госпітальної захворюваності на ІМ за 20 років (1985-2004 рр.), залежно від віку, статі і професії хворих. Динаміку показника вивчали у трьох вікових групах (ВООЗ, 1963): А – особи молодого віку (до 44 років), Б – хворі середнього віку (45-60 років), В – люди похилого і старечого віку (понад 61 рік), та двох професійних групах (І та ІІ), сформованих за вищеописаним принципом.