ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ ТРАВМАТИЧЕСКИХ ЭРОЗИЙ РОГОВИЦЫ

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 120 хворих (120 очей) з ТЕР у віці від 22 до 67 років. Середній вік хворих склав: в основній групі - 41,3±1,6 років, в групі зіставлення 42,4±1,3 років. Чоловіків було 77, жінок - 43.

Пацієнти зверталися до офтальмолога в середньому через 12-48 годин після травми ока.Через 12 – 24 години після травми звернулося 68 хворих, через 24-48 годин – 31 пацієнт, більше 48 годин – 21 хворий. Таким чином, переважна кількість хворих зверталася до офтальмолога в строки від 12 до 24 годин після травми ока.

Ерозія рогівки після непроникаючих поранень рогівки діагностовано у 102 (85,0%) пацієнтів, зокрема після видалення стороннього тіла рогівки - у 34 (28,3%) осіб; після контузії очного яблука – у 18 (15,0%) осіб. Сполучених травм ока (травма і контузія) у хворих не було.

Офтальмологічне обстеження включало візо-, пері-, рефрактометрію, офтальмоскопію в прямому та зворотньому різновидах, біомікроскопію за допомогою щілинної лампі ЩЛ-2Б та ЩЛ-2М (ЗОМЗ, Росія), флюоресцеїнову пробу шляхом закладання в кон’юнктивальну порожнину одноразових стерильних тестових паперових смужок флюоресцеїну (Toos Negah, Іран) та послідуючим змивом його фізіологічним розчином і розгляданням в щілинну лампу як без фільтру, так із зеленим або кобальтовим світлофільтром, дослідження чутливості рогівки за допомогою волосків Фрея. При оцінці суб’єктивних скарг хворого враховувалася вираженість наступних ознак: свербіння, паління в оці; відчуття стороннього тіла в оці; світлобоязнь; сльозотеча; блефароспазм (корнеальний синдром), болючість при рухах очного яблука; наявність виділень із кон’юнктивальної порожнини, зниження гостроти зору. При об’єктивному обстеженні пацієнтів враховувалися наступні показники: почервоніння шкіри повік та кон’юнктиви; набряклість шкіри повік; гіперемія кон’юнк­тиви; інфільтрація рогівки; наявність набряку кон’юнк­тиви і рогівки; циліарна болючість; наявність і характер виділень з кон’юнктивальної порожнини, чутливість рогівки.

Визначення концентрації інтерлейкінів (ФНПα, IL-1β, IL-4) в сльозі проводили на лабораторному устаткуванні Sanofi Diagnostic Pasteur (Франція). Дослідження проводили за допомогою сертифікованих в Україні тест систем виробництва «ProCon» (Протеїновий контур, СПб, РФ) за методом імуноферментного аналізу (ІФА). Забір сльози здійснювався за допомогою мікропіпетки.

Стан місцевого імунітету ока оцінювався за рівнем секреторного імуноглобуліну А (sIgА) (Mancini G., 1965) і лізоциму (Дорофейчук В.Г., 1968) в сльозі. Наявність антитіл у сльозі до рогівкового антигену (С-Ag) визначалося в реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) (Фрімель Р., 1986). Рівень ЦІК вивчався за методом диференційованої преципітації в 2%, 3,5% і 6% розчинах поліетиленгліколя (ПЕГ) з молекулярною вагою 6 000 дальтон (Фролов В.М. і співавт., 1986, 1990).

За показники норми взяті дані, одержані при обстеженні 60 практично здорових осіб того ж віку і статі – разових донорів обласної станції переливання крові, які проживають у тому ж регіоні і не мають як загальних, так і очних захворювань.

Диференціація хворих за розміром ерозії рогівки здійснювалася шляхом вимірювання її площі за методом аналізу оптичних зображень, отриманих за допомогою фотощілинної лампи ЩЛ-2М (ЗОМЗ, Россія). Вимірювання проводилися за допомогою програмного забезпечення IMAGE J v 1.38, розробленого National Institute of Health (USA), яке необхідне для обробки зображень.

Ерозія до 7 мм²  виявлено у 26 хворих (I підгрупа), від 7 мм² до 20 мм² – у 80 осіб (II підгрупа), більше 20 мм² – у 14 хворих (III підгрупа). Встановлено, что максимальна кількість хворих мали площу ерозії від 7 до 20 мм² – 80 (66,7%) осіб.

За локалізацією частіше виявлено парацентральну локалізацію травматичної ерозії рогівки – 88 (73,4%) пацієнтів, менше всього – периферична локалізація – 13 (10,8%) хворих.

Всі пацієнти по випадковій ознаці розподілялися на 2 групи: основну групу, що включала 80 осіб, і групу зіставлення, яка містила 40 осіб. Пацієнти основної групи (80 осіб, 80 очей) одержували базисне лікування - інстиляції цилоксану 6 разів на день, солкосерил-желе 3-4 рази на день, а також додатково препарат ліпофлавон в інстиляціях до 6 разів на добу. Пацієнти з групи зіставлення (40 чоловік, 40 очей) одержували тільки базисне лікування. Курс лікування для всіх пацієнтів складав 1-7 днів залежно від клінічного перебігу ТЕР. Тільки у 4 пацієнтів з групи зіставлення, у яких через 7 діб зберігалися об’єктивні та суб’єктивні ознаки запалення, лікування було подовжено до 10 діб.

Статистична обробка отриманих даних проводилася за допомогою програмного забезпечення на персональному комп’ютері Intel Pentium 4 з використанням одно- та багатофакторного дисперсійного аналізу (пакети ліцензійних програм “Microsoft Excel” та “Statistica 6.0”). Оцінювали середні значення (М), їх помилки (m) та критерій достовірності Ст’юдента-Фішера (P) за допомогою t-тесту для незалежник вибірок (t-test, independent for variables) прикладного пакету Statistica 6.0.