ПРИНЦИПИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З 18 грудня 1990 року в Україні, тобто з часу прийняття Постанови Верховної Ради УРСР “Про земельну реформу”, започатковано новий етап регулювання земельних відносин в Україні. Він ознаменував собою перехід від адміністративно-командного (планового) управління сільським господарством до становлення системи ринкових відносин у цій сфері, мав забезпечити перехід від колгоспно-кооперативної системи господарювання до розвитку багатоманітності форм власності та господарювання на землі на паритетних умовах.

Такий крок був продиктований не стільки суб’єктивними факторами, скільки об’єктивними закономірностями суспільного розвитку (в т.ч. і в галузі земельних відносин). Ці об’єктивні закономірності втілюють у собі принципи як вихідні, основоположні засади. Принципи відображають ці закономірності на найрізноманітніших рівнях. Поняття “принцип” відображає об’єктивні закономірності на загально-соціальному рівні, поняття “принципи права” – на рівні правової системи як однієї із сфер суспільного життя, поняття “принцип земельного права” – на рівні земельного права як галузі. При цьому загальносоціальні принципи одержують своє специфічне вираження як на рівні всієї правової системи (зокрема, у принципах права), так і на рівні окремих її галузей (зокрема, у принципах земельного права та принципах інших галузей права).

Однак, хоча на загальному рівні нові об’єктивні закономірності суспільного розвитку втілились у загальному понятті “принцип”, проте на рівні правової системи та на рівні галузі земельного права вони довший час не могли отримати адекватного відображення. На рівні правової системи у вигляді принципів права вони були відображені у Конституції України від 28.06.1996 року, тобто зі значним запізненням у порівнянні з часом їх фактичного прояву. На рівні галузі земельного права вони знайшли своє текстуальне відображення у вигляді принципів земельного законодавства лише у Земельному кодексі України від 25.10.2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року. Звісно, це не могло не позначитись на ефективності процесу регулювання земельних відносин. Фактично, процес земельно-правового регулювання не мав загально-правових точок відліку (на рівні принципів права) до 28.06.1996 року, а відправних галузевих засад (на рівні чітко визначених принципів земельного права) – до 01.01.2002 року.

Це стало першочерговою причиною ускладнення процесу реформування земельних відносин, законодавчих колізій у цій сфері та спричинило інші негативні наслідки. Безумовно, були й інші причини, які перешкоджали цьому, однак ці причини є похідними від основної – не відображення тривалий час та неадекватного відображення принципів права та принципів земельного права у законодавстві України, які, по-перше, втілюють у собі об’єктивні закономірності суспільного розвитку, а по-друге, є вихідними пунктами процесу правового регулювання. Крім того, проблема неадекватності їх відображення у законодавстві потребує глибинного наукового аналізу та виявлення способів їх закріплення у законодавстві України і шляхів їх реалізації.

Усе вищенаведене зумовило необхідність комплексного наукового дослідження принципів земельного права як основоположних засад цієї галузі, враховуючи їх взаємозв’язок з поняттями “принципу” взагалі та “принципу права” зокрема.

Вихідними даними для наукової розробки понять “принцип” та “принцип права” стали наукові дослідження, які здійснили теоретики держави і права Т. Г Андрусяк, С. С. Алєксєєв,
О. І. Денісов, А. М. Колодій, В. О. Котюк, Є. В. Назаренко, А. Ю. Олійник, П. М. Рабінович,
О. Ф. Скакун та інші.

Вирішальне значення для дослідження поняття, ознак, механізму дії принципів земельного права України відіграли наукові праці у галузі екологічного, земельного та аграрного права, зокрема наукові дослідження таких вітчизняних вчених як В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк,
А. М. Беженарь, Є. С. Бердніков, А. І. Берлач, О. Г. Бондар, І. С. Будзилович, О. А. Вівчаренко,
О. І. Заєць, Л. П. Заставська, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський, І. І. Каракаш,
М. Г. Ковтун, В. В. Костицький, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич,
Н. Р. Малишева, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, О. М. Пащенко, О. О. Погрібний,
В. І. Семчик, А. М. Статівка, Н. І. Титова, В. І. Федорович, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга,
А. Д. Юрченко, В. З. Янчук та інші.

Серед теоретичних розробок зарубіжних науковців у галузі земельного права, які лягли в основу даного дисертаційного дослідження, варто зазначити праці Г. Ю. Бистрова, Г. А. Волкова, Р. К. Гусєва, Б. В. Єрофєєва, М. Д. Казанцева, М. І. Краснова, І. В. Павлова, М. О. Сиродоєва,
В. С. Шелестова та інших.

Для дослідження окремих ознак та елементів механізму дії принципів земельного права використано також результати наукових досліджень вчених-економістів, зокрема наукові статті
Л. О. Артикульного, В. А. Борисової, А. С. Даниленка, М. Ф. Кропивка, В. Я. Месселя-Веселяка,
Б. Я. Панасюка, О. Л. Попової, В. М. Русана, П. Т. Саблука, В. М. Трегобчука, В. В. Юрчишина та інших науковців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол Вченої ради університету № 2 від 04.10.2000 р.) та узгоджується з Планом науково-дослідної роботи відділу проблем екологічного, земельного, аграрного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної Академії наук України “Правові проблеми формування та розвитку аграрного і земельного ринків в Україні.” (№ державної реєстрації RК 0102 U 07072).