СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ІПКЛУВАННЯ

Короткий зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, об’єкт, предмет і метод дослідження, висвітлюються наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення.

Першій розділ «Загальна характеристика системи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. «Міжнародні стандарти захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» проаналізовано положення міжнародних актів про соціальний та правовий захист зазначеної категорії дітей. Йдеться про акти ООН, МОП, Ради Європи, зокрема, Декларацію прав дитини 1959 р., Конвенцію про права дитини 1989 р., Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей 1990 р. та ін. Звертається увага на необхідність врахування у національному законодавстві положень ст. 17 Європейської соціальної хартії (переглянутої), якою передбачено право дітей та підлітків на соціальний, правовий та економічний захист.

Автор відзначає недосконалість змісту ст.2 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», відповідно до якої до законодавства України про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віднесені тільки акти національного законодавства і не названі міжнародні акти, ратифіковані Україною.

У підрозділі 1.2. «Становлення і розвиток законодавства про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» аналізується еволюція системи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та її правового регулювання. У дисертації проаналізовано нормативно-правові акти, що складають законодавство про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа. Автором виділено етапи становлення і розвитку законодавства про соціальний захист зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа і охарактеризовано особливості кожного з етапів.

Аналіз правових норм про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дозволяє дійти висновку, що вони

утворюють комплексний правовий інститут, який об’єднує норми різних галузей права – права соціального забезпечення, трудового права, цивільного права, сімейного права, житлового права, медичного права та ін. У системі права соціального забезпечення правові норми про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, утворюють окремий правовий інститут з відповідною назвою.

Аналіз чинного законодавства про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, свідчить про його недосконалість, що виявляється у перенасиченості, заплутаності та складності, термінологічній невизначеності й неузгодженості. Крім базового законодавчого акту, а саме Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року, заходи соціального захисту зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа передбачені іншими законами та численними підзаконними нормативно-правовими актами. Має місце дублювання норм, які містяться в постанові Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту і матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 5 квітня 1994 року та інших нормативно-правових актах про соціальний захист зазначеної категорії дітей і осіб з їх числа. Автор пропонує внести відповідні доповнення до Закону і визнати такими, що втратили чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року та деякі інші постанови уряду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 5 жовтня 2006 року до Закону впроваджений термін «особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», проте у назві Закону це не знайшло відображення. Автор пропонує змінити назву Закону та іменувати його Законом України «Про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа». Невдалою є структура Закону, оскільки відсутність розділів не надає логічної завершеності та послідовності його змісту, ускладнює розуміння і тлумачення. Не всі нормативно-правові акти про соціальний захист зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа супроводжуються механізмом реалізації, що перешкоджає їх втіленню у життя і робить декларативними.

У підрозділі внесено пропозиції про уточнення понять «дитина-сирота», «дитина, позбавлена батьківського піклування», а також доповнення Закону України «Про організаційно-правові умови соціального захисту дітей-сиріт та дітей-позбавлених батьківського піклування» визначеннями понять «соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «матеріальне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «медичне обслуговування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського

піклування», «соціальна адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

У підрозділі 1.3. «Поняття та види соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» проаналізовано точки зору вітчизняних та зарубіжних вчених щодо визначення поняття соціального захисту, його співвідношення з соціальним забезпеченням, сформульовано визначення поняття «соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

У літературі застосовуються різні терміни – «особливий соціальний захист», «спеціальний соціальний захист». Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, слід вважати додатковим соціальним захистом, сутність якого полягає у встановленні на законодавчому рівні додаткових заходів соціального захисту з боку держави (на додаток до загальних умов захисту дітей) цієї категорії дітей та осіб з їх числа, у встановленні додаткових гарантій та наданні додаткових пільг щодо працевлаштування, набуття освіти, медичного обслуговування, забезпечення житлом, а також отримання непрямих соціальних послуг.

У підрозділі уточнюється визначення поняття «статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування». Із визначення даного поняття у Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випливає, що надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг. Проте у зазначеному понятті не вказуються інші види соціального захисту, на які має право дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування. Крім визначених Законом заходів соціального захисту, таким дітям та особам з їх числа надаються ще непрямі соціальні послуги.

Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тісно пов'язаний з соціальними стандартами – певними нормативами, які визначають рівень певних соціальних благ і встановлюють державні гарантії їх забезпечення. У дисертації уточнюється поняття «державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», які визначаються як законодавчо встановлені нормативи мінімальних розмірів матеріальних та інших благ, що забезпечують кожній дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, необхідний для неї достатній рівень життя і умови для нормальної життєдіяльності.

Аналіз чинного законодавства дає підстави виділити такі види соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як грошові соціальні виплати; натуральна соціальна допомога; пільги у сфері працевлаштування, забезпечення житлом, освіти та охорони здоров’я; соціальне обслуговування; медична допомога.

У підрозділі аналізуються функції та повноваження органів, які здійснюють соціальний захист зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа.

У розділі 2 «Правове забезпечення окремих видів соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» характеризуються такі види соціального захисту зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа як соціальна допомога, соціальне обслуговування, медичне обслуговування.

У підрозділі 2.1. «Державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» аналізуються норми чинного законодавства про підстави призначення та розмір допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

При призначенні і виплаті державної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, важливою гарантією є їх забезпечення на рівні, не нижче встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

До недавнього часу існували відмінності у розмірі державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою чи піклуванням, та дітей даної категорії, влаштованих у дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї. Зазначені відмінності було усунуто постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) і проживають у сім’ях опікунів (піклувальників), за принципом «гроші ходять за дитиною» від 4 квітня 2007 року №605, а постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №199 передбачено продовження у 2008 році проведення зазначеного експерименту.

Законом України від 15 квітня 2008 року, який набуває чинності з 1 січня 2009 року, було внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення державної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у розмірі, що становить два прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Отже, з 1 січня 2009 року в усіх областях України діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які знаходяться під опікою, або в дитячих будинках сімейного типу отримуватимуть державну соціальну допомогу у розмірі двох прожиткових мінімумів. У підрозділі обґрунтовується необхідність внесення відповідних змін до п.26 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №199 внесено зміни до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт ті дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) і проживають в сім’ях опікунів (піклувальників), за принципом «гроші ходять за дитиною» в умовах експерименту, згідно з якими

припинено виплату допомоги особам віком від 18 до 23 років, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У підрозділі обґрунтовується необхідність внесення доповнення до ст.18 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» про продовження строку виплати допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у разі навчання їх за денною формою у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку. Таким чином вдасться урівняти строк виплати допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, і дітей, влаштованих у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї.

У підрозділі проаналізовано позитивні результати експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за принципом «гроші ходять за дитиною», серед яких - активізація роботи щодо встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Набуття такого статусу дозволяє дитині отримувати державну допомогу в розмірі двох прожиткових мінімумів. Водночас на практиці викликає занепокоєння тривалий термін встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про що свідчать матеріали судової практики.

Потребує вдосконалення механізм фінансування програми «гроші ходять за дитиною». Необхідно включити в експеримент дітей, які виховуються в інтернатах, доопрацювати механізм призначення державної соціальної допомоги за місцем проживання дитини-сироти, порядок нарахування належних дитині коштів на бюджет інтернатного закладу та їх вилучення в разі зміни дитиною форми влаштування та ін. На практиці гострими проблемами є не врахування вікових обмежень одержувачів соціальної допомоги; не однаковий розподіл фінансових коштів (найбільша вартість надходить на утримання дітей у дитячих будинках, найменша – на утримання однієї дитини в сім’ях опікунів).

Актуальним залишається питання ведення єдиної бази даних дітей-сиріт, що дасть змогу оперативно призначати допомогу, відстежувати її виплати та отримання. В Указі Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей» від 5 травня 2008 року звертається увага на необхідність забезпечення повного внесення і своєчасного поновлення інформації в Єдиному електронному банку даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на виховання. Зволікання робіт зі створення єдиного електронного банку даних щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перешкоджає реалізації заходів соціального захисту даної категорії дітей та осіб з їх числа.

У дисертації обґрунтовується необхідність удосконалення законодавства про державну соціальну допомогу на дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування. У цей час призначення і виплата зазначеної допомоги регламентується різними законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Відрізняються розміри та строки виплати допомоги, вона призначається і виплачується різними органами, що спричиняє певні незручності.

Потрібно також відмовитися від визначення розміру допомоги у неоподатковуваних мінімумах, як це передбачено підпунктами 1, 3 й 5 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 5 квітня 1994 року, і встановити розмір допомоги у вищезазначених випадках у відсотках від прожиткового мінімуму.

У підрозділі 2.2. «Соціальні послуги закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» досліджуються питання правового забезпечення надання соціальних послуг органами Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. У підрозділі розглядається питання про галузеву природу відносин щодо надання соціальних послуг закладами для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

У дисертації проаналізовані питання утримання, навчання та виховання зазначеної категорії дітей в інтернатних закладах (навчально-виховних, соціально-медичних, у дитячому будинку сімейного типу).

У підрозділі розглянуті основні напрямки реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначені Концепцією Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року, та проаналізовано проблемні питання про проведення реформування зазначених закладів.

З метою реалізації положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» про пріоритети форм влаштування зазначеної категорії дітей, у підрозділі акцентується увага на необхідності активізації зусиль зі створення дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей (у 2007 році у 65 адміністративно-територіальних одиницях України не було створено жодної прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу).

У підрозділі 2.3. «Медичне обслуговування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» досліджуються правові аспекти медичного обслуговування цієї категорії дітей та осіб з їх числа.

Важливою гарантією дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сфері охорони здоров’я є постійне безоплатне медичне обслуговування в інтернатних закладах для цієї категорії дітей, що включає проведення обов’язкових медичних оглядів, у разі потреби взяття на диспансерний облік, постійний медичний нагляд за ними і своєчасне лікування.

У дисертації пропонується авторське визначення медичного обслуговування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та аналізуються його види. Звертається увага на необхідність надання комплексної медичної та психологічної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування.

Автор обґрунтовує необхідність запровадження спеціальних експертних медичних комісій для огляду дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і забезпечення подання комісіями відповідних відомостей для внесення до Єдиного електронного банку даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, громадян, які бажають взяти їх на виховання.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають право на щорічне безоплатне оздоровлення, а особи із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, - на оздоровлення на пільгових умовах. У підрозділі підкреслюється необхідність удосконалення системи оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих санаторіях, оздоровчих і спортивних таборах. Вноситься пропозиція доповнити ст.26 «Оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа» Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» новою частиною другою такого змісту: «Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа можуть надаватися путівки у шкільні та студентські спортивно-оздоровчі табори праці та відпочинку, санаторно-курортні установи за наявності медичних показань, а також оплачується проїзд до місця лікування і назад».

Розділ 3 «Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, при реалізації права на працю та права на освіту» складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. «Додаткові гарантії права на працю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» досліджуються питання працевлаштування зазначеної категорії осіб, надання їм послуг з професійної підготовки і перепідготовки.

До додаткових гарантій працевлаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, слід віднести: забезпечення гарантованого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів; встановлення додаткових гарантій зайнятості (квоти робочих місць для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм); першочергове працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на наявні вакантні робочі місця; для забезпечення тимчасової зайнятості залучення даної категорії осіб до оплачуваних громадських робіт; покладення

відповідальності за працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на органи праці та соціальної політики і на керівника закладу, де перебувала дитина.

У підрозділі вноситься пропозиція про приведення актів законодавства про зайнятість населення у відповідність з Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Зокрема, йдеться про внесення змін до ст.5 Закону України «Про зайнятість населення»: у Законі йдеться про дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків. Положення зазначеної статті необхідно узгодити з положеннями ст.23 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» і передбачити в ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» встановлення додаткових гарантій зайнятості для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа. Необхідно внести відповідні зміни до п.3 Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, і узгодити коло осіб, визначених у даному пункті, з особами, передбаченими ст.23 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

У дисертації звертається увага на декларативний характер норм, які містяться в частинах 3 і 4 ст.23 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Закон покладає на державу обов’язок працевлаштувати осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не закріплюючи чітко при цьому механізму його реалізації. Через це зазначені норми далеко не завжди виконуються на практиці. У чинному законодавстві необхідно встановити конкретні міри відповідальності органів праці та соціальної політики і керівника закладу, де перебувала дитина, за невиконання обов’язку працевлаштувати вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Розглядаючи питання про надання першого місця особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, автор звертає увагу на те, що чинний Перелік професій та спеціальностей, за якими роботодавцям може надаватися дотація для забезпечення молоді першим робочим місцем, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. №223, включає виключно робітничі професії та спеціальності й потребує розширення. Необхідно передбачити надання податкових пільг та компенсаційних виплат роботодавцям, які приймають на роботу дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Особливу увагу слід приділяти залученню зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа до оплачуваних громадських робіт. Це питання потрібно вирішувати

постійно при взаємодії місцевих органів виконавчої влади та Державної служби зайнятості шляхом визначення переліку тимчасових та громадських оплачуваних робіт, які можуть виконувати діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа. Необхідно створити спеціальні фонди для фінансування громадських робіт на об’єктах комунальної власності на основі залучення коштів підприємств та бюджетів різних рівнів.

У дисертації внесено конкретні пропозиції щодо посилення контролю за працевлаштуванням випускників шкіл-інтернатів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

У підрозділі 3.2. «Додаткові гарантії та пільги для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у сфері освіти» досліджуються питання реалізації права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у відповідних навчальних закладах.

Автор звертає увагу на важливість забезпечення принципу рівних прав і можливостей дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання певного рівня освіти. Гарантіями права на освіту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є: гарантії права на освіту, передбачені Конституцією України і Законом України «Про освіту», в тому числі доступність і безоплатність освіти у державних і комунальних навчальних закладах, можливість здобути освіту на рівні, що відповідає їх здібностям та ін.; гарантування безплатного навчання в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів; створення і функціонування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що забезпечують цім дітям, у тому числі, можливість здобуття певного рівня освіти за умови повного державного утримання (дитячих будинків, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, спеціалізованих шкіл-інтернатів, спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів та ін.); законодавче встановлення пільг при зарахуванні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до професійно-технічних і вищих навчальних закладів. Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав і законних інтересів дітей» від 5 травня 2008 року №411/2008 передбачено внесення змін до законодавчих актів щодо звільнення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа та дітей-інвалідів від плати за навчання у вищих навчальних закладах усіх рівнів за умови, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше.

Закон України «Про професійно-технічну освіту» містить окрему ст.43 «Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків», якою передбачено гарантування державою дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, переважного права на зарахування до професійно-технічних навчальних закладів. Зазначена норма потребує внесення змін. У даному випадку слід передбачити не переважне право на зарахування, а право дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на зарахування до

професійно-технічних навчальних закладів при позитивних вступних випробувань поза конкурсом.

У підрозділі розглядаються питання стипендіального забезпечення зазначеної категорії дітей та осіб з їх числа. У Державному бюджеті на 2008 рік передбачено більш пільгові умови стипендіального забезпечення учнів професійно-технічних навчальних закладів та студентів вищих навчальних закладів порівняно з положеннями ст.8 Закону України «Про забезпеченні організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання стипендіального забезпечення» від 5 березня 2008 р. №165 стипендію дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, пойменовано «соціальною».

Для посилення гарантій права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання освіти видається доцільним передбачити бронювання місць при прийомі їх до професійно-технічних і вищих навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей-позбавлених батьківського піклування, основними з яких є:

1. Соціальний захист дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є системою гарантованих державою економічних, юридичних, фінансових та організаційних заходів щодо повного державного забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів і отримання передбачених законодавством пільг для задоволення їх життєво необхідних потреб і створення умов для нормальної життєдіяльності.

2. Правове забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється за допомогою норм різних галузей права – права соціального забезпечення, трудового, цивільного, житлового, сімейного, медичного права та інших галузей. Основний масив норм належить до права соціального забезпечення, у системі якого зазначені норми утворюють самостійний правовий інститут з відповідною назвою.

3. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є додатковим соціальним захистом, сутність якого полягає у встановленні на законодавчому рівні додаткових заходів соціального захисту з боку держави (на додаток до загальних умов захисту дітей) цієї категорії дітей та осіб з їх числа, у встановленні додаткових гарантій та наданні додаткових пільг щодо працевлаштування, набуття освіти, медичного обслуговування, забезпечення житлом, а також отримання непрямих соціальних послуг.

4. Соціальний захист зазначеної категорії осіб відбувається у таких формах як державне забезпечення та надання соціальних послуг за рахунок державного бюджету і соціальна допомога та соціальна підтримка за рахунок державного і місцевого бюджетів.

Видами соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є грошова соціальна допомога; натуральна соціальна допомога; пільги у сфері працевлаштування, забезпечення житлом, освіти та охорони здоров’я; соціальне обслуговування; медична допомога.

5. Доцільно об’єднати норми про призначення і виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в окремому розділі Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в який включити норми про право на допомогу, підстави її призначення, розмір і строки виплати. В єдиному підзаконному акті слід чітко передбачити порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Доцільність цього пояснюється також тим, що з 1 січня 2009 року всі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, отримуватимуть належну їм державну соціальну допомогу незалежно від форм виховання.

6. В Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» необхідно передбачити механізм працевлаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, а також встановити обов’язок роботодавця працевлаштувати зазначену категорію дітей у межах встановленої квоти робочих місць. Пропонується закріпити у ст.23 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» обов’язок роботодавця працевлаштувати дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості та про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості.

У чинному законодавстві необхідно встановити конкретні міри відповідальності органів праці та соціальної політики і керівника закладу, де перебувала дитина, за невиконання обов’язку працевлаштувати вихованців закладів для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

7. З метою забезпечення більш широкого доступу до освіти, зокрема вищої, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, Міністерству освіти і науки України при формуванні держзамовлення на наступний навчальний рік слід враховувати особливий статус таких дітей.

8. Необхідно забезпечити повне внесення і своєчасне поновлення інформації в Єдиному електронному банку даних дітей-сиріт, дітей, позбавлених

батьківського піклування, і громадян, які бажають взяти їх на виховання, що дозволить реалізувати за умови належного фінансування заходи соціального захисту, передбачені законодавством.

9. Для посилення соціального і правового захисту дітей-сиріт потрібно удосконалити і прискореними темпами впроваджувати різні форми соціального діалогу, залучати підприємства, організації різних форм власності до матеріальної підтримки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, які знаходяться у складних життєвих обставинах, а також стимулювати їх роботу із зазначеною категорією осіб шляхом надання певних пільг та компенсацій.

10. Необхідно сформувати цілісну та ефективну державну систему захисту дитинства. У цей час проблемами дитинства займаються дев’ять міністерств. Враховуючи міжнародний досвід, для посилення механізму захисту прав дітей, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потрібно заснувати в Україні інститут Уповноваженого з прав дитини і покласти на останнього функції із координації роботи органів соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

11. Аналіз правозастосовчої практики свідчить про необхідність удосконалення законодавства про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Основні причини неефективності окремих правових норм – відсутність механізму реалізації, декларативність, невідповідність бюджетним параметрам.