РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ СЕРДЦА И СОСТОЯНИЕ ФУНКЦИИ ВНЕШНЕГО ДЫХАНИЯ У БОЛЬНЫХ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ В СОЧЕТАНИИ С ХРОНИЧЕСКИМ ОБСТРУКТИВНЫМ БРОНХИТОМ И БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Було обстежено 141 пацієнт, середній вік яких становив 42,5±9,7 (від 29 до 60 років), серед них 104 (74%) особи чоловічої статі, 37 (26%) – жіночої.

Критерії включення у дослідження: хворі на ізольовану артеріальну гіпертензію І і ІІ стадій з клінічними ознаками серцевої недостатності 0-ІІ функціонального класу (NYHA), а також хворі на АГ у поєднанні з  СН І-ІІ функціонального класу (NYHA) та ДН І-ІІ ступеню (за Дембо А.Г.). Контрольну групу склали 30 практично здорові особи, при клінічному обстеженні яких не були виявлені ознаки захворювань серцево-судинної та бронхолегеневої системи. Клінічне дослідження проводили на базі стаціонарного терапевтичного та неврологічного відділення Харківської обласної студентської лікарні. Критерії виключення: перенесений інфаркт міокарда, AV-блокади, природжені та набуті вади серця, серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу, симптоматична артеріальна гіпертензія, гостра і хронічна ниркова недостатність, гострі порушення мозкового кровообігу.

Всі хворі були розподілені на чотири групи. Першу групу склали 28 (20%) пацієнтів, хворих на ессенціальну АГ І стадії, другу – 32 (23%) пацієнта з АГ ІІ стадії (серед них 9 осіб мали клінічні ознаки СН І функціонального класу (NYHA), 23 – клінічні ознаки ІІ ФК серцевої недостатності).  Третю групу склали 30 (21%) хворих  на АГ у поєднанні з хронічним обструктивним бронхітом у стані ремісії. Всі пацієнти цієї групи страждали ХОБ  середньої важкості (за показником ОФВ1, згідно з рекомендаціями респіраторного Європейського суспільства) у поєднанні з АГ I та ІІ стадії та клінічними ознаками СН (І функціонального класу – 8 осіб, ІІ функціонального класу – 17 осіб). Крім того, 15 пацієнтів третьої групи мали ознаки ДН І ступеня, 15 – рівень ДН ІІ ступеня (за А.Г. Дембо). Пацієнти четвертої групи – 21 особа (15%) страждали АГ І-ІІ стадії і мали клінічні ознаки серцевої недостатності І-ІІ функціонального класу, у поєднанні з бронхіальною астмою у стані ремісії. 8 хворих цієї групи мали І ступінь бронхіальної астми, інтерміттуючого перебігу; 7 - ІІ ступінь бронхіальної астми, легкого персистуючого перебігу; 6 – ІІІ ступінь бронхіальної астми, персистуючого перебігу середньої важкості (згідно з рекомендаціями GINA). Рівень дихальної недостатності в четвертій групі хворих: 7 осіб мали І ступінь ДН, 8 – ІІ ступінь ДН.

 Пацієнти з ізольованою АГ та з поєднаною патологією отримували гіпотензивну терапію впродовж 12 тижнів. До лікування та після курсу терапії всім пацієнтам були проведені загально клінічні дослідження, ЕКГ, рентген органів грудної клітки, спірографія (яка виконувалась до лікування, після курсу терапії, а також було виконано гострі тести); доплерехокардіографія, дослідження концентрації цитокінів та нейрогормонів у сироватці крові. Ультразвукове дослідження проводили з використанням системи «ULTIМA PRO 10» (Японія), з електронними секторними датчиками з частотою 2,5 та 3,75 МГц. Вимірювання  проводили з парастернального та апікального доступу в М-режимі за загальноприйнятою методикою. Для оцінки стану кардіогемодинаміки визначали кінцево-діастолічний (КДР) та кінцево-систолічний розміри (КСР) лівого шлуночка, з розрахуванням кінцево-діастолічного (КДО) та кінцево-систолічного об’єму (КСО) лівого шлуночка. Визначали товщину міжшлуночкової (ТМШП) перетинки та задньої стінки лівого шлуночка (ЗС) в діастолу.

Функціональний стан міокарда визначали, виходячи з рівня фракції викиду (ФВ) та швидкості циркулярного укорочення волокон міокарду (Vcf). Масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) розраховували за формулою Devereux R. (1984). Діастолічну функцію обох шлуночків оцінювали за параметрами: максимальної швидкості раннього наповнення, максимальної швидкості пізнього передсердного наповнення, їх відношення, часу ізоволюмічної релаксації, часу сповільнення раннього діастоличного наповнення. Крім того, розраховували середній тиск у легеневій артерії.

Геометрія лівого шлуночка оцінювалась за класифікацією типів ремоделювання гіпертензивного серця (Ganau A., 1992) на підставі значення відносної товщини стінки міокарда лівого шлуночка.

Для визначення стану функції зовнішнього дихання проводилася спірографія, що дало можливість оцінити вентиляційну функцію легень. Вимірювання проводилося на спірометрі MS-22 (Microprocessor Spirometer Controlled, Угорщина). Дослідження проводили до лікування, у вигляді гострих тестів (через 60, 120 і 180 хвилин після призначення целіпрололу), а також наприкінці курсу терапії.

Активність імуно-запальних та нейрогуморальних факторів визначали, виходячи з рівня в сироватці крові інтерлейкіну-1в (ІЛ-1в),  інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлин-б (ФНПб), передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП), норадреналіну (НА) та альдостерону. Вказані показники визначали за допомогою твердофазного імуноферментного методу («Протеїновий контур», Росія). Рівень цих показників досліджували до лікування та через 12 тижнів терапії.

Отримані результати були уніфіковані та оброблені з використанням методів варіаційної статистики за допомогою пакету прикладних програм Statistica 6.0 for Windows ХР.