СУДОУСТРІЙ ТА СУДОЧИНСТВО В УКРАЇНІ (XVI – початок XVII ст.)

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена зростанням в українському суспільстві уваги й інтересу до ролі права в історичному розвитку як окремих суспільств так і людства в цілому. Глибоке аналітичне осмислення історико-правової спадщини держави дає можливість по-новому, зі знанням справи оцінити тенденції розвитку державно-правових інститутів. У сучасних умовах інтеграційних процесів, на шляху до створення єдиної Європи, стає актуальною проблема вивчення і використання власних здобутків у системах права. В Україні даний процес ускладнюється суспільно-економічними умовами, незавершеними реформами ланок державної влади, що може призвести до сліпого копіювання правових інститутів інших країн, без урахування власних надбань. За таких обставин доцільно звернутися до історико-правового досвіду нашого минулого, особливо ж – до періоду, коли українські землі переживали цикл політичних, економічних, правових та соціальних трансформацій, спричинених їх приєднанням до Литовської держави, а пізніше – до Корони Польської, та утворенням, відповідно, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Польської.

Дискусія з приводу реформ судочинства та судоустрою, що триває в Україні, зумовлює актуальність вивчення історії судового процесу та судових установ, що діяли в різні історичні епохи, у тому числі, й у литовсько-польську добу. Важливим чинником необхідності звернення саме до історії XVI ст., на наш погляд, є стрімкий розвиток у зазначений період законодавства, яке регламентувало судовий процес і в подальшому, протягом двох наступних століть, використовувалося в українських судах.

Попри теоретичні здобутки як в юридичній, так і в історичній науці, значна частина проблем, що стосуються історії судових органів та судочинства українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Польської, на сьогодні залишається малодослідженою, а окремі аспекти потребують серйозних уточнень та доповнень. Великої уваги заслуговують питання організації діяльності судових органів, актуальність дослідження яких, очевидна не лише як елемента в реконструкції цілісного функціонування правових інститутів вказаної доби, а й як історичного об’єкта, в якому фокусуються проблеми станових привілеїв феодальної держави, переходу від звичаєвого права до писаного закону, співвідношення між правом і звичаєм тощо. Все це й обумовлювало вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає вимогам Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки та техніки” від 11.07.2001 р. (ст. 7), завданням Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 „Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”, Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18.12.2000 р. № 9 КМ/1), Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України, затверджених наказом ректора НАВСУ від 05.04.2001 р., є складовою наукових досліджень кафедри історії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Дослідження виконано згідно з Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р., схваленим Вченою радою НАВСУ 24.12.2002 р. (протокол № 17).