ФІТОХІМІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ СОРТІВ GLYCINE HISPIDA ТА СТВОРЕННЯ НА ЇХ ОСНОВІ ЛІКАРСЬКИХ СУБСТАНЦІЙ

Короткий зміст

Проведений аналіз літературних даних за темою дисертаційної роботи свідчить про багаторічний досвід використання сої у народній та науковій медицині, завдяки різноманітному складу її біологічно активних речовин. Встановлено, що найбільш вивченою сировиною є плоди сої щетинистої. Трава сої вивчена недостатньо, особливо нові сорти, які включені до Державного Реєстру сортів України, що створило передумови для комплексного фармакогностичного вивчення цієї рослини та перспективи створення препаратів на основі сучасних сортів сої.

Вивчення хімічного складу трави досліджуваних сортів сої щетинистої з виділенням і встановленням структури біологічно активних сполук

Об’єктами наших досліджень були трава сої щетинистої у стадії цвітіння сортів Скеля, Фея та Подільська. Трава сої була зібрана в Харківській області у дослідних господарствах Інституту тваринництва УААН (2006-2008 рр.).

За допомогою якісних реакцій та хроматографії з використанням водних, водно-спиртових, хлороформних, етилацетатних, бутанольних екстрактів в траві сої щетинистої встановлено наявність вуглеводів, амінокислот, пектинових та дубильних речовин, гідроксикоричних кислот, кумаринів, флавоноїдів, ізофлавоноїдів, сапонінів, хлорофілів та каротиноїдів.

З метою комплексного дослідження трави сої щетинистої у стадії цвітіння сортів Скеля, Фея та Подільська нами були отримані ліпофільні фракції. Вихід ліпофільної фракції з трави сої щетинистої сорту Фея становив 2,69% з сорту Скеля – 3,0 %, з сорту Подільська – 2,54 %.

Для виділення БАР і розділення їх на індивідуальні компоненти використовували методи рідинно-рідинної екстракції, колонкової адсорбційної хроматографії на силікагелі та поліаміді, препаративної хроматографії на папері і в тонкому шарі сорбенту.

На основі фізико-хімічних властивостей отриманих речовин та продуктів їх хімічних перетворень, даних УФ-, ІЧ-, ПМР спектроскопії, порівняння з достовірними зразками встановлено їх структуру: гідроксикоричні кислоти – хлорогенова, неохлорогенова, ферулова, n-кумарова; кумарини - скополетин, ескулетин, умбеліферон; флавоноли – кемпферол, кверцетин; глікозиди кемпферолу – астрагалін, нікотифлорин, кемпферол-3-О-генциобіозид; глікозиди кверцетину – ізокверцитрин, кверцетин-3-О-генциобіозид, кверцетин-3-О-софорозид, рутин; ізофлавони – геністеїн, формононетин, даідзеїн; глікозиди ізофлавонів – геністин, астрозид, ононін, даідзин; похідні сечовини – алантоїн; похідні бензойної кислоти – галова кислота; стероїди – β-ситостерин; хлорофіли - хлорофіл а та хлорофіл b. Деякі фізико-хімічні властивості цих речовин наведено у табл. 1. Галова кислота та β-ситостерин виділені вперше з сировини, що вивчалася.

Похідні коричної кислоти. Речовини 2.1-2.4 давали позитивні якісні реакції з заліза (ІІІ) хлоридом, кислотою сульфаніловою діазотованою, що визначало їх фенольну природу. Кислотні властивості цих сполук виявляли за допомогою розчину бромтимолового синього. Блакитне забарвлення речовин 2.1. та 2.2 після обробки хроматограм реактивом кислоти барбітурової вказувало на наявність у їх складі кислоти хінної. За результатами хімічних перетворень, даних УФ-спектрів, температур плавлення і порівняння з достовірними зразками гідроксикоричних кислот речовини 2.1-2.4 були ідентифіковані відповідно як хлорогенова, неохлорогенова, ферулова, п-кумарова кислоти (див. табл.1).

Похідні кумарину. Дана група представлена 3 речовинами, які були виділені з досліджуваної сировини. На підставі якісних реакції та фізико-хімічних властивостей речовини 2.5-2.7 були віднесені до похідних бензо-α-пірону. Кумаринова природа підтверджувалася розщепленням досліджуваних речовин йодистоводневою кислотою у середовищі рідкого фенолу та оцтового ангідриду. На підставі молекулярної маси, елементного складу, а також фізико-хімічних властивостей, УФ- та ІЧ-спектрів, а також порівняння з достовірними зразками речовини 2.5-2.7 ідентифіковані відповідно як скополетин, умбеліферон, ескулетин (див. табл.1).

Флавоноїди. З флавоноїдних сполук було виділено 9 речовин, які представлені агліконами та глікозидами. Флавоноїдна природа речовин 2.8-2.16 підтверджувалася якісними реакціями, даними хроматографічного, спектрального аналізу, продуктами гідролізу, фізико-хімічними характеристиками. За рухомістю на хроматограмах в різних системах розчинників, а також за результатами ціанідинової реакції за Бріантом речовини 2.8 та 2.9. віднесено до агліконів, 2.10 та 2.13. - до монозидів, 2.11, 2.12, 2.14, 2.15 та 2.16 - до біозидів.

Таким чином, за даними фізико-хімічних досліджень, УФ- та ІЧ-спектроскопії, а також за продуктами лужної деструкції та кислотного гідролізу, ацетилювання, метилювання ідентифіковано: речовину 2.8. та 2.9, як кемпферол та кверцетин, речовину 2.10 та 2.13, як астрагалін та ізокверцитрин, речовину 2.11 – нікотифлорин, 2.12 - кемпферол-3-О-генциобіозид, 2.14 -кверцетин-3-О-генциобіозид, 2.15 - кверцетин-3-О-софорозид та 2.16 – рутин (див. табл.1).

Ізофлавоноїди. З даної групи сполук виділено речовини 2.17-2.23, які представлені агліконами та глікозидами ізофлавонів. Ізофлавоноїдна природа речовин підтверджувалася якісними реакціями, даними хроматографічного, спектрального аналізу, продуктами гідролізу, фізико-хімічними характеристиками.

Результати якісних реакцій, хімічних перетворень, хроматографічна поведінка в різних системах розчинників, дані УФ- та ІЧ-спектроскопії дозволили ідентифікувати речовину 2.17 як геністеїн, 2.18 – формононетин, 2.19 – даідзеїн, 2.20 – геністин, 2.21 – астрозид, 2.22 – ононін, 2.23 – даідзин (див. табл.1).

Похідне бензойної кислоти. Речовина 2.24 утворювала з 1% розчином заліза (ІІІ) хлориду синє забарвлення, що свідчило про її фенольну природу. Крім того, при обробці речовини 2.24 лугом утворювалось червоно-фіолетове забарвлення, яке переходило в буре, що дозволило припустити наявність галоїльного угрупування. Про належність речовини 2.24 до гідроксибензойних кислот свідчили дані ІЧ- та УФ – спектрів. Таким чином, за фізико-хімічними властивостями, продуктами метилювання, даними УФ-, ІЧ – спектрів речовину 2.24 ідентифіковано як галову кислоту (див. табл.1). Галова кислота виділена вперше з досліджуваної сировини.

Похідні сечовини. Речовина 2.25 з 1% спиртовим розчином пара-диметиламінобензальдегіду забарвлювалася в жовтий колір, що характерно для похідних сечовини. ІЧ-спектр має смуги поглинання, які характеризують карбонільну групу (1720, 1665 см^-1) та іміногрупу (3232, 3070, 1539 см^-1). Отримані дані дозволили охарактеризувати речовину 2.25 як алантоїн (див. табл.1).

Стероїди. Речовина 2.26 була віднесена до стероїдів на підставі якісних реакцій та хроматографічного аналізу. За результатами визначення температури плавлення, спектрального аналізу, відсутності депресії температури проби змішуванням речовини 2.26 з референтним зразком β-ситостерину, речовину 2.16 було ідентифіковано як β-ситостерин. Наявність β-ситостерину у досліджуваній сировині встановлено вперше.