ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ДИТИНИ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми зумовлена тим, що ставлення до дитини, зокрема до її природних та суб’єктивних прав, є виміром духовності та гуманності суспільства. Рівень життя та цивілізованості держави визначається тим, як живуть у ній діти, ступенем суспільної уваги до них та їх правової захищеності. Реальна ситуація стосовно дітей, що склалася сьогодні в Україні, далека не тільки від стандартів цивілізованості, але й реальних можливостей суспільства. Тож однією з перешкод на шляху розбудови в Україні демократичного суспільства є й різноманітні порушення прав дітей. Проблема реальності та захисту прав неповнолітніх останнім часом набуває особливого змісту.

Пильну увагу цій проблемі приділяє міжнародна спільнота, де захист прав дітей – це самостійний предмет міжнародного співробітництва, що входить в єдиний інститут міжнародного захисту прав людини. Міжнародно-правові норми про права дітей і про захист дітей є складовою частиною загальних норм про права людини. Принцип поваги до прав людини закріплено в Статуті ООН, де продекларовано рішучість народів “знову утвердити віру” в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості. За установчими документами одна із цілей ООН полягає в тому, щоб здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру і в заохоченні та розвитку поваги до прав людини та основних свобод для всіх. Загальна декларація прав людини в більшій мірі захищає права дорослих людей, проте деякі її статті направлені на захист таких явищ, як материнство і дитинство, які дають право на особливе піклування та допомогу. Усі діти, народжені в шлюбі чи поза ним, повинні користуватися в рівній мірі соціальним захистом. Декларація прав дитини наголошує на тому, що дитині повинні належати всі вказані у цьому документі права. Ці права повинні визнаватись за всіма дітьми без будь-яких винятків і без розмежувань чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини, що стосується самої дитини та її сім’ї.

Конвенція про права дитини стала першим комплексним документом, в якому світова спільнота, її держави-члени зробили змогу кодифікувати загальні підходи до проблеми визнання, захисту і гарантії реалізації та захисту прав дитини. В її Преамбулі встановлено, що держави – учасниці конвенції, беручи до уваги, що народи ООН підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, сповнені рішучості сприяти соціальному прогресу та покращанню умов життя при більшій свободі. Тож очевидна необхідність особливого підходу до прав дитини на міжнародному та національному рівнях.

Забезпечення прав дитини – це перш за все внутрішня справа кожної держави. Її правове становище визначається внутрішнім законодавством, воно може бути різним залежно від соціальних, історичних, національних, релігійних та інших особливостей кожної країни. Реальне здійснення прав дитини, залежить перш за все від заходів, яких вживає кожна держава з урахуванням її особливостей. Що стосується забезпечення прав дітей, то може йтися про цілу систему заходів, у тому числі і законодавчого характеру.

Значним кроком уперед стало створення і прийняття ЦК України, що містить на відміну від старого кодексу цілу книгу, присвячену особистим немайновим правам фізичної особи, – “Особисті немайнові права фізичної особи”. Особливий інтерес із цього приводу викликає проблема особистих немайнових прав дитини. Адже вони дуже тісно пов’язані з особистістю, покликані забезпечити індивідуалізацію дитини в суспільстві, її самовираження. Особисті немайнові права є, на думку автора, першою сходинкою у вивченні прав дитини.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена і політичною ситуацією, що склалася сьогодні в нашій країні, потребою інтеграції у європейський гуманітарний та правовий простір, широкомасштабних реформувань правової системи України. Міжнародні зобов’язання країни вимагають розроблення нових або оновлених національних законодавчих актів, орієнтованих на європейські правові стандарти, установлені програмними нормативно-правовими документами Ради Європи та законодавством Європейського Союзу. Розроблено Стратегію інтеграції України до ЄС, загальну програму та галузеві програми інтеграції до ЄС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ у межах комплексних цільових програм “Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867) та “Діти України”, планів роботи кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.