АСОЦІАТИВНІ ІНВАЗІЇ У СВИНЕЙ (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, РОЗРОБКА, ФАРМАКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ТА ТЕРАПЕВТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ БРОВЕРМЕКТИН-ГРАНУЛЯТУ)

Короткий зміст

Дисертаційна робота виконана протягом 1998-2007 років. Гельмінтологічні та фармакологічні дослідження препаратів виконані на кафедрах паразитології та водних біоресурсів, фармакології та токсикології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. Дослідження епізоотологічної ситуації асоціативних інвазій свиней проводили у господарствах Західного регіону України. Відомості про поголів’я свиней, спеціалізацію і технологію виробництва, паразитологічну ситуацію ми отримували та аналізували із матеріалів звітності обласних державних лабораторій ветеринарної медицини та інформації отриманої безпосередньо від власників і спеціалістів свиногосподарств.

Експериментальні та клінічні дослідження на свинях проведено у господарствах: ТзОВ агрофірма „Угринів” Сокальського району і ПП „Західний Буг” Буського району (Львівська область), СГПП „Рать” Луцького району (Волинська область), ПСП „Шпанівське” Рівненського району (Рівненська область), селянсько-фермерського господарства Ю.М. Веденівського Кіцманського району (Чернівецька область). Для досліджень використовували препарати: бровермектин 1%, бровермектин-порошок і бровермектин-гранулят виготовлені НВФ „Бровафарма” (Україна) і баймек фірми „Bayer AG” (Німеччина).

У базових господарствах, у різні пори року, регулярно відбирали кал для дослідження на наявність яєць і личинок гельмінтів, визначали екстенсивність та інтенсивність гельмінтозної інвазії. Виділені яйця аскарисів і трихурисів, личинки езофагостом культивували до інвазійної стадії. Зараження поросят інвазійними яйцями і личинками проводили індивідуально, перорально за допомогою металевого зонда за методикою Г.А. Котельникова та В.М. Хренова (1984).

У приміщеннях, де утримували тварин, відбирали зішкреби з підлоги, стін, загородок станків, годівниць, змиви з автопоїлок, мітли, скребків, взуття обслуговуючого персоналу та досліджували на наявність яєць гельмінтів за методом А.І. Корчагіна (1986).

Токсикологічні дослідження виконували на клінічно здорових лабораторних тваринах, яких підбирали за принципом аналогів та утримували в однакових умовах згідно з методичними рекомендаціями „Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин” (Косенко М.В. з співавт., 1997) та „Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів” (Коцюмбас І.Я., 2006).

Встановлення параметрів гострої токсичності проводили на 90 білих мишах та  78 білих щурах. Середньосмертельні дози (DL₅₀) вираховували за методами Г. Кербера (1931), Г. Першина (1939), Ж.Т. Літчфільда та Ф. Уілкоксона (1949), В.Б. Прозоровського (1962) та Б.М. Штабського (1980).

Хронічну токсичність вивчали на 48 білих щурах, аналогічних за масою. З них було сформовано 4-и групи по 12 щурів у кожній.

Тварини І групи були контрольними, їм вводили 1,5% розчин крохмалю. Щурам трьох дослідних груп вводили бровермектин-гранулят у дозах: ІІ групи – 200 мг/кг (1/60 DL₅₀) – терапевтичну, ІІІ групи – середню між терапевтичною та 1/10 DL₅₀  – 480 мг/кг, тобто 1/25 DL₅₀ та ІV групи – 1/10 DL₅₀ – 1200 мг/кг. Масу тіла визначали зважуванням перед початком досліду на 7 та 30 доби.

Властивості препарату щодо кумуляції визначали на 12 білих щурах, які були поділені на дві аналогічні групи, за методикою Lima K.S. et al., 1961. Коефіцієнт кумуляції визначали за формулою, запропонованою Ю.С. Каганом і В.В. Станкевичем (1964). Сумарно введену середню дозу препарату на одну тварину визначали за К.К. Сидоровим (1961).

Бровермектин-гранулят на 1,5% розчині крохмалю у гострому і хронічному (30 діб) дослідах та в досліді щодо кумуляції (24 доби) вводили лабораторним тваринам натще, внутрішньошлунково за допомогою зондів. Упродовж усіх дослідів проводили спостереження за клінічним станом лабораторних тварин.