ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПЕРОРАЛЬНОГО МЕТОДУ ІМУНІЗАЦІЇ ТЕЛЯТ ПРОТИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ

Короткий зміст

Робота виконувалась протягом 1999–2002 років на базі агрофірми “Матюші” Білоцерківського району Київської області. Дослідження крові виконані в лабораторії кафедри лабораторної діагностики інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин ІПНКСВМ при Білоцерківському ДАУ. Матеріалом для дослідження були миші (163 шт.), кролі (42 гол.), корови чорно-рябої породи (93 гол.), телята (92 гол.).

Робота виконувалася в наступній послідовності: а) вивчення розподілу сальмонельозного антигену в організмі кролів; б) вивчення імунологічних показників крові телят, вмісту імунокомпетентних клітин у периферійній крові; в) визначення титрів протисальмонельозних антитіл у сироватці крові і копрофільтратах; г) вивчення лейкопоезу, індексу міграції лейкоцитів (ІМЛ) та шкірної реакції телят; д) дослідження бактерицидної активності сироватки (БАС), лізоцимної активності сироватки (ЛАС) та опсоно-фагоцитарної реакції (ОФР) телят, отриманих від невакцинованих і вакцинованих корів та імунізованих у різному віці після народження.

Другу серію дослідів провели на двох групах телят. У першому досліді використовували телят, які народилися від неімунізованих корів, а в другому – телят, отриманих від корів, імунізованих сальмонельозним антигеном у сухостійний період. У міру розтелу корів обох груп за принципом аналогів сформували дві групи телят: одну – для пероральної, а другу – для парентеральної імунізації. Крім того, кожну групу телят імунізували у: 3–5-; 13–15-; 20–25-добовому віці.

При пероральній імунізації сальмонельозний антиген випоювали телятам уранці з молоком у дозі 400 млрд м.к. 3 доби підряд і повторно через 14 діб.

При парентеральному методі антиген вводили два рази в дозах, передбачених настановою.

Реакцію організму телят на введений сальмонельозний антиген оцінювали за загальним станом тварин, показниками температури, пульсу та дихання протягом трьох діб після його застосування. Кров для дослідження в телят брали з яремної вени вранці.

 Імунологічні показники крові телят визначали за вмістом лейкоцитів (меланжерним методом), абсолютною кількістю лімфоцитів, Т- і В-лімфоцитів та їхніх субпопуляцій (Новиков Д.К., Новикова В.И.,1976; Івченко В.М. із співавт., 1977); ОФР ставили  за методикою И.М.Карпуть, (1993) і Ю.Н.Фёдоров (1999); коефіцієнт бактерицидності вираховували за методикою З.Е. Матусіс (цит. за Івченко В.М., 1997).

Уміст антитіл у сироватці крові визначали в РНГА, у копрофільтратах – за методикою Л.И. Краснопрошиної (1979), активність Т-лімфоцитів – у (реакція гальмування міграції лейкоцитів) РГМЛ та за шкірною реакцією на (фітогемаглютинін) ФГА.

Лізоцимну активність сироватки крові – фотонефелометричним методом (Козлюк А.С. із співавт., 1987); бактерицидну активність сироватки крові – за методикою В.Ю.Чумаченка, (1992).