ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

З метою вивчення в умовах півдня України явища так званого “післяпологового», «лактаційного” підйому яйцепродукції самок A.suum на протязі 1999-2000рр. в навчально-дослідному господарстві «Комунар» Сімферопольського району АР Крим були проведені гельмінтокопроскопічні обстеження свинопоголів¢я. Протягом трьох місяців щотижнево індивідуально відбирали проби фекалій від тварин різних вікових груп (хряки, свиноматки холості, свиноматки лактуючі, свиноматки не лактуючі, в яких поросята загинули за різних обставин, поросята 2-4-х і 5-6-и місячного віку) і досліджували стандартизованим методом Котєльнікова Г.А. і Хрєнова В.М. (1973). Усього досліджено 484 проби.

Для виявлення взаємозв¢язку між овуляційною активністю самок A.suum, імунологічною реактивністю організму та основними гормонами лактації у свиноматок 3-х груп (І – свиноматки від запліднення до відлучення поросят в 2-місячному віці – 10 голів, ІІ – свиноматки від запліднення до відлучення поросят в тижневому віці і припинення лактації – 3 голови, ІІІ – свиноматки холості - контрольні – 5 голів) щодня відбирали проби фецес і досліджували кількісним гельмінтокопроскопічним методом, а також щотижнево проводили відбір проб крові з підочноямкового синусу і визначали морфобіохімічні та імунологічні показники.

Для вивчення впливу штучно відтвореного стану лактації на ступінь збільшення кількості яєць A.suum в фекаліях свиней та зміни імунологічних показників проводили гормональну обробку тварин. При цьому було використано 20 свинок і 20 кнурців 5-6 місячного віку, з яких сформували дослідні та контрольні групи. Першій дослідній групі (10 голів – 5 свинок і 5 кнурців) згодовували препарат “Пірроксан” в дозі 1 мг/кг маси тіла протягом 7 діб; другій групі (10 голів - 5 свинок і 5 кнурців) внутрішньом¢язево вводили протягом 7 діб підряд прогестерон по 0,30 мг/кг маси тіла та естрадіолу діпропіонат по 0,1 мг/кг маси тіла. На 18,19 та 20 добу внутрішньом¢язево вводили дексаметазон по 0,016 г на тварину в день. За тиждень до обробок і протягом 4-х тижнів після останнього введення препаратів щоденно проводили кількісні гельмінтокопроскопічні дослідження проб фецес тварин, а також щотижнево визначали морфобіохімічні та імунологічні показники крові.

Гематологічні дослідження здійснювали загальноприйнятими методиками, визначення кількості Т-лімфоцитів та В-лімфоцитів проводили у реакції спонтанного розеткоутворення (Е- і ЕАС-розеткоутворення) за методикою в нашій модифікації (Рішення на видачу патенту на винахід, заявка №2001042174), загальний білок – рефрактометрично, циркулюючі імунні комплекси - за Ю.А.Гриневичем і Н.І.Алфьоровою (1981), імуноглобуліни класу М i G– за Дж. Манчіні з співавт. (1965). Пролактин в сироватці крові визначали радіоімунологічним методом за допомогою набору РІА-Пролактин-ПР, кортизол - за допомогою набору СТЕРОН-К - ¹²⁵І-М радіоімунологічним методом.

Імунологічні та радіологічні дослідження проводили спільно з співробітниками лабораторії біохімії, мікробіології та імунології ІЕКВМ УААН та лабораторії серології, імунології та радіології республіканської лікарні ім. Семашка м. Сімферополя.

Розробку ефективних схем дегельмінтизації свиноматок, хворих на аскаріоз, у зв¢язку з явищем “післяпологового», «лактаційного” підйому, проводили із застосуванням антгельмінтика панакура в формі 22,2%-го грануляту в різні строки вагітності. Оцінювали ефективність різних схем дегельмінтизації на основі гельмінтокопроскопічних досліджень маток і народжених від них поросят.

Вивчення ефективності застосування преімагінальної дегельмінтизації проводили в літній період на поросятах 14-15-денного віку (40 голів), яких утримували разом із свиноматками в літніх таборах. Із антгельмінтиків застосовували лівомізол, флюбенол 5%-й, тетрамізол. Лікувальний ефект оцінювали на підставі копроскопічних досліджень та середньодобових приростів маси тіла тварин протягом 90 діб.

Для визначення в порівняльному аспекті антгельмінтної дії панакуру 22,2%-го грануляту, «анверміну-10», 5%-го флюбенолу, тетрамізолу грануляту 20%-го, ринталу преміксу 2,4%-го і лівомізолу 8%-го застосовували їх на дослідних групах свиноматок (по 10 голів). Паралельно досліджували вплив антгельмінтиків на імунологічний стан організму свиноматок. Антгельмінтну ефективність препаратів оцінювали через 10 і 60 діб після останнього їх введення, імунологічні показники організму - до дегельмінтизації і на 1; 5; 10; 15 і 25 добу після застосування лікарських препаратів.

Вивчення терапевтичного ефекту та імунологічних показників організму при застосуванні антгельмінтиків разом з імуномодулятором при аскаріозі проводили на 60 супоросних свиноматках за 3 тижні до опоросу. Як імуномодулятор використовували фумарову кислоту, з антгельмінтиків - панакур 22,2%-й гранулят, «анвермін-10», 5%-й флюбенол, тетрамізол гранулят 20%-й, ринтал премікс 2,4%-й. Ефективність проведення дегельмінтизації з використанням імуномодулятора оцінювали за екстенсефективністю (ЕЕ) та інтенсефективністю (ІЕ) до дегельмінтизації та через 10 і 60 діб після неї; визначення впливу на імунологічні показники вивчали до та на 1; 5; 10;15 і 25 добу після обробки.

Математично-статистичну обробку результатів проводили на комп¢ютері ІВМ РС за допомогою програми “Stat SF”, розробленої в ІЕКВМ УААН. Оцінку вірогідності показників визначали за таблицею Т-критеріїв Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення явища, так званого “післяпологового”, “лактаційного” підйому кількості яєць аскарисів в фекаліях свиноматок. У результаті тривалого систематичного обстеження різних статевовікових груп свиней нами було встановлено, що найбільша інтенсивність аскаріозної інвазії спостерігалась у свиноматок після опоросу, в період лактації. Вона складала від 258±3,1 до 292±3,2 яєць в 1 г фецес. Причому, до пологів інтенсивність інвазії була на досить низькому рівні (80,2±2,4 яєць), різкий зріст кількості яєць спостерігався лише після опоросу. Після відлучення поросят відбувалося зниження числа яєць аскарисів в фекаліях до допологового рівня.

У групі свиноматок, в яких поросята загинули після народження, до припинення лактації динаміка виділення яєць A.suum була подібна лактуючим тваринам. Після припинення виділення молока число яєць аскарисів в фекаліях різко знизилось до вихідного рівня і залишалось таким до кінця досліджень.

Отже, ми реєстрували наявність явища так званого “післяпологового”, “лактаційного” підйому кількості яєць A.suum в фекаліях свиноматок.

Зв¢язок між гормонами пролактин і кортизол, імунологічною системою організму живителя та овуляцією самок аскарисів. Вивчаючи зміни інтенсивності аскаріозної інвазії у свиноматок І дослідної групи протягом всього репродуктивного циклу (від запліднення до відлучення) ми встановили, що наприкінці супоросності (з 90^-ї доби) кількість яєць аскарисів в фекаліях тварин починала поступово зростати з 38,9±3,8 до 62,1±1,2 яєць в 1 г фецес. Різке збільшення чисельності яєць (з 62,1±1,2 до 241,4±3,6) спостерігали одразу після пологів. Протягом лактації кількість яєць аскарисів знаходилась на високому рівні, пік виведення припадав на 6-7 тижні після опоросу (271,3±1,9 – 270,6±2,5 яєць в 1 г фецес). Після відлучення поросят кількість яєць A.suum знизилась до рівня контрольних - холостих свиноматок.

У свиноматок ІІ дослідної групи, які опоросились, але не лактували, до припинення лактації кількість яєць гельмінтів була приблизно на тому ж рівні, що й у лактуючих (187,2±25,4 яєць аскарисів в 1 г фецес – після пологів). Тобто динаміка зростання числа яєць в фекаліях обох дослідних груп тварин була схожою. Але після припинення молокоутворення після штучного відлучення поросят виникло різке зниження репродуктивної функції самок A.suum (з 187,2±25,4 до 39,8 ±1,9 яєць на 20^-й день після пологів; р£0,05 проти контрольної групи – 32,9±1,7). Тобто“післяпологове”, “лактаційне” збільшення кількості яєць нематод в фекаліях, безумовно, пов¢язане з пологами та періодом лактації свиноматок. Цей підйом повною мірою спостерігався лише у тварин з нормальною за тривалістю лактацією і досягав свого піку в період найвищої молочної продуктивності (6-7 тиждень лактації). У випадку припинення молокоутворення реєстрували різке зниження овуляційної активності самок гельмінтів.

Паралельно до вищеназваного явища спостерігали поступове підвищення концентрації гормонів кортизолу та пролактину в сироватці крові протягом супоросності: в групі лактуючих свиноматок - з 288,7±45,2 до 409,4±69,8нмоль/дм³ – кортизол; з 0,057±0,011 до 0,107±0,025г/дм³ – пролактин (р£0,01 проти контролю: пролактин – 0,019±0,001 – 0,015±0,001г/дм³, кортизол – 61,2±12,6 - 81,3±24,6нмоль/дм³). Після пологів їх вміст різко зріс і складав: пролактин – 0,208±0,039г/дм³, кортизол – 455,1±52,6нмоль/дм³ (р£0,1 проти контролю: пролактин – 0,016±0,003г/дм³, кортизол – 61,7±23,1нмоль/дм³). В наступному спостерігали зниження концентрації обох гормонів в сироватці крові, але вони все ще залишались на дуже високому рівні (порівняно з контрольними холостими свиноматками) протягом всієї лактації. Після припинення лактації кількість гормонів в сироватці крові зменшилась до рівня фізіологічної норми: кортизол - 72,7±21,1нмоль/дм³ (р£0,001 проти контролю – 62,0±22,5нмоль/дм³), пролактин - 0,019±0,001г/дм³ (р≤0,01, проти контрольної групи – 0,015±0,003г/дм³).

У свиноматок другої групи, які не лактували концентрація лактогенного гормону протягом супоросності і після опоросу відповідала такій у свиней першої групи (0,197±0,024г/дм³ – після пологів; р£0,01 проти контролю – 0,016±0,002г/дм³). Але після припинення лактації (другий тиждень після опоросу), вміст гормону різко знизився до рівня холостих свиноматок (0,017±0,002г/дм³; р£0,01 проти контролю – 0,015±0,004г/дм³). Концентрація гормону кортизолу в крові після штучного відлучення поросят швидко знизилась до рівня контрольних тварин (з 482,4±21,3нмоль/дм³ після пологів до 69,2±19,3нмоль/дм³ на другий тиждень після припинення молокоутворення; р£0,01 порівняно з контролем – 63,1±23,6нмоль/дм³).

Вивчення показників імунітету виявило, що в першу половину супоросності (60 діб) організм свиноматок дослідних груп знаходився в стані фізіологічної імуносупресії: кількість лейкоцитів збільшилась до 18,2±0,2Г/дм³ (контроль – 10,6±0,1Г/дм³); вміст білка знизився до 54,0±2 - 51,5±4г/дм³; число Т-лімфоцитів знизилось до 21,7±1,2% (порівняно з контролем – 51,2±2,4%); число В-лімфоцитів зросло до 42,8% (контроль – 24,5%); знизився вміст імуноглобулінів: класу М до 1,12±0,5г/дм³ (контроль – 1,74±0,3г/дм³), класу G до 10,4±1,1г/дм³ (контроль – 15,4г/дм³). У другій половині супоросності показники імунологічної резистентності, навпаки, зростали, а перед пологами знову реєстрували зниження імунологічної реактивності. Одразу після опоросу і під час лактації всі імунологічні показники організму свиноматок обох дослідних груп збільшувались до рівня контрольних холостих тварин і залишались такими до кінця досліджень.

Тобто в період, коли організм свиноматок знаходився в стані найбільш сильної імунологічної депресії (перший триместр вагітності), овуляція самок аскарисів не змінювалась, а під час лактації, коли імунологічні показники відновились до рівня фізіологічної норми, ми спостерігали дуже значне зростання репродуктивної активності самок аскарисів.

Наші дослідження свідчать про те, що провідна роль у збільшенні овуляційної активності самок гельмінтів належить гормональним змінам, які відбуваються в організмі вагітних і лактуючих тварин. При цьому гормони пролактин і кортизол безпосередньо впливають на репродукцію самок аскарисів, а не через імунологічну систему.

Наші висновки щодо провідної ролі гормонів пролактину і кортизолу у виникненні так званого “післяпологового”, “лактаційного” підйому підтвердили досліди вивчення овуляції самок аскарисів при штучно відтвореному (за допомогою гормональних обробок) стані лактації. Провівши гормональну обробку холостих свинок і кнурців препаратами, які активізують центри лактації, ми виявили, що основним фактором, який підвищує яйцепродукцію самок гельмінтів, є збільшення концентрації гормонів пролактину та кортизолу в сироватці крові. Підйом овуляційної активності самок нематод, який спостерігали у дослідних тварин, був не таким значним і не тривалим за часом, як при природному “післяпологовому”, “лактаційному” підйомі, але він був відтворений у тварин різної статі, віку й при різному фізіологічному стані інвазованих свиней.

При цьому показники природної резистентності організму дослідних тварин залишались практично на тому ж рівні, що й в контрольних. Тобто суттєвого зв¢язку між імунітетом організму і збільшенням овуляції самок аскарисів не спостерігали.

Схеми протигельмінтозних обробок свиноматок і преімагінальних дегельмінтизацій поросят. Проводили вивчення порівняльної ефективності різних схем дегельмінтизації супоросних свиноматок. Для цього одну дослідну групу тварин обробляли панакуром 22,2%-им гранулятом в дозі 15 мг/кг маси тіла в перший місяць супоросності (30 днів), другу групу – панакуром в тій же дозі дворазово: перший раз в 30 днів супоросності, другий – за 3 тижні до опоросу. У результаті встановили, що найбільш ефективною виявилась дворазова дегельмінтизація. Вона усувала явище так званого “післяпологового”, “лактаційного” збільшення кількості яєць гельмінтів у фекаліях тварин. Після останньої обробки яйця аскарисів з¢являлись у фекаліях через місяць після пологів та інтенсивність інвазії була дуже низькою – 2,6±1,2 яєць в 1 г фецес (р£0,01, контроль – 249,8±1,1 яєць). При цьому у поросят від свиноматок цієї групи протягом трьох перших місяців життя не виявляли в фекаліях яєць гельмінтів.

Однак при табірному утриманні свиней необхідні також преімагінальні схеми дегельмінтизації поросят у зв'язку з сильною інвазованістю зовнішнього середовища. За результатами наших дослідів найбільш ефективними виявились: комплексна обробка поросят із застосуванням антгельмінтика флюбенола 5%-го (доза 1 мг/кг маси тіла за ДР) та імуномодулятора фумарової кислоти (доза 0,1г/кг) 5 діб підряд та дегельмінтизація лівомізолом 8%-м в дозі 10мг/кг маси тіла за ДР триразово з інтервалом 15 діб. Ці схеми мали високу (100%) лікувальну ефективність і поросята оброблені згідно даних схем за 3 місяці спостереження мали середньодобовий приріст маси тіла майже в два рази вищий порівняно з контрольною групою.