СМЕШАННЫЕ ФОРМЫ РЕСПИРАТОРНЫХ БОЛЕЗНЕЙ ТЕЛЯТ, ИХ ДИАГНОСТИКА И АЭРОЗОЛЕТЕРАПИЯ

Короткий зміст

Робота виконувалася протягом 1998-2001 рр. на базі кафедр інфекційних і паразитарних хвороб сільськогосподарських тварин, мікробіології і вірусології Кримського державного аграрного університету, Республіканської державної лабораторії ветеринарної медицини (філія кафедри) і неблагополучних з пневмоентеритів телят тваринницьких господарств Криму.

На першому етапі досліджень використовували матеріали ветеринарної звітності Республіканського Управління державної ветеринарної медицини з ветеринарною інспекцією при Раді Міністрів АРК, Республіканської державної лабораторії ветеринарної медицини АРК і власні дослідження. Вивчали вплив умов утримання і годівлі тварин, зоогігієнічні показники з обліком загального бактеріального забруднення повітряного середовища приміщень, різних стресових факторів, рівня ветеринарного обслуговування на виникнення і характер прояву респіраторних хвороб тварин.

Етіологічній спектр збудників респіраторних хвороб телят встановлювали шляхом аналізу епізоотичної ситуації в неблагополучних господарствах і молочно-товарних фермах, дотримуючись “Рекомендацій з методики епізоотологічного дослідження” (І.А. Бакулов, Г.Г. Юрков, 1975), спостереження за клінічним проявом захворювання, вивчення патологоанатомічної картини у загиблих і вимушено забитих тварин, а також на підставі результатів серологічних, вірусологічних і бактеріологічних досліджень виділення й ідентифікації основних збудників, причетних до етіології пневмоентеритів телят.

Дослідження проб сироваток крові і патологічного матеріалу від хворих, вимушено забитих, загиблих і перехворілих тварин проводили згідно “Методичних вказівок з лабораторної діагностики вірусних респіраторно-кишкових інфекцій великої рогатої худоби”, затверджених 28.08.88 р. ГУВ Держагропрому. Серологічна діагностика ґрунтувалася на виявленні специфічних антитіл до вірусів парагрипу-3, інфекційного ринотрахеїту, респіраторно-синцитіального, аденовірусу і хламідій в сироватці крові хворих і перехворілих телят. Участь цих збудників в етіології респіраторних хвороб молодняку великої рогатої худоби підтверджували встановленням 4-х кратного приросту антитіл в парних пробах сироватки, взятих у початковій стадії захворювання і через 2-3 тижні після реконвалесценції. Антигемаглютиніни до вірусу парагрипу-3 визначали в реакції затримки гемаглютинації (РЗГА) з парагрипозним антигеном 3-го типу, виготовленим Приволзькою біофабрикою. Антитіла до респіраторно-синцитіального вірусу визначали в реак­ції дифузійної преципітації (РДП) з використанням набору діагностикумів, виготовленого Приволзькою біофабрикою. Наявність специфічних антитіл до аденовірусу великої рогатої худоби встановлювали в реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) зі стандартним аденовірусним еритроцитарним діагностикумом, виготовленим на Приволзькій біофабриці. Антитіла до вірусу інфекційного ринотрахеїту визначали методом постановки ІФА разом з  Р.Х. Хамадєєвим, у реакції нейтралізації на субкультурі клітин нирок ембріо­на корови (НЕК). Як антиген використовували культуральну рідину вірусу ІРТ (штам ТК) з інфекційною активністю 5,5 lg ТЦД50/мл. Антитіла до хламідійного антигену виявляли в реакції зв’язування комплементу (РЗК) і методом постановки ІФА, використовуючи при цьому компоненти імуноферментного набору ВНДТІБП і КДАУ (спільна розробка). При постановці РЗК використовували набор для діагностики хламідійних інфекцій тварин, виготовлений лабораторією вірусології ВНДВІ (м. Казань). РЗГА і РНГА ставили мікрометодом за допомогою апарата Такаччі.

З метою виділення передбачуваних збудників респіраторних хвороб телят досліджували проби клінічного і патологічного матеріалів, відібраних від хворих, вимушено забитих і тварин, що загинули. Вірус парагрипу-3 виділяли зараженням 9-10-добових курячих ембріонів в алантоїсну порожнину і культур клітин типу Vero, нирок ембріона корів (НЕК), а також визначали шляхом постановки РЗГА, РН, РНГА і РДП з антисироватками до вірусу парагрипу-3, ІРТ, РС і аденовірусу. Роботу проводили разом з Гумеровим В.Г. і Прокопенко Т.Г.

Виділення хламідій від телят з ознаками пневмонії і від корів, які абортували і мали клініку ендометриту, здійснювали згідно “Схеми виділення хламідій” (В.Л. Ковальов, 1977) і “Методичних вказівок з лабораторних досліджень на хламідійні інфекції с.-г. тварин”, затверджених ГУВ Держагропрому 15.04.1986 р.

Курячі ембріони 6-7-добового віку заражали в жовтковий мішок суспензією хламідій в дозі 0,25 см3. Ембріони інкубували при 37оС на протязі 10 днів. У роботі використовували жовткові мішки від ембріонів, що загинули на 6-9 добу після зараження, з наявністю хламідій інтенсивністю на  3-4 хрести, з інфекційним титром 10-6,0 ЕЛД50/0,25см3. Жовткові оболонки збирали у флакони і зберігали при мінус 25-300С. Летальну дозу для РКЕ визначали за Рідом і Менчем (Reed, Maench, 1938).

Роль бактеріальної мікрофлори в етіології пневмоентеритів телят вивчали загальноприйнятими методами бактеріологічних досліджень клінічного і патологічного матеріалів від тварин, що загинули або були вимушено забиті. Видову чи типову приналежність кожної виділеної чистої культури визначали на підставі вивчення тинкторіальних, морфологічних, культуральних і біохімічних властивостей, використовуючи визначник Бергі (1997). Вивчення морфології мікроорганізмів проводили разом з к.б.н., с.н.с. Корабльовою Т.Р.

Імуноферментний аналіз при хламідійних інфекціях великої рогатої худоби проводили в порівнянні з РЗК за допомогою імуноферментного набору, розробленого ВНДТІБП з участю КДАУ (спільна розробка). Пропонована тест-система була апробована нами при дослідженні сироваток крові корів, які абортували чи родили слабких і нежиттєздатних телят, вакцинованих проти хламідіозу тварин, а також у телят з ознаками пневмоентеритів.

У наступній серії дослідів, проведених з метою лікування і профі­лактики респіраторних хвороб телят методом аерозолетерапії, вивчали ефективність лікарської форми препарату доксиветину як в окремому прописі, так і в лікарській суміші. Для одержання аерозолів використовували компресор СО-7Б і аерозольний генератор САГ-1, що створює аерозоль з оптимальним розміром часток 1-5 мкм (90%) і 6-20 мкм (10%). Аерозолі лікарських форм препаратів застосовували в спеціальній герметизованій камері розміром 10 м3 і місткістю з розрахунку 1,0-1,5 м3/гол.

Дозу, що розпиляється, та концентрацію аерозолів визначали методом Ю.В. Головізіна, описаного Р.П. Пушкаревим, Я.Н. Глуховим (1987), А.А. Усаченко, В.І. Левченко (1991). При визначенні дози препаратів, які раніше не використовувались, спочатку випробували їх дозу для парентерального застосування і дослідним шляхом установлювали дозу на 1 м3 обсягу камери, що забезпечує необхідну концентрацію даної речовини в крові.

У всіх групах телят, що знаходились в досліді, систематично брали кров, визначаючи при цьому вміст гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, загального білка, а також використовували біохімічний бронхолегеневий тест, запропонований І.П. Кондрахіним (1998), з метою виявлення телят, хворих бронхопневмонією.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за Ашмаріним К.Г., 1962. Вірогідність різниці середніх величин двох сукупностей (Р) визначали за таблицею Стюдента.

Економічний ефект від аерозольного застосування лікарських форм препаратів в умовах виробництва розраховували згідно “Методики визначення ефективності ветеринарних заходів”, затвердженої Департаментом ветеринарії 4 травня 1982 року.