РОЛЬ YERSINIA ENTEROCOLITICA В ШЛУНКОВО-КИШКОВІЙ ТА РЕСПІРАТОРНІЙ ПАТОЛОГІЇ СВИНЕЙ Автореферат

Робота виконувалась впродовж 2002–2007 рр. на кафедрі мікробіології і вірусології Луганського НАУ, в Луганській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини, а також у 8 господарствах: 7 – у Луганській області (СТОВ “Степове” Слов’яносербського району, ТОВ “Моноліт” Новопсковського району, ФГ “Мрія” і ВАТ “Старобільський елеватор” Старобільського району, СТОВ “Україна” Марківського району, “Племзавод ім. Литвинова” Слов’яносербського району, ТОВ “Агро-Мета” Мiловського району), 1 – в Донецькій (ТОВ АФ “Бешевський”).

Досліджувалися свині різних вікових груп: свиноматки, кнури, абортовані плоди, мертвонароджені та поросята різних вікових груп, корми, вода та змиви із навколишнього середовища.

Виділення ієрсиній проводили з використанням методу “холодового” збагачення в фосфатно-буферному розчині з рН 7,2–7,4 (Бабкин А. Ф. и др., 1987). Підозрілі на ієрсинії колонії відсівали на середовище Олькеницького, м’ясо-пептонний бульон (МПБ), м’ясопептонний агар (МПА) і проводили подальше дослідження щодо ідентифікації за біохімічними властивостями традиційним методом із використанням середовищ Гісса. Патогенність виділених культур ієрсиній вивчали на білих мишах вагою 14 – 16 г; чутливість до антибактеріальних препаратів – за загальноприйнятим методом дифузії в МПА на чашці Петрі з використанням фабричних дисків (Антонов В. Я., Блинова П. Н., 1971); антагоністичну активність – методом агарових блочків (Егоров Н. С, 2003).

Для проведення серологічних досліджень використовували РА з ієрсиніозним діагностикумом сероварів О3, О6.30 і О9 (розробленого у ІЕКВМ УААН, виготовлено ДП “Ветеринарна медицина”, м. Харків, ТУ У 46.15.091-95, „Набір компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозу тварин”). Постановку реакції виконували у відповідності до настанови по її застосуванню.

З метою вивчення впливу цеолітів на клінічні та біохімічні показники крові хворих тварин проводили досліди на самцях кролів породи сірий велетень 5-місячного віку живою масою 2,9±0,25 кг, з яких були сформовані дві групи (одна контрольна (n=3), одна дослідна (n=3)) за принципом аналогів. У досліді були використані цеоліти Холінського родовища (Науково-виробнича фірма “Новь”, м. Новосибірськ, Росія).

Вивчення впливу цеолітів на продукування імуноглобулінів проводили на 10 кролях, з яких були сформовані 2 групи по 5 голів у кожній. В якості імуногену використовували інактивований прогріванням антиген – ізолят Y. enterocolitica серовар O6.30, виділений із селезінки поросяти. Гіперімунізацію кролів проводили за наступною схемою – тваринам вводили імуноген 3 рази з інтервалом 10 діб: перший раз – в м’якшиш лапки, в дозі 100 млн м. к., другий – підшкірно в дозі 1 млрд м. к., третій – внутрішньом’язово в дозі 10 млрд м. к. Тваринам дослідної групи в корм додавали цеоліти Холінського родовища із розрахунку 5 % до ваги корму. На 1-у та 40-у добу досліджень відбирали кров для біохімічних, гематологічних та імунологічних досліджень.

Виділення лімфоцитів крові проводили за методом Bojum (1968). Загальну кількість Т-лімфоцитів визначали методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана за модифікованим методом А. Н. Чередєєва (1984). Кількість В-лімфоцитів визначали методом N. F. Mendens (1973) комплементарним розеткоутворенням з еритроцитами барана, що містять активні компоненти. Ig M, Ig G – визначали за методом Манчині (1965) у модифікації О. Н. Гризлової із співавт. (1976). Кількість еритроцитів і лейкоцитів підраховували за методом О. О. Кудрявцева (1969).

З метою проведення лікувально-профілактичних заходів при ієрсиніозній інфекції свиней використовували 2 схеми.

Схема № 1: в якості етіотропного лікування хворим тваринам внутрішньом’язово вводили антибактеріальний препарат, до якого була чутлива ізольована культура Y. enterocolitica (відповідно до настанови щодо його застосування); для адсорбції і нормалізації обміну речовин додавали в корми цеоліти з розрахунку 5 % до ваги корму впродовж 10 діб. У 60-добовому віці від поросят відбирали кров для біохімічних, гематологічних і імунологічних досліджень. У крові визначали: кількість еритроцитів та лейкоцитів; у сироватці крові – вміст загального білку рефрактометром, загального кальцію (комплексометрично за Уілкінсоном), неорганічного фосфору (з ванадатмолібденовим реактивом), методики наведені в книзі “Лабораторні дослідження у ветеринарії” (1971). Постановку опсонофагоцитарної реакції (ОФР) здійснювали за методикою В. М. Івченко зі співавт. (1997).

Схема № 2: поросят лікували за схемою № 1, але для нормалізації мікробного пейзажу і нормалізації вітамінного та інших обмінів речовин після закінчення курсу літотерапії задавали з водою препарат “Байкал ЕМ-1”.

Вивчення ентероценозу товстого відділу кишечника, тобто кількість різних видів мікробних клітин в 1 г фекалій поросят, здійснювали культуральним методом – посівом послідовних десятикратних розбавлень у стерильному фізіологічному розчині (Верещака Т. Ф., 1999). Виділення ієрсиній здійснювали за допомогою метода “холодового” збагачення.

Одержані дані обробляли із застосуванням методів варіаційної статистики (Плохинський Н. А., 1979).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотична ситуація з ієрсиніозної інфекції свиней у господарствах Луганської і Донецької областей. За період 2002–2006 рр. було обстежено 8 господарств, в яких встановлено ієрсиніозну інфекцію. В більшості випадків мала місце моноінфекція (ТОВ АФ “Бешевський” – О6.30, ФГ “Мрія” – О6.30, ТОВ “Монолит” – О9, СТОВ “Україна” – О9 і СТОВ “Степове” – О6.30 і н/т), в одному господарстві (ВАТ “Старобільський елеватор”) виявлено змішану інфекцію, яка була зумовлена асоціацією мікроорганізмів Salmonella choleraesuis, Yersinia kristensenii і Hafnia alvei, у ТОВ “Агро-Мета” і “Племінний завод ім. Литвинова” виявлено позитивні титри антитіл до сероварів О3, О6.30 і О9.

До кишкового ієрсиніозу були чутливі всі вікові групи свиней, але найуразливішими були поросята-сисуни в перші доби життя. Серед них захворюваність сягала 100,0 %, а загибель – 90,0 %. Хвороба мала перебіг, типовий для багатьох кишкових інфекцій: млявість, слабкість, підвищення температури тіла до 40–41,5 ^оС, відмова від корму, діарея, серцево-судинна недостатність. У поросят групи 0-2 та 2-4 ієрсиніозна інфекція мала гострий або підгострий перебіг, у дорослих свиней – хронічний. У свиноматок хвороба характеризувалась абортами, народженням мертвих, нежиттєздатних недорозвинених поросят, які протягом доби гинули.

Патологоанатомічна картина була також типовою для інших кишкових інфекцій. На розтині у більшості випадків реєстрували зміни, характерні для сепсису: ураження серця, легенів, селезінки, печінки, шлунково-кишкового тракту, реґіонарних лімфатичних вузлів. При хронічному перебігу крім змін у внутрішніх органах спостерігали артрити, а у свиноматок – катарально-некротичну пневмонію, інфаркти в селезінці, печінці, запалення і крововиливи в нирках, крововиливи і некрози в реґіонарних лімфатичних вузлах.

Результати бактеріологічних досліджень. Проведено бактеріологічне дослідження 190 об'єктів (676 проб): внутрішніх органів загиблих свиней – 54 голови (540 проб патологічного матеріалу); у тому числі 4 свиноматок, 4 абортованих плодів, 5 мертвонароджених, 24 підсисних поросят, 14 поросят групи відлучення, 3 – групи відгодівлі; 96 проб фекалій, у тому числі 40 – від свиноматок, 15 – поросят відгодівельної групи, 25 – групи відлучення, 15 – підсисних поросят, 1 – кнура, а також по 5 проб дерті, комбікорму, води з колодязя, свердловини, змивів із напувалок, стін, годівниць, станків. Із внутрішніх органів 54 загиблих свиней збудник кишкового ієрсиніозу був виділений від 44 тварин (81,48 %), із 64 проб фекалій клінічно хворих тварин ієрсиній виділили у 44 (68,75 %), із 32 проб фекалій клінічно здорових тварин – у 3 (9,37 %); із 5 проб комбікорму – у 2, із 5 проб дерті – у 1. Із води, змивів з підлоги, стін, годівниць, станків, напувалок збудників ієрсиніозної інфекції не виділено. Слід підкреслити, що високий рівень виділення культур ієрсиній в фекаліях хворих поросят був забезпечений методикою “холодового” збагачення.

Ізоляція Y. enterocolitica за віковими показниками свиней становила: із 4 абортованих плодів, 5 мертвонароджених поросят, 1 разової свиноматки і 3 ремонтних свиноматок – 100 %; 7 поросят 10–45-добового віку – 87,5 %; 3 поросят 45–60-добового віку – 75 %; 8 поросят 1–10-добового віку і 2 поросят старших за 120 діб – 66,7 %; 9 поросят 60–120-добового віку – 64,28 %.

Із фекалій клінічно хворих 7 поросят 1–10-, 6 поросят 10–45-, 2 поросят 45–60-добового віку, а також 5 ремонтних свиноматок індикація культур ієрсиній становила 100 %; 7 поросят старших за 120 діб – 70,0 %; 4 разових свиноматок – 66,7 %; 12 поросят 60–120-добового віку – 48,0 %; 1 основної свиноматки – 33,3 %.

Із проб фекалій клінічно здорових 2 основних та 1 ремонтної свиноматки індикація культур ієрсиній склала 12,5 і 20,0 % відповідно. Із проб фекалій клінічно здорових 5 поросят старших за 120 діб, 5 разових свиноматок і кнура ієрсиній не виділено.