ІМУНОРЕАКТИВНІСТЬ ПОРОСЯТ РІЗНОГО ВІКУ ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУ І ПАРЕНТЕРАЛЬНОМУ МЕТОДАХ ВАКЦИНАЦІЇ САЛЬМОНЕЛЬОЗНИМ АНТИГЕНОМ

Короткий зміст

Робота виконувалася протягом 2000–2006 рр. на базі агрофірми “Матюші” Білоцерківського району Київської області. Дослідження проводилися в лабораторії кафедри лабораторної діагностики інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин ІПНКСВМ при Білоцерківському державному аграрному університеті. Матеріалом для дослідження були 18 свиноматок, 166 поросят великої білої породи та 38 білих мишей. Свиноматок розподілили на дві групи. Першу групу супоросних свиноматок не вакцинували, другу – за 60 діб до опоросу вакцинували сальмонельозною вакциною у дозі 3 мл, ревакцинацію проводили через 14 діб у дозі 4 мл. Поросят, отриманих від кожної групи свиноматок, за віком розподілили на 3 підгрупи: 10, 20, 30-добового віку. Тварин першої групи перорально імунізували сальмонельозним антигеном шляхом індивідуального випоювання до годівлі з молоком по 40 мл у концентрації 10 млрд м. к. в 1 мл 3 дні поспіль, а через
14 діб проводили реімунізацію. Пероральну реімунізацію поросят проводили циклами, які складалися з кількох прийомів антигену, протягом 3-х діб у тих же дозах. Поросят другої групи імунізували сальмонельозним антигеном парентерально в дозі 3 мл і повторно – 4 мл; тварини третьої групи служили контролем, їх не імунізували. У другій серії дослідів використали поросят від свиноматок, яких у період супоросності вакцинували. Схема досліджень була аналогічною першій серії дослідів.

Реакцію організму поросят на сальмонельозний антиген оцінювали за їх загальним станом, показниками температури, пульсу і дихання протягом трьох діб після введення антигену. У поросят брали проби крові з венозного очного синуса вранці, до годівлі, до імунізації, а потім через 14 діб після імунізації та 14 діб і 1 міс. після реімунізації. У ті самі терміни досліджували фекалії, які відбирали з прямої кишки. Препарати зрізів тонкого та товстого відділів кишечнику, брижових лімфатичних вузлів, селезінки для гістологічних досліджень готували за методикою Г.А. Меркулова (1978). Визначення імунологічної реактивності поросят на сальмонельозний антиген проводили за клітинними і гуморальними показниками крові. При вивченні клітинних показників визначали кількість лейкоцитів (меланжерним методом), диференційний підрахунок лейкоцитів (лейкограму) проводили в мазках крові, пофарбованих за Романовським-Гімза, з наступним визначенням абсолютної кількості клітин в 1 мм³ крові та абсолютної кількості Т- і В-лімфоцитів за методикою Д.К. Новикова, В.И. Новикова (1976), у модифікації В.М. Івченка із співавт. (1977); ОФР ставили за методикою И.М. Карпуть, (1993), у модифікації В.Е. Чумаченко (1999); коефіцієнт бактерицидності вираховували за методикою З.Е. Матусіс (цит. за Івченком В.М., (1997). Титр антитіл у сироватці крові визначали в РНГА, а у копрофільтратах – за методикою Л.И. Красно-плошиной (1979). Лізоцимну активність сироватки крові – фотонефелометричним методом (Козлюк А.С. із співавт., 1987); бактерицидну активність сироватки крові – за методикою В.Е. Чумаченка (1992).

Було проведено три серії дослідів. У першій визначали розподіл сальмонельозного антигену в організмі поросят при пероральному і парентеральному методах його введення та морфологічні зміни як реакцію на антиген у лімфо-їдній тканині кишечнику і брижових лімфатичних вузлах. У другій серії дослідів вивчали показники імунореактивності поросят, перорально і парентерально імунізованих сальмонельозним антигеном та вакциною, виготовленою на Херсонській біофабриці. У дослідах третьої серії визначали стан напруженості імунітету в поросят, імунізованих сальмонельозним антигеном.

Цифровий матеріал оброблений методами варіаційної статистики на персональному комп’ютері з використанням програми MS Excel.