ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕПІЗООТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ЩОДО ЛЕЙКОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ГОСПОДАРСТВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІМУНОФЕРМЕНТНОГО МЕТОДУ ДІАГНОСТИКИ

Короткий зміст

Робота виконувалась в лабораторії з вивчення лейкозів великої рогатої худоби кафедри епізоотології Білоцерківського державного аграрного університету, у колективних сільськогосподарських підприємствах Київської та Луганської областей.

Для аналізу та оцінки епізоотичної ситуації щодо лейкозу великої рогатої худоби використовували статистичні дані за 1999 – 2003 рр. проблемної лабораторії з вивчення лейкозів великої рогатої худоби Білоцерківського ДАУ та районних лабораторій ветеринарної  медицини.

Матеріалом для досліджень були кров, сироватка чи плазма крові великої рогатої худоби.

При вивченні особливостей перебігу інфекційного процесу серед молодняку великої рогатої худоби та оздоровлення неблагополучних стосовно лейкозу гос-подарств з використанням імуноферментного методу діагностики і реакції імунодифузії використовували епізоотологічний метод дослідження.

У процесі досліджень були використані наступні методи:

- ретроспективні дослідження, що включають у себе результати діагностичних досліджень, ветеринарної статистики, зоотехнічного обліку і дані літератури;

- проспективний метод досліджень, що включає постановку запланованого експерименту, у якому відсутнє безпосереднє втручання людини чи таке втручання, яке суттєво змінило б перебіг інфекційного процесу;

- гематологічні дослідження (кількість еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів і лейкоцитарний профіль), які проводили за загальноприйнятою в клінічній практиці методикою: проби крові відбирали із яремної вени тварин у пробірки з антикоагулянтом; лейкоцити підраховували в камері Горяєва; мазки крові фіксували протягом 3–5 хв у метиловому спирті і фарбували за Романовським-Гімза.

Стан інфекційного процесу і клінічний прояв діагностували за результатами тестів, регламентованих інструкцією щодо боротьби з лейкозом великої рогатої худоби, та методів імуноферментного аналізу VMRD, Inc, USA, та EURO-DIAGNOSTICA, Нідерланди – каталожний № 5031BLVS1p.

Виведення лейкоцитарної формули і визначення абсолютної кількості лімфоцитів проводили загальноприйнятими в гематології методами. Оцінку результатів гематологічних досліджень здійснювали за “лейкозним ключем” згідно з методичними вказівками з діагностики лейкозу великої рогатої худоби.

Наявність інфікованості вірусом лейкозу визначали  за присутністю специфічних антитіл до ВЛВРХ за допомогою реакції імунодифузії (РІД), згідно з методичними вказівками з діагностики лейкозу великої рогатої худоби, а також за допомогою методів імуноферментного аналізу VMRD, Inc, USA, та EURO-DIAGNOSTICA, Нідерланди- каталожний № 5031BLVS1p.

Проби крові для серологічних досліджень відбирали в чисті пробірки. Сироватку крові відділяли від згустку і зберігали при мінусовій температурі чи при +4⁰С. Для постановки серологічних реакцій використовували також сироватку молозива та молока.

Неспецифічну резистентність новонародженого молодняку вивчали за кількістю еритроцитів, лейкоцитів, фагоцитарною активністю нейтрофілів, загальною кількістю Ig та гетерогемаглютинінів у плазмі крові. Для визначення титру гетерогемаглютинінів у сироватці крові використовували загальноприйнятий у лабораторній практиці метод з використанням гіпертонічного розчину натрію хлориду.

Фагоцитарну активність нейтрофілів крові визначали загальноприйнятим методом. Для визначення поглинальної активності останніх застосовували стан-дартні інертні полістиролові частинки латексу. Розчин латексу готували на живильному середовищі Ігла з розрахунку 50–60 частинок латексу на одну клітину. Після висушування і фіксації мазки фарбували за методом Романовського-Гімза. У пофарбованих мазках підраховували 200 нейтрофілів і кількість частинок латексу, фагоцитованих ними. При цьому враховували два показники – фагоцитарне число і фагоцитарний індекс.