Генетичні властивості ентеровірусів свиней та їх кореляція із серотиповою належністю

Короткий зміст

Вибір напрямків досліджень. Дисертаційна робота виконана впродовж 2006-2009 років у лабораторії генетики та імунології Інституту ветеринарної медицини УААН.

У дослідженнях використані перещеплювані культури клітин: СНЕВ (ембріональна версенізована лінія нирки свині) із колекції культур клітин Інституту ветеринарної медицини і ВНК-21/clonе13 (культура клітин нирки новонародженого сирійського хом’ячка) із колекції культур клітин для ветеринарної медицини та біотехнології ННЦ “ІЕКВМ”, м. Харків.

Для культивування культур клітин застосовували середовища 199 і Ігла (або Гла) у співвідношенні 1:1 з додаванням 10% сироватки крові великої рогатої худоби; з метою підтримки культур клітин використовували безсироваткову суміш вказаних середовищ у такому ж співвідношенні. Життєздатність перещеплюваних культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clone13 підтримували методом регулярних пересівів.

Використано штами ентеровірусів свиней родини Pico aviridae роду Enterovirus: референтні штами 23-х серотипів із колекції лабораторії генетики та імунології Інституту ветеринарної медицини. Штами перших восьми серотипів були люб’язно передані у 1970 році в Україну В.П. Романенку від доктора J.B. Derbyshire із лабораторії Pirbritgh (Англія). Штами наступних чотирнадцяти серотипів ентеровірусів свиней виділені й класифіковані В.П. Романенком із співавт., захищені авторськими свідоцтвами колишнього СРСР, нині депоновані у ВДНКІ. У дослідженнях також використано вакцинний штам “Перечинський 642“ та діагностичний штам “Березнянський 652“ першого серотипу. Десятиріччями усі вказані штами зберігалися за температури –20±2⁰С, підтримувалися у культурах клітин свинячого походження із титрами інфекційності в межах 7,25–9,25 lg ТЦД₅₀/см³. Штами, адаптовані 3–5-ма послідовними пасажами до культури клітин ВНК-21/clonе13, мали інфекційну активність у межах 5,0–8,5 lg ТЦД₅₀/см³.

Ізоляти ентеровірусів свиней  виділяли з проб головного мозку та ректальних змивів свиней, загиблих та вимушено забитих із клінічними ознаками розладу нервової системи та контактуючих із ними, згідно з методикою Bogel K., Maer A. (1961) (у нашій модифікації).

Селекцію чистих популяцій ентеровірусів свиней проводили 3-ма послідовними пасажами методом крайніх розведень у культурі клітин СНЕВ. Для кожного наступного титрованого пасажу використовували вірус в останньому розведенні з попереднього пасажу.

Цитопатичну й інфекційну активність референтних штамів та ізолятів ентеровірусів вивчали шляхом паралельного зараження культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clone13.

З метою типування виділених ізолятів вірусів застосовували реакцію нейтралізації при постійній дозі вірусу та сироватки до референтного штаму 1-го серотипу, керуючись тим, що досліджувані проби були одержані з господарств, неблагополучних щодо хвороби Тешена свиней. 

Досліди з визначення терморезистентності референтних штамів й ізолятів ентеровірусів свиней проводили згідно з методикою Wallis C., Melnick J. (1962), а стабільності вірусів за різних значень рН середовища − за методом Mayr A. et al. (1962).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили, використовуючи загальноприйняті статистичні методи у вірусологічних дослідженнях із визначенням критерію Ст’юдента. При цьому вираховували середні арифметичні величини, середнє квадратичне відхилення, достовірність різниці між середніми величинами (критерій «Р») (Вольф В.Г., 1966; Лакин Г.Ф., 1980).