УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБІВ СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕРМАТОМІКОЗІВ КОНЕЙ

Короткий зміст

Експериментальна частина роботи виконана у 2006–2009 рр. на базі кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи Національного університету біоресурсів і природокористування України. Окремі фрагменти роботи – в ТОВ «Алтекс», ЗАТ НВАП «Новогалещинська біологічна фабрика», Полтавській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини та тваринницьких господарств різних форм власності Полтавської та Рівненської областей.

Дослідження епізоотичного процесу при дерматомікозах та клінічного прояву хвороб у кінних господарствах і в приватному секторі Полтавської та Рівненської областей проводили за загальноприйнятими методиками (Колосов А.А., 1986; Литвин В.П., Ярчук Б.М., 1995; Литвин В.П., Поліщук В.В., 1997; Литвин В.П. та ін., 2008).

Для виконання експериментальних досліджень тварин підбирали за принципом аналогів.

Перед початком досліду здійснювали повне клінічне обстеження тварин. Особливу увагу звертали на предмет інфікування їх дерматофітами: перевіряли цілісність шкірного покриву, підозрілі частини тіла, а саме: безволосі та ушкоджені ділянки. В експериментальній роботі використовували такі види  тварин: мурчаків масою 250–350 г – 226 голів; кролів масою 2,5–3 кг – 248 голів; коней різного віку –  459 голів.

Для культивування збудників дерматомікозів з метою вивчення їх культуральних та морфологічних властивостей використовували: сусло-агар, агар Сабуро та МПБ із вмістом 2 % глюкози (Петрович С.В., 1989).

У запланованих дослідах використовували культури дерматофітів, які були виділені з патологічного матеріалу від хворих коней господарств різної форми власності Полтавської та Рівненської областей.

Лабораторна діагностика збудників дерматофітозів тварин включала люмінесцентне дослідження патологічного матеріалу, його мікроскопію, виділення чистої культури на поживному середовищі, ідентифікацію збудника.

При вивченні імуногенних властивостей збудників дерматомікозів коней дослідження проводили з антигенами  культур T. equinum, М. саnis різних методів виготовлення. Для отримання антигенів культури гриба вирощували на сусло-агарі протягом 17–25 діб. В одному випадку на нього впливали дією високої температури, а в іншому – використовували в нативному вигляді.

Для виготовлення вакцини проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) коней асоційованої інактивованої «Мікоеквівак», а також для контролю імуногенної активності даного препарату були відібрані штами з корисними властивостями: Trichophyton equinum № 13, Trichophyton equinum № 2К, Microsporum canis № 22 та Microsporum canis № 65К .

Кількість мікроконідій у грибкових гомогенатах та вакцині визначали шляхом підрахунку в камері Горяєва за загальноприйнятою методикою (Саркісов А.Х., 1976).

Експериментальне зараження тварин проводили нашкірним методом.

Вивчення тривалості та напруженості імунітету у коней здійснювали шляхом нашкірного експериментального зараження. У контрольних групах використовували здорових коней, які раніше не хворіли і не були щеплені проти дерматомікозів. Аналогічні дослідження проводили і на лабораторних тваринах.

Використовуючи програму Excel, проводили статистичну обробку отриманих результатів.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотична ситуація щодо дерматомікозів коней в Полтавській та Рівненській областях України

За результатами епізоотологічних обстежень господарств різної форми власності Полтавської та Рівненської областей встановлено, що дерматомікози коней проявляються переважно у вигляді спорадичних випадків, оскільки коефіцієнт вогнищевості в усіх досліджених районах становив переважно 1 (табл. 1).