ПОШИРЕННЯ ОСНОВНИХ ГЕЛЬМІНТОЗІВ ЖУЙНИХ ТВАРИН ТА РОЗРОБКА ЗАСОБІВ БОРОТЬБИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ АЛЬБЕНДАЗОЛУ

Короткий зміст

Поширення основних гельмінтозів серед жуйних тварин південно-східної частини лісостепової зони України з урахуванням технології утримання тварин. У роки незалежності України, незважаючи на значне зменшення поголів’я худоби, збільшилась кількість великої та дрібної рогатої худоби (переважно кіз) в індивідуальних підсобних господарствах громадян.

Господарства по утримуванню жуйних тварин ми умовно поділили на групи з урахуванням організації виробництва тваринницької продукції (сільгосппідприємство, фермерське, індивідуальне підсобне). У переважній більшості цих господарств застосовують стійлово-пасовищну технологію утримання рогатої худоби.

Поширення основних гельмінтозів серед дрібної рогатої худоби. При вивченні поширеності гельмінтозів серед овець в обстежених нами господарствах зареєстровано 16 видів гельмінтів, з них 2 види трематод, 1 вид цестод і 13 видів нематод: Fasciola hepatica L, 1758; Dicrocoelium lanceatum Stiles et Hаssal, 1896; Moniezia expansa Rudolphi, 1810, Blanchard, 1891; Dictyocaulus filaria Rudоlphi, 1809; Chabertia oviпa Fabricius, 1788; Oesophagostomum venulosum Rudolphi, 1809; Trichostrongylus axei Cobbold, 1879, Reilliet et Henry, 1909; Trichostrongylus colubriformis Giles, 1892, Ransom, 1910; Ostertagia circumcincta Stadelman, 1894, Ransom, 1907; Ostertagia trifurcata Stiles, 1892, Ransom, 1907; Cooperia oncophora Reilliet, 1898, Ransom, 1907; Cooperia punctata Linstow, 1906, Ransom, 1907; Haemonchus contortus Cobbold, 1898, Rudolphi, 1903; Nematodirus spathiger Reilliet, 1896, Reilliet et Henry, 1909; Bunostomum trigonocephalum Rudolphi, 1808, Reilliet, 1902; Тrichuris skrjabini Baskakow, 1924.

Моніторинг щодо екстенсивності ураженості овець вівчарських господарств гельмінтами за результатами гельмінтокопроскопічних досліджень свідчить, що найбільш поширеними серед тварин усіх господарств були стронгілятози шлунково-кишкового тракту (37,1–100,0 %), які за результатами гельмінтологічних розтинів представлені 11 видами в різних комбінаціях. Диктіокаулами вівці уражені на 10,5–51,2 %, трихурісами — в одному господарстві на 29,2 %, монієзіями — на 8,2–36,6 %, екстенсивність трематодозних інвазій у різні роки складала при дикроцеліозі від 7,3 до 50,5 %, при фасціольозі у двох господарствах від 16,8 до 49,7 %.

Серед гельмінтозів кіз індивідуальних підсобних господарств за екстенсивністю інвазії також переважали стронгілятози шлунково-кишкового тракту (71,4–100,0 %), наступним за поширеністю був монієзіоз, екстенсивність інвазії якого в господарствах усіх районів становила від 7,7 до 28,6 %, і лише в окремих районах реєстрували диктіокаульоз — 46,6 %, фасціольоз — 35,3 % та дикроцеліоз — 19,3 %.

Поширення основних гельмінтозів серед великої рогатої худоби. Поширення основних гельмінтозів серед великої рогатої худоби вивчали у господарствах, характеристика яких наведена вище. При проведенні неповного гельмінтологічного розтину та гельмінтокопроскопічних досліджень у великої рогатої худоби зареєстровано 15 видів гельмінтів, з них 4 види трематод, 1 вид цестод і 10 видів нематод: Fasciola hepatica L, 1758; Dicrocoelium lanceatum Stiles et Hаssal, 1896; Paramphistomum ichikawai Fukui, 1926; Liorchis scotiae Willmott, 1950, Velichko, 1966; Moniezia expansa Rudolphi, 1810, Blanchard, 1891; Dictyocaulus viviparus Bloch, 1782, Reilliet et Henry, 1907; Trichostrongylus axei Cobbold, 1879, Reilliet et Henry, 1909; Nematodirus helvetianus May, 1920; Ostertagia ostertagi Stiles, 1892, Ransom, 1907; Cooperia oncophora Reilliet, 1898, Ransom, 1907; Cooperia punctata Linstow, 1906, Ransom, 1907; Haemonchus contortus Cobbold, 1898, Rudolphi, 1903; Oesophagostomum radiatum Rudolphi, 1803, Reilliet, 1893; Тrichuris skrjabini Baskakow, 1924; Setaria labiato-papillosa Allessandrini, 1838.

Результати проведених у різні роки обстежень 29 сільгосппідприємств та 6 фермерських господарств щодо екстенсивності гельмінтозної інвазії у великої рогатої худоби, свідчать про високу інвазованість великої рогатої худоби стронгілятами шлунково-кишкового тракту — від 7,8 до 100 %, фасціолами — від 13,3 до 76,2 %, диктіокаулами — від 17,7 до 48,0 %. Значно рідше тварини були уражені парамфістомами (у 6 господарствах з екстенсивністю від 5,88 до 82,0 %) та дикроцеліями (у 2 господарствах з екстенсивністю 2,6 і 67,5 % відповідно). Сетаріоз зареєстровано в 6 господарствах з екстенсивністю інвазії від 14,3 до 74,0 %. Трихуроз виявлений лише у 2 господарствах, екстенсивність інвазії в яких склала 3,3 і 14,0 % відповідно.

Щодо гельмінтозів великої рогатої худоби з 256 індивідуальних підсобних господарств чотирьох районів Харківської області за екстенсивністю інвазії переважали стронгілятози шлунково-кишкового тракту та фасціольоз (39,0–100,0 % та 14,5–100,0 % відповідно), на наступному місці за поширеністю був монієзіоз: екстенсивність інвазії у господарствах трьох районів становила від 0,45 до 12,5 % і лише в одному районі зареєстровано парамфістомоз — 27,4 % та дикроцеліоз — 0,9 %.