МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ, ВИРОЩЕНОЇ НА ЗАБРУДНЕНІЙ РАДІОНУКЛІДАМИ ТЕРИТОРІЇ

Короткий зміст

Робота ґрунтується на систематичному дослідженні стану органів сечової системи великої рогатої худоби чорно-рябої породи, яка народилась та постійно утримувалась на території, забрудненій радіонуклідами ((господарства Дубровицького та Сарненського районів Рівненської області, щільність забруднення ґрунтів на території яких становила 1-15 Кі/км² (37-555 ГБк/км²)).

Дослідження проводили протягом 2001-2003 років на кафедрі патологічної анатомії і гістології Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького, у радіологічному відділі Рівненської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, Дубровицькій і Сарненській районних лабораторій державної ветеринарної медицини та на кафедрі клінічної діагностики                                       ЛНАВМ ім. С. З. Гжицького.

Господарства, у яких проводились дослідження, є благополучними щодо більшості інфекційних захворювань, в тому числі туберкульозу та лейкозу (туберкулінізація та дослідження крові тварин на лейкоз у господарствах та індивідуальному секторі даних населених пунктів проводиться згідно з затвердженим планом). Раціони годівлі тварин дослідних та контрольних груп були збалансовані за поживних речовинами згідно загальноприйнятих норм. Тварини ІІ та ІІІ дослідних груп знаходились в стадії рівноваги статевого циклу. Забій тварин був пов’язаний з високою собівартістю виробництва молока та яловичини, а також  з погіршенням економічного стану господарств.

Для вивчення стану органів сечової системи великої рогатої худоби, яка постійно знаходилась на території, забрудненій радіонуклідами було сформовано три вікові групи тварин: І група – телята віком 5-6 тижнів (n=7); ІІ група – молодняк віком 18-22 місяці (n=12); ІІІ група – дорослі 5-6 річні тварини (n=15).

Для контролю (по 5 тварин у кожній віковій групі, за принципом аналогів), були використані тварини з благополучних щодо інфекційних хвороб господарств Тернопільської та Львівської областей, де рівень радіації був у межах природних фонових величин.

Дані про щільність забруднення ґрунтів, мікроелементний склад ґрунтів, величину гамма фону на території господарств та забрудненість радіонуклідами кормів отримували зі звітних матеріалів Рівненської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, Рівненської обласної агрохімічної лабораторії та Дубровицької і Сарненської районних лабораторій державної ветеринарної медицини. Також вміст мікроелементів у ґрунтах визначали за допомогою атомно-абсорбційного спектрофотометра AAS-30. Вміст радіоцезію у паренхіматозних органах тварин визначали за допомогою гамма-радіометрів РУБ-01П6 та РУГ-91 “Адоні”.

Кров та сечу відбирали вранці, до першої годівлі. Кров брали із зовнішньої яремної вени. Гемоглобін визначали методом Салі; загальну кількість еритроцитів і лейкоцитів підраховували в камері Горяєва. Лейкоформули виводили на основі підрахунку 200 клітин у мазках крові, пофарбованих за Паппенгеймом і Романовським – Гімзою. Концентрацію креатиніну в сироватці крові визначали за допомогою кольорової реакції Яффе (метод Поппера). Вміст сечовини у сироватці крові визначали кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом.

Наявність білку в сечі визначали пробою з 50% азотною кислотою (метод Геллера), наявність цукрів – пробою з азотнокислим вісмутом (метод Ніляндера). Осад сечі досліджували після центрифугування при 1500 об/хв.

Для гістологічного, гістохімічного та гістоморфометричного дослідженнь відбирали шматочки нирок, сечоводів, сечового міхура та інші органи. Матеріал фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа, розчині Буена. Для фарбування гістозрізів використовували загальноприйняті і спеціальні гістологічні та деякі гістохімічні методики: гематоксилін та еозин, резорцин-фуксин Вейгерта, пікрофуксин за Ван-Гізон, бромфеноловий синій за Мікель-Кальво, судан ІІІ за Дадді; альциановий синій за Стідманом, толуїдиновий синій за Гойером, метиловий зелений та піронін за Браше. Імпрегнацію азотнокислим сріблом провели за методом Папа, PAS-реакцію за Мак-Манусом (Д. Кисели, 1962; Г. А. Меркулов, 1969). Виконання всіх гістохімічних методик супроводжувалось необхідним контролем для підтвердження їх специфічності.

Для комплексного дослідження морфологічних змін у органах сечової системи великої рогатої худоби, вирощеної на території, забрудненій радіонуклідами, в основному, використовували методи кількісної стереометрії    (А. А. Гуцул, Б. Ю. Кондратьев, 1988; Г. Г. Автандилов, 1991). При дослідженні нирок на органному рівні визначали масу (шляхом зважування) та об’єм (шляхом занурення у рідину) органа. Відносний об’єм кіркової, мозкової речовин та структурних компонентів воріт нирок (збірна система нирок, залишки судин, нервів та жиру, що вростає у ворота нирки) визначали методом полів. При цьому нирки розсікали на паралельні пластинки однакової товщини (1см). На поверхню кожної з пластинок накладали сітку з рівновіддалених точок та проводили диференційний підрахунок точок, що припадали на різні типи макроскопічних складників органа. На підставі одержаних даних визначали відносний та абсолютний об’єми кожної макроструктури в загальному об’ємі нирок.

Для стереометричного аналізу гістоструктур застосовували стереологічну методику крапкової волюметрії з використанням окулярної морфометричної сітки. У кірковій речовині нирок проводили визначення відносного та абсолютного об’ємів утворюючих її гістоструктур: ниркових тілець, звивистих канальців, прямих канальців та збірних ниркових канальців, інтерстицію та судин.

Кількість ниркових клубочків, і, відповідно, нефронів, визначали за методом Weibel, 1962 (Г. Г. Автандилов, 1991). Лінійні показники канальців нирки, дугоподібних та променевих артерій кіркової речовини визначали за допомогою окуляр-мікрометра.

Мікрофотографування гістопрепаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБИ- 6, фотокамери ЗЕНІТ- 122, фотонасадки МФН- 2.

Статистичну обробку даних проводили за Ойвіном І. А. (1960) на комп’ютері IBM – PC/AT із використанням статистичного програмного пакету Statistic 5,0 для Windovs 95.

Результати досліджень та їх аналіз

Радіологічна характеристика господарств, з яких походили тварини.

Дослідження проводились на тваринах, які народились та постійно утримувались у колективних господарствах “Партизан”, “Зоря”, “Дружба”, “Перемога”, а також у індивідуальних господарствах, розташованих на території населених пунктів: Скварцевичі, Берестя, Стрільськ, Камінне – Дубровицького та Сарненського районів Рівненської області.

Згідно результатів досліджень, проведених радіологічним відділом Рівненської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, в господарствах, де вирощувались тварини дослідних груп, щільність забруднення ґрунтів ¹³⁷Cs становила 1-15 Кі/км² (37-555 ГБк/км²). Гамма-фон на території дослідних господарств коливався від 15 до 30 мкР/год. У дослідних господарствах найбільш забрудненими були сінокоси та пасовища, а із згодовуваних кормів найбільш забрудненим виявилось сіно. Так, в окремих пробах максимальні показники становили 860 Бк/кг. Найменш забрудненим виявився кормовий буряк та комбікорм, максимальні проби яких коливалися в межах 15-39 Бк/кг. Сумарна активність раціону по ¹³⁷Cs на добу для тварин І групи становила від 1,28 кБк до 15,77 кБк, ІІ групи – від 3,53 кБк до 18,70 кБк, ІІІ групи – від 5,86 до 22,84 кБк. Вміст радіонуклідів у паренхіматозних органах коливався в межах 40-320 Бк/кг.

Дослідження крові та сечі. У 5-6 тижневих телят (І група) морфологічні показники крові були в межах фізіологічної норми, але в порівнянні з контрольними тваринами були дещо нижчими (табл.1). У лейкоцитарній формулі крові зміни, в основному, відбувались за рахунок зниження кількості сегментоядерних форм нейтрофільних гранулоцитів (P<0,001) та збільшення кількості лімфоцитів (P<0,001).

У сечі дослідних тварин І групи білків та цукрів не виявлено. При дослідженні осаду сечі спостерігали незначне збільшення кількості клітин епітеліального шару слизової оболонки сечовивідних шляхів.