КОВАЛИКИ (ELATERIDAE) НА КУКУРУДЗІ ТА ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЇХ ШКІДЛИВОСТІ В ПІВНІЧНОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

Короткий зміст

В розділі наведено огляд літератури з питань шкідливості коваликів на різних сільськогосподарських культурах, особливості їх біології та екології. Проаналізовано дані стосовно вивчення впливу агротехнічних та хімічних заходів захисту посівів кукурудзи на чисельність та шкідливість дротяників.

Відмічена недостатня вивченість можливості зниження шкідливості личинок коваликів на сходах кукурудзи агротехнічними та хімічними методами захисту при удосконаленні технології вирощування та впровадженні холодостійких гібридів кукурудзи.

МІСЦЕ, УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили відповідно до поставлених завдань протягом 2003-2006 рр. у дослідному господарстві „Дніпро” в дослідах лабораторій захисту рослин та технології вирощування кукурудзи Інституту зернового господарства УААН та у виробничих посівах господарства, яка включала проведення лабораторних, лабораторно-польових і польових дослідів, комплексу фенологічних, біометричних та аналітичних робіт.

Дослідження проводили в умовах північного Степу України, що характеризуються помірно-континентальним кліматом з недостатнім та нестійким зволоженням, суттєвими коливаннями погодних умов по роках.

При виконанні спостережень та досліджень керувалися методиками Б. А. Доспєхова (1985), Інституту захисту рослин, Інституту зернового господарства та ВІЗР.

Облік чисельності жуків і личинок коваликів проводили відповідно до загальноприйнятих для ентомологічних досліджень методик К. К. Фасулаті (1971), В. В. Косова, І. Я. Полякова (1958) та ін.

Фенологічні спостереження за розвитком шкідників проводили за методиками В. Ф. Палія (1966).

Дослідження впливу агротехнічних заходів на чисельність та шкідливість личинок коваликів здійснювали у двох багатофакторних дослідах лабораторії технології вирощування кукурудзи ІЗГ УААН.

Вивчали вплив на чисельність та шкідливість дротяників способів основного обробітку ґрунту: в першій декаді жовтня проведені полицевий (25-27 см), чизельний (25-27 см); в другій декаді вересня – плоскорізний (12-14 см) на тлі двох способів збирання попередника (з відчуженням та із залишенням соломи) протягом 2004-2006 рр. Також у дослід були включені варіанти із застосуванням ґрунтового гербіциду Харнес, к.е. (2,5 л/га) та без нього.

В 2003-2005 рр. досліджували шкідливість личинок коваликів на рослинах гібридів кукурудзи різних груп стиглості, які відрізняються за фізіологічною оцінкою холодостійкості: ранньостиглий Дніпровський 196 СВ (холодостійкий); середньоранні Кремінь 200 СВ (холодостійкий), ДЧ 265 МВ (нехолодостійкий), Кадр 217 МВ (холодостійкий); середньостиглі Дар 347 МВ (нехолодостійкий), Січеславський 335 МВ (холодостійкий); середньопізні Дніпровський 453 СВ (холодостійкий), Кодацький 442 СВ (нехолодостійкий), що висівали у три строки: перший при температурі ґрунту на глибині загортання насіння 8-10°С, другий – при 10-12°С і третій – при 12-14°С, на холодостійких гібридах були варіанти з передпосівною обробкою насіння (Гаучо 3,0 кг/т, Вітавакс 2,5 л/т, Реаком 3,0 л/т) та без неї.

Ефективність передпосівної обробки насіння кукурудзи проти личинок коваликів вивчали у досліді лабораторії захисту рослин. Обробку насіння кукурудзи проводили препаратами Семафор, Гаучо 70% з.п., Круізер 350 FS, т.к.с., Вітавакс 200 ФФ, 40% в.с.к., Реаком, Фумар та їх сумішами. Облікова площа ділянки – 50 м², повторність – 4-кратна.

Визначення технічної ефективності застосування протруйників проводили за методикою С. О. Трибеля та ін. (2001).

 Статистичну обробку, узагальнення і аналіз експериментальних результатів польових і лабораторних дослідів проводили методами дисперсійного та кореляційного аналізів керуючись методиками В. Г. Вольф (1966), Б. А. Доспєхова (1985), а також за допомогою комп’ютерних програм.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВИДОВИЙ СКЛАД ТА ОСОБЛИВОСТІ ШКІДЛИВОСТІ КОМПЛЕКСУ ФІТОФАГІВ КУКУРУДЗИ

Видовий склад ентомофауни агроценозу кукурудзи. В агроценозі кукурудзи за період досліджень було виявлено 89 видів твердокрилих, які належать до 14 родин. З них 53 види були звичайними, 7 – масовими та 29 – рідкісними. Найбільш широко була представлена родина Carabidae – 34 види, родина Scarabaeidae включала 7 видів, родини Coccinellidae, Histeridae та Staphylinidae мали по шість видів, родини Curculionidae і Tenebrionidae – по п’ять видів. Родина Elateridae була представлена трьома видами, вид Aelosomus rossi Germ. масово зустрічався в посівах кукурудзи, інші два – належали до роду Agriotes L., де А. gurgistanus Fald. був рідкісним, тоді як А. sputator L. був звичайним видом у досліджуваному агроценозі. За приналежністю до умовно-трофічної групи серед комах герпетобія переважали зоофаги, а за гігропреферендумом – мезофіли і мезоксерофіли.

Встановлено, що найбільш небезпечними є фітофаги, які спричиняють шкоду в період проростання насіння – сходи. Серед них виділяються личинки коваликів. У цей період кукурудза знаходиться в особливо уразливій фазі розвитку. Випадіння рослин кукурудзи, спричинене дією шкідливого ентомокомплексу сходів, складає 70-80% від всієї кількості загиблих рослин за період вегетації культури, так як шкода, спричинена комахами в пізніший період, більше позначається на продуктивності рослин і рідше призводить до їх загибелі.

Личинки коваликів роду Agriotes, пошкоджували, залежно від умов року, від 9,9% до 16,6%  рослин у посівах, де не проводили передпосівну обробку насіння.

Щорічно завдавали шкоди сходам кукурудзи також шведські мухи: ячмінна (Oscinella рusilla Mg.) і вівсяна (О. frit L.) та смугаста хлібна блішка (Phyllotreta vittula Redt.). 2,8-4,9% та 7,8-12,2% рослин мали ознаки пошкодження цими фітофагами. Шведські мухи найбільшу шкоду спричинили в 2004 р., пошкодженість ними рослин становила 4,9% та 2,7% відповідно у варіантах без протруєння та з протруєнням насіння. Це пов’язано з пониженим температурним режимом року, коли рослини кукурудзи недостатньо інтенсивно розвивалися. Кравчик (Lethrus apterus Laxm.) шкодив в окремі роки і здебільшого по краях поля. Так,  у 2003 та 2004 рр. на ділянках, де висівали непротруєне насіння кукурудзи, пошкодженість рослин відповідно склала 2,3 та 3,7%.

У період від сходів до повної стиглості зерна рослини кукурудзи зазнавали пошкоджень в основному від озимої совки (Agrotis segetum Schiff.), смугастої хлібної блішки, звичайної злакової попелиці (Schizaphis graminum Rond.), стеблового кукурудзяного метелика (Ostrinia nubilalis Hb.) та бавовникової совки (Helicoverpa armigera Hb.).

В період цвітіння – повна стиглість зерна велику шкоду посівам кукурудзи завдавали обидві генерації стеблового метелика, пошкодженість стебел становила 25-60%, а качанів – 5-25%. Бавовникова совка  у роки досліджень пошкоджувала від 14 до 78% рослин та від 9,4 до 36,0% качанів.