СУБКЛІНІЧНИЙ МАСТИТ У КОРІВ (етіологія, патогенез, методи діагностики і профілактики)

Короткий зміст

Огляд літератури. Складається із 5 підрозділів, в яких наведено аналіз наукової літератури, що стосується питань поширення і причин субклінічного маститу у корів, ролі мікроорганізмів в етіології та патогенезі хвороби, оцінки існуючих клінічних і лабораторних методів діагностики різних форм маститу, а також лікувально-профілактичних заходів при хворобах вим’я у корів.

Аналіз даних фахової літератури засвідчує, що серед усіх незаразних захворювань корів найбільше поширення має запалення молочної залози, зокрема субклінічної форми, яке щорічно наносить відчутні економічні збитки власникам молочної худоби і є небезпечним для здоров’я людей. Розроблені комплексні методи діагностики різних форм маститу потребують удосконалення з врахуванням сучасних даних щодо етіології, патогенезу запалення тканин молочної залози, фізико-хімічних і цитологічних змін молока. В першу чергу це стосується розробки експрес-методів визначення кількості лейкоцитів в молоці та секреті вим’я при субклінічному маститі, видового складу мікроорганізмів молочної залози та їх чутливості до антибіотиків, що може бути базисом для науково-обгрунтованої програми боротьби з маститом корів.

Матеріали і методи дослідження. Клінічні та виробничі досліди проведено на 270 коровах, чорно-рябої породи, що належали навчально-дослідним господарствам академії “Комарнівське” і “Давидівське” та агрофірмі “Нива” Пустомитівського району Львівської області.

Лабораторні дослідження виконано у лабораторіях кафедри акушерства, науково-дослідного інституту епідеміології і санітарії МОЗ України та обласної лабораторії ветеринарної медицини.

Поширення субклінічного маститу визначали за даними загального клінічного обстеження  корів, огляду вим’я, контрольного доїння кожної чверті для виявлення гіпогалактії та проведення окомірної оцінки молока за кольором, консистенцією, запахом і наявністю домішок. Одночасно реакцію (рН) молока визначали з допомогою індикаторних карточок Датського  виробництва, 5% розчину димастину і 2% розчину мастидину.

Від корів, що дали позитивну або сумнівну реакцію із діагностичними тестами на мастит, брали проби молока із усіх чвертей вим’я у конічні пробірки для проби відстоювання і визначення кількості соматичних клітин в т.ч. лейкоцитів, а у стерильні пробірки для бактеріологічного дослідження. При цьому, верхівки дійок акуратно дезінфікували 70% спиртом і старалися швидко здоїти цівки молока у пробірки, які відразу щільно закривали.   У літні місяці їх поміщали у термоси із льодом, доставляли у лабораторію, де зберігали у холодильнику.

Загальну кількість соматичних клітин і лейкоцитів визначали за допомогою Альфа-тесту Шведського виробництва та методикою Прескотта - Бріда, а лейкограму молока методом люмінесцентної мікроскопії мазків після спеціального фарбування.

Визначення лактози проводили за методикою оксамитного М.К. (1982).

Для кінцевого з’ясування причини маститу та призначення відповідного лікування і профілактики, проводили бактеріологічне дослідження секрету вим’я з визначенням чутливості виділених мікробів до антибіотиків. Диференціацію стрептококів, яких було найбільше проводили за морфологічними і культурально-біохімічними властивостями, а патогенність стафілококів – за здатністю коагулювати плазму крові кролика. Крім цього посіви робили на спеціальне середовище з додаванням новокаїну за Оксамитним М.К. і Карташовою В.М. (1980).

Хворим на субклінічний мастит коровам, після підтвердження діагнозу, робили новокаїнову блокаду за Логвиновим Д.Д. (1975) з додаванням антибіотиків, до яких чутлива виділена мікрофлора.

Через 15 хвилин після введення новокаїну у цистерну хворої чверті через катетер вливали 8 або 16 мл теплого мастієту, у залежності від тривалості запального процесу та для порівняння терапевтичної ефективності.

Одночасно провели виробничий дослід по вивченню ефективності медикаментозної профілактики маститу методом вливання мастієту та виготовленої емульсії антибіотиків у цистерну кожної чверті вим’я сухостійних корів. При цьому враховували результати бактеріологічного дослідження секрету від хворих на субклінічний мастит корів кожного дослідного господарства відносно чутливості виділеної мікрофлори до антибіотиків, які входили до складу емульсії.

Результати досліджень обробляли біометрично за методикою описаною Ойвіним В.А. зміни вважали достовірними при Р < 0,05.