ОБЛІГАТНІ ПОРОЖНИННІ І ТКАНИННІ МІАЗИ ОВЕЦЬ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ УКРАЇНИ (ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ЛІКУВАННЯ ТА ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ)

Короткий зміст

Робота виконана протягом 2000-2004 років у лабораторіях арахноентомології, біохімії та на експериментальній базі ІЕКВМ УААН, у колективних приватних сільськогосподарських підприємствах і племзаводах Херсонської, Сумської, Харківської областей та АР Крим.

Поширення, екстенсивність та інтенсивність естрозної і вольфартіозної інвазій вивчали шляхом дослідження тварин на ураженість личинками овечого овода (Oestrus ovis L.) та вольфартової мухи (Wohlfahrtia magnifica Schin.) безпосередньо у вівчарських господарствах.

Розтин та дослідження голів овець на предмет ураженості личинками оводів проводили з квітня по жовтень за методикою Щербаня Н.Ф. (1976). Підраховували кількість личинок, зібраних від однієї тварини, зазначали місця їх локалізації та вікову стадію личинок, яку визначали за їх розмірами та морфологічними ознаками, користуючись методикою Груніна К.Я. (1957). Всього проведено розтин голів 234 овець різних статево-вікових груп.

Наявність імаго оводів у природі впродовж року визначали шляхом огляду стін приотарних приміщень, перегородок базів, предметів, захищених від вітру. Фіксували дати першої та останньої реєстрацій дорослих комах. Для встановлення строків нападу самок на тварин проводили спостереження за вівцями двох отар. Літ оводів визначали за характерною поведінкою тварин (перебіг з місця на місце, неспокій, ховання носів у руна інших особин), а також фирканням і чмиханням, як реакцією на вприскування личинок у ніздрі.

Для визначення особливостей розвитку овечого овода у стадії лялечки проводили розкопки ділянок ґрунту на пасовищах у господарствах лісостепової та степової зон. Для цього досліду на пасовищах, де випасались вівці, вибірково виділяли дві ділянки, розміром 0,5 на 1 м кожна. Загальна площа обох ділянок була 1м². Розкопки проводили шляхом видалення шарів ґрунту вглиб на 10 см. Звертали увагу на характер ґрунту та глибину залягання пупаріїв.

Поширення вольфартіозу серед овець визначали шляхом огляду тварин через 1-2 тижні після стрижки. Оглядали тулуб, кінцівки з копитцями, слизові оболонки зовнішніх статевих органів, голову навколо основи рогів або їх зачатків. За наявності вольфартіозних інвазій на шкірі тварин визначали кількість уражених паразитами місць, їх локалізацію, площу інвазованих ділянок тіла. Інтенсивність вольфартіозної інвазії визначали шляхом видалення і підрахунку личинок від 10 тварин з кожної статево-вікової групи. Всього було обстежено 1916 тварин.

Визначення основних місць перебування вольфартових мух (W. magnifica) проводили шляхом огляду територій, де знаходились вівці (місця напування, бази, кошари, навіси), а також вели спостереження на бойнях господарств.

Для встановлення строків розвитку личинок на тілі тварин було проведено дослід на чотирьох вівцематках з ранами після стрижки. Упродовж першої доби дослідні тварини знаходились в загальній отарі. Після появи личинок у ранах, овець було ізольовано. Дослід тривав сім діб, протягом яких відмічали час звільнення ран від паразитів.

З метою встановлення наявності змішаної (естрозно-вольфартіозної) інвазії було відібрано дві групи вівцематок (n=5). До першої групи віднесли тварин, що були уражені збудниками вольфартіозу, до другої – вільних від цих паразитів овець. Для встановлення діагнозу на естроз було проведено спецзабій та розтин голів від тварин обох груп з метою виявлення личинок овечого овода.

Економічні збитки, що спричинилися цими інвазіями у вівчарстві, вивчали на дослідних та контрольних групах овець. Тварин контрольних груп обробляли проти певного міазу, а дослідних залишали необробленими, тобто інвазованими.

Ефективність засобів для лікування та профілактики (рання хіміотерапія) естрозу вивчали на вівцях дослідних та контрольних груп, підібраних за принципом аналогів. Тварин дослідних груп обробляли контактними інсектицидами (ектоцид, цимбуш) інтраназально та препаратами: дектомакс (Пфайзер Енімал Хелз, США), бровермектин-1%, бронтел-10% (НВФ “Бровафарма”, Україна) у вигляді ін’єкцій, а контрольних – залишали без обробки. Всього було п’ять дослідних і три контрольні групи овець.

Через три доби після інтраназального застосування ектоциду (1:20) і цимбуша (0,05%) та через 30 діб, після введення препаратів з широким спектром протипаразитарної дії, проводили забій худоби, не менше п’яти овець з кожної групи, з метою виявлення тварин, уражених личинками овечого овода. Терапевтичну ефективність визначали навесні, а профілактичну – восени.

Розрахунок екстенсефективності (ЕЕ) та інтенсефективності (ІЕ) обробок з використанням зазначених препаратів у кожному досліді проводили за формулами, запропонованими Кунічкіним Г.І. та Досжановим Т.Н. (1985).

Токсичність ектоциду, цимбушу та дектомаксу при різних методах застосування вивчали в лабораторних умовах на чотирьох групах кролів (n=5). Піретроїди вводились інтраназально, а дектомакс – ін’єкційно. У тварин дослідних та контрольної груп тричі відбирали кров (до обробки та через 3 і 14 діб після введення препаратів) для проведення гематологічних та біохімічних досліджень

Інсектицидні властивості лікарського засобу ігелену вивчали на личинках лабораторних культур Musca domestica за методикою ВОЗ (1974) у модифікації Машкей А.М. (2002), на личинках мух за методикою Валентюк Є.І. (1970) та на личинках м’ясної мухи у ранах овець. Препаратами порівняння були 1% водна емульсія креоліну та аверсектинова мазь.

Регенеративні властивості ігелену вивчали на білих мишах, яким було нанесено рани в ділянці спини, та на вівцях, спонтанно уражених личинками м’ясної мухи. Спостереження за дослідними тваринами вели протягом трьох тижнів.

Економічну оцінку ектоциду, бровермектину, бронтелу та ігелену визначали шляхом підрахунку вартості одноразової дози препарату для обробки однієї тварини, враховували концентрацію робочого розчину протиестрозного препарату, стан інвазування овець личинками м’ясної мухи та вартість однієї серійної одиниці препарату.

Економічну ефективність застосування вищезазначених препаратів визначали за загальноприйнятою методикою (Нікітін Н.І. з співавт., 1987).

Математично-статистичну обробку результатів проводили із застосуванням константних методів математичної обробки кількісних показників за допомогою персонального комп’ютера (програма Microsoft Exel). Оцінку вірогідності визначали за показниками Т-критеріїв Стьюдента.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширення міазів овець у господарствах лісостепової та степової зон України. Естроз (Oestrosis). (Збудник – овечий овід Oestrus ovis родина Oestridae). Аналіз епізоотичного стану та результати досліджень свідчили про наявність естрозної інвазії у всіх досліджуваних господарствах.

Ураженість овець залежала від погодних умов, що спостерігались на території регіону, де розміщене господарство. Так, за дощової погоди (лісостепова зона) або сильних вітрів (Крим) під час льоту імаго активність оводів різко зменшувалась і, як наслідок, відмічали незначний ступінь захворюваності овець цим ентомозом. У досліджувані роки перші випадки реєстрації імаго порожнинного овода відмічали через 29-32 доби після встановлення середньодобової температури повітря +19єС у степовій зоні та через 30-35 діб у лісостеповій. Появу комах серед овець спостерігали з 1 червня у 2000 р. – у лісостеповій зоні та з 20 травня у 2001 р. – у степовій.

При розтині голів від овець навесні (квітень) з’ясовано, що у лісостеповій зоні екстенсивність естрозної інвазії личинками генерації минулого року становила 40%, у господарствах степової зони – 71,4%, а на території Криму – 60%. Таким чином, захворюваність тварин естрозом у цей період у середньому становила 57,1%. Восени (жовтень) екстенсивність інвазії овець личинками O. ovis генерації поточного року у господарствах лісостепової зони становила 35%, степової – 68,8-88,2%, у середньому 64% .