Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.  Розбудова в Україні громадянського суспільства і правової держави, посилення охорони прав і законних інтересів суб’єктів цивільного права зумовили необхідність дослідження цивільно-правового інституту відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, а також складовою частиною таких органів – органами внутрішніх справ України. На кожному історичному етапі міра дозволеної поведінки членів суспільства характеризує рівень загальної культури, а також уявлення про сутність свободи як категорії, в тому числі правової.

Умовою  існування правової держави є взаємна відповідальність представників органів державної влади та членів громадянського суспільства, в тому числі через застосування процедури відшкодування  шкоди. Судова статистика переконливо свідчить про зростання більш ніж удвічі кількості справ про відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду за період 2001–2005 рр.:  зі 103 справ у 2001 р. до 274 справ у 2005 р.

Прийняття Конституції України, безперечно, свідчить про прагнення законодавця здійснювати захист права в його природному розумінні. Закріплення демократичних принципів судоустрою передбачає розширення кола спорів, розглядуваних у судах. Відповідно, потрібні нові підходи до правовідносин, що виникають унаслідок завдання шкоди діями (актами) органів державної влади, зокрема органами внутрішніх справ України, а також  дещо інший погляд на теоретичні конструкції, викладені раніше в юридичній літературі.

Дотепер немає єдності позицій щодо природи відшкодування чи компенсації  моральної (немайнової) шкоди. Видається, що у відносинах «громадянин – держава» та «громадянське суспільство – держава» повинні існувати особливі умови визначення розміру та підстав відшкодування моральної  шкоди. З прийняттям Цивільного кодексу України з необхідністю відбувається оновлення наукової дискусії з метою доктринального  тлумачення його положень, а також вироблення рекомендацій для правозастосовчих органів.

Новітні дослідження проблем розвитку цивільно-правового інституту відшкодування шкоди, завданої внаслідок діяльності органів державної влади, зокрема органів внутрішніх справ України, в сучасному українському суспільстві у цілому не задовольняють вимоги правозастосування, а також доктринальні та наукові потреби.

Відповідальність влади є предметом наукових досліджень протягом досить тривалого часу. Постійний інтерес до проблеми  зумовлений різними поглядами на місце громадянина в суспільстві та функцію громадянського суспільства на кожному конкретному історичному етапі. Загальні аспекти відповідальності влади досліджували Г. Гроцій, Т. Гобс, Дж. Лок,  В. М. Гессен, А. Мішель,  Ф. А. Хайек та ін.

Окремі проблеми цивільно-правової деліктної відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дій (актів) державних органів, на етапі  формування індустріального суспільства розглядали М. І. Лазаревский,          І. П. Фойницький. У часи існування Радянського Союзу окремі аспекти досліджувалися в працях В. В. Бойцової, Л. В. Бойцової, Д. В. Бобрової,   С. Є.  Донцова, В. В. Глянцева,  О. П. Кун, В. П. Маслова, Г. К. Матвєєва, А. О. Собчака, К. А. Флейшиць, К. Б. Ярошенко. На сучасному етапі розвитку доктрини цивільного права проблеми відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) органів державної влади, досліджували         Г. В. Єрьоменко, А. І. Загорулько, В. А. Кройтор, О. Л. Маковський І. C. Ніжінська, І. Г. Калетник, Т. П. Підюкова, І. Б. Протас,  І. О. Тактаєв,        Г. Б. Яновицька.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.                          Роботу виконано відповідно до Указу Президента України «Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 рр.»  від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, «Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05. 07. 2004 № 755.