МОТИВАЦІЯ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ ШКОЛЯРІВ 5-11-х КЛАСІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, відображено апробацію результатів дисертації.

У першому розділі “Фактори мотиваційної діяльності школярів у процесі фізичного виховання” проаналізовано наукову і методичну літературу з проблем фізкультурного виховання школярів та учнівської молоді.

У сучасних умовах державним пріоритетом фізичного виховання молоді є зміцнення здоров'я, виховання відповідних мотиваційних і поведінкових характеристик, активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя. Основними принципами зміни у системі фізичного виховання повинні бути розробки і реалізація ефективного дидактичного наповнення її змісту у навчальних закладах, збільшення рухової активності школярів, підвищення ефективності навчального процесу з фізичного виховання. У Цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання – здоров'я нації» (1998) планується введення третього уроку фізичної культури. Необхідно шукати шляхи підвищення рухової активності школярів у позаурочний час, використовуючи як організовані, так і самостійні форми занять. Свідоме і добровільне підвищення фізичної підготовленості індивідом пов’язане з мотивацією, на яку впливає безліч як позитивних, так і неґативних чинників. У літературі є дані про особливості психічного розвитку дітей у різні вікові періоди, які впливають на їх ставлення до навколишнього середовища, формування особистості, але мало досліджень, які вивчають вплив зовнішніх чинників, у тому числі соціально-економічних, політичних, на формування моральних, ідеологічних цінностей сучасних підлітків, їх ставлення до навколишнього середовища і до самих себе, їх потребно-мотиваційної діяльності у сфері фізичної культури і спорту. Вивчення цієї проблеми допоможе створити умови і виробити стимули, які сприятимуть формуванню внутрішніх мотивів діяльності підлітків, спрямованих на самовдосконалення організму засобами фізичного виховання, що дозволить вирішити як державні, суспільні, так і особисті цілі щодо підвищення психічного і фізичного здоров’я молоді.

У другому розділі дисертації “Методи й організація досліджень” визначено систему логічно послідовних теоретичних, методичних та організаційно-технічних процедур, пов’язаних між собою єдиною метою: одержати достовірні знання про досліджуване явище чи процес. Важливим для проведення соціологічного дослідження є збір інформації.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи досліджень:

1. Теоретичний аналіз й узагальнення даних спеціальної літератури.

2. Вивчення документальних матеріалів.

3. Спостереження.

4. Анкетування.

5. Хронометрування рухової активності.

6. Математична статистика.

Аналіз літературних джерел дозволив визначити стан вивчення досліджуваних питань у психології, педагогіці і теорії фізичного виховання.

Метод спостереження застосовувався для визначення життєвих проявів властивостей нервової системи школярів і проводився на основі методики Т.Ю. Круцевич [1990].

Спостереження здійснювалося учителем фізичної культури і батьками за зовнішніми проявами характеру учня, його рухів, мови, працездатності, поведінки в несподіваних ситуаціях, реакції на невдачі тощо. Порівнюючи дані спостереження з розробленою системою оцінок, отримано інформацію про ступінь прояву відповідних властивостей нервової системи учня.

Анкетування передбачало підготовку трьох видів анкет для учнів та їхніх батьків. Добова рухова активність визначалася за фремінґемською методикою. Дослідження проводилися у кілька етапів за участю 2000 осіб, з них 360 батьків, 791 хлопець і 849 дівчат − учнів 5-11-х класів, які проживають у Києві (991 особа), Умані (428 осіб), селі Пужайкове Балтського району (221 особа).

На I етапі (1999-2000 рр.) вивчався стан питання за літературними джерелами, формулювалася проблема, визначалася методологія дослідження, складалася програма, розроблялися анкети і здійснювалася їхня апробація.

На II етапі (2000-2001 рр.) вивчалися потреби, мотиви, інтереси підлітків до заняття фізичною культурою і спортом, визначався рівень добової рухової активності, поведінкові реакції на різні життєві ситуації, визначався тип нервової системи школярів Києва, Умані й села Пужайкове Балтського району.

Íà III åòàï³ (2002 ð.) ïðîâîäèëàñÿ ñèñòåìàòèçàö³ÿ, îáðîáêà òà àíàë³ç äàíèõ. Âèÿâëåíî ÷èííèêè, ÿê³ âïëèâà&tho ;òü íà ôîðìóâàííÿ ìîòèâàö³¿ äî ñàìîâäîñêîíàëåííÿ ï³äë³òê³â çàñîáàìè ô³çè÷íîãî âèõîâàííÿ, âèçíà÷åíî ñòèìóëè, ùî ñïðèÿ&tho ;òü ¿¿ ï³äâèùåíí&tho ;, ðîçðîáëåíî ðåêîìåíäàö³¿ äëÿ â÷èòåë³â ô³çè÷íîãî âèõîâàííÿ.

Ó òðåòüîìó ðîçä³ë³ Ôîðìóâàííÿ ìîòèâàö³¿ ðóõîâî¿ àêòèâíîñò³ øêîëÿð³â ó ïðîöåñ³ ô³çè÷íîãî âèõîâàííÿ ïðåäñòàâëåíî ðåçóëüòàòè äîñë³äæåíü øêîëÿð³â ð³çíèõ â³êîâèõ ãðóï, ùî ïðîæèâà&tho ;òü ó ì. Êèºâ³, ì.Óìàí³ é ñåë³ Ïóæàéêîâå Áàëòñüêîãî ðàéîíó.

Для з’ясування мотивації школярів у сфері фізичного виховання і визначення шляхів її формування необхідно встановити спонукання, якими керуються діти у своїх учинках, бажаннях в умовах навчальної і позакласної діяльності. Мотиваційна сфера завжди складається з ряду спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей, інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині мотивації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то менше значення, тому знання їх допоможе вчителю і батькам впливати на мотивацію школярів до фізичного самовдосконалення.

Дослідження показало, що більшість школярів при визначенні мети не обмежуються однією відповіддю, вибираючи у 55% випадків дві мети.

Перше місце, як у хлопців, так і у дівчат, займає мотив удосконалення форми тіла, однак розвиток цього мотиву має свої вікові особливості. З 5-го по 8-й клас у хлопців цей мотив іде паралельно зі спортивним мотивом, спостерігається позитивний взаємозв’язок, тобто заняття спортом асоціюються з гарною фіґурою і здоров’ям. Починаючи з 9-го класу, відбувається поділ мотивів. Мотив удосконалення форми тіла переважає у 72% хлопців, а спортивний мотив знижується до 19% в 11-му класі. Дівчата починають звертати увагу на свою фігуру на 2 роки раніше, ніж хлопці. У них у 3 рази вищий мотив боротьби із зайвою вагою (20,3% проти 6%), ніж у хлопців. Досить стабільний в усі вікові періоди мотив зміцнення здоров’я, який в середньому складає 36,5% для хлопців і 34% для дівчат. Мотивами рекреаційного характеру є “спілкування з друзями” та “активний відпочинок”, які притаманні і хлопцям, і дівчатам (20-25%).

Вивчення чинників, які впливають на формування мотивації школярів до занять фізичною культурою і спортом, і причин, які перешкоджають реалізації бажання систематично займатися фізичними вправами, дозволяє визначити їх структуру (рис. 1), однак ієрархія у різні вікові періоди мінлива.

Перше місце посідає вплив сімейного виховання, хоч цей чинник має свої вікові особливості. Найчастіше на нього вказують школярі 5-х, 6-х і 7-х класів (від 23% до 40%), а потім йде поступове зниження цього показника до 5,6% у хлопців і 7,3% у дівчат в 11-му класі. Така закономірність пов’язана з фізичним і психічним розвитком підлітків і формуванням у них прагнення самостійно приймати рішення. У цей період більший вплив на них має мікросередовище − поради друзів. В 11-му класі на цей чинник вказали 11,3 ± 3% хлопців і 20,8 ± 4,1% дівчат.