Ци сянбо. Формирование художественно-творческого потенциала бакалавров музыкального искусства
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет; аргументовано теоретико-методологічні засади, методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи; представлено апробацію та впровадження результатів дослідження. У першому розділі – «Науково-теоретичні основи формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва» на основі узагальнення філософської та психолого-педагогічної літератури здійснено понятійно-термінологічний аналіз феномену художньо-творчого потенціалу особистості, розкрито зміст і структуру поняття «художньо-творчий потенціал бакалаврів музичного мистецтва». Систематизація та узагальнення накопиченого науково-теоретичного матеріалу з проблем потенціалу, творчого та художньо-творчого потенціалу (Б. Ананьєв, Ю. Бреус, Л. Виготський, Н. Дериглазова, О. Гуськова, К. Завалко, В. Ігнатович, М. Каган, Г. Костюк, Н. Лебідь, Д. Леонтьєв, В. Лихвар, С. Максименко, І. Маноха, В. Моляко, В. Міляєва, Л. Овсянецька, О. Олексюк, К. Петров, С. Рубінштейн, С. Сисоєва, С. Степанов, О. Чаплигін, М. Шафіков, Д. Узнадзе та ін.) показали, що художньо-творчий потенціал особистості є складним феноменологічним утворенням і неоднозначно розглядається з позицій різних наукових підходів, аналіз яких дозволив зробити узагальнення розуміння його сутності. Художньо-творчий потенціал особистості – це складне інтегративне полізмістове ресурсне утворення, що відображає якість та міру розвитку культуровідповідних сутнісних сил людини у продукуванні, сприйманні, розумінні, оцінюванні, інтерпретації й створенні художніх образів мистецьких творів та охоплює комплекс природно й соціально зумовлених творчих можливостей особистості, який забезпечує її активну й результативну участь у різних видах художньої діяльності. 7 В основу визначення змісту та структурних компонентів художньо- творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва покладено наукові дослідження Д Богоявленської, О. Клепікова, П. Кравчука, І. Кучерявого, В. Лихваря, Н. Мартинович, Р. Нємова, С. Олійник, О. Попель, Н. Посталюк, С. Сисоєвої, О. Чаплигіна, О. Шукліна, Л. Яренчук та ін., аналіз яких надав підстави визначити зміст художньо-творчого потенціалу бакалавра музичного мистецтва як полізмістового динамічного особистісного та професійного новоутворення, яке забезпечує художньо-творчий саморозвиток студентів у виконавській та музично- педагогічній діяльності. Виявлена поліаспектність змісту досліджуваного поняття зумовила можливість окреслити його багатокомпонентну структуру, у якій виокремлено мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий, когнітивний, операційний, рефлексивний компоненти, що, ґрунтуючись на позиціях взаємозалежності і взаємодії, утворюють складну інтегральну єдність, набуваючи у цій інтеграції нових якостей та специфічних особливостей. В основу змісту мотиваційно-ціннісного компоненту художньо-творчого потенціалу бакалавра музичного мистецтва покладено ідею про необхідність наявності у нього ціннісних переконань, ціннісних орієнтацій та внутрішньої потреби задля культивування у собі художньо-творчих потенцій. Визначення змісту емоційно-вольового компоненту ґрунтувалося на міркуванні, що його основою виступає так званий «механізм почуттів»: емоційна пам'ять, уміння керувати власними почуттями, настроями, здатність емоційно присвоювати образний світ у процесі розгортання драматургії написаного музичного твору (М. Давидов), а також «емоційний інтелект» (Л. Виготський). Зміст когнітивного компоненту зумовлювався вирішальною роллю мобільної системи інтегрованих фахових знань студентів-музикантів, у якій істотного значення набувають прийоми розумової діяльності (творче мислення, художньо-образне мислення, музичне мислення). Операційний компонент охоплював отримані під час навчання і самостійно вироблені практичні вміння та навички роботи над художнім твором (у тому числі й виконавські), набутий досвід безпосередньої комунікації з різними видами мистецтв. Змістове наповнення рефлексивного компоненту художньо-творчого потенціалу студента-музиканта відображало його здатність до самовизначення, саморегуляції та самодетермінації поведінки й усвідомленого окреслення стилю власної художньо-творчої діяльності. У другому розділі «Методичні основи формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва» подається обґрунтування методичних основ формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва, які функціонують у структурі цілісного навчального процесу та фокусуються на виконавській підготовці (вокальній та інструментальній) як системоутворювальному чинникові забезпечення 8 ефективності даного процесу. Методичні основи формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва, цілісно унаочнені на рис. 1, змодельовано як систему, що побудована на контекстному, компетентнісному, мистецько-персоналізованому підходах. Система охоплює педагогічні умови, комплекс методичного забезпечення (етапи, форми, методи роботи), активізується та розгортається у процесі виконавської підготовки, у такий спосіб забезпечуючи цілісність фахової підготовки студента-музиканта. У дисертаційному дослідженні формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва потрактовується як цілеспрямований та педагогічно організований процес актуалізації й розгортання мотиваційно-ціннісних, емоційно-вольових, когнітивних, операційних, рефлексивних художньо-творчих можливостей студентів- музикантів у фаховій підготовці. У ході роботи над дисертаційним дослідженням було з’ясовано, що процес формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва логічно будувати на контекстному (В. Байденко, В. Болотов, Ф. Гоноболін, Б. Ельконін, Е. Зеєр, І. Зимня, І. Зязюн, В. Краєвський, Н. Кузьміна, A. Маркова, А. Новиков, О. Овчарук, Т. Орджи, Л. Паращенко, Дж. Равен, Є. Рогов, B. Сєріков, Ю. Татур, Л. Тархан, С. Трубачова, В. Тушева, Г. Фрейман, М. Холстед, А. Хуторськой, В. Шадриков та ін.), компетентнісному (Н. Ґуральник, С. Грозан, О. Єременко, А. Козир, Л. Масол, Г. Ніколаї, О. Олексюк, Н. Остапенко, Г. Падалка, М. Ткач, О. Щолокова та ін.) та мистецько-персоналізованому (О. Андрейко) підходах, які уможливили розкриття механізмів формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва та виокремлення комплексу педагогічних умов. Проведений аналіз праць В. Воєводіна, А. Зайцевої, В. Лихваря, С. Олійник, О. Побірченко, С. Щеглової, Л. Яренчук та ін. дав підстави визначити наступний комплекс педагогічних умов, ефективність яких перевірялася в експериментальній роботі: 1) послідовний характер процесу формування художньо-творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва з поступовим накопиченням студентами досвіду художньо-творчої діяльності; 2) впровадження у процес виконавської підготовки системи образних навчально-творчих задач; 3) опора системи образних навчально-творчих задач на міждисциплінарну інтеграцію; 4) інтенція процесу формування художньо- творчого потенціалу бакалаврів музичного мистецтва в режим саморозвитку.
