Подопригора, Наталья Владимировна. Методическая система обучения математических методов физики в педагогических университетах
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
У вступі визначено наукову проблему, обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, визначено наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, розкрито особистий внесок здобувача в працях, виконаних у співавторстві, подано відомості про впровадження, апробацію та публікацію результатів. У першому розділі – «Цілі та змістово-дидактичні напрями навчання математичних методів фізики в педагогічних університетах з погляду еволюції вимог вищої освіти» – розглянуто діалектику етапів розвитку вищої освіти України у формуванні нової освітньої парадигми. Виявлено, що особистісно зорієнтована парадигма розвитку освіти зумовила 12 її розбудову на компетентнісній основі, яка віддзеркалює європейські погляди на оцінювання якості результатів освіти відповідно до цілей навчання, що вимагає реформування вищої освіти зі зміною орієнтирів з традиційної знаннєвої парадигми освіти на компетентнісну. На відміну від кваліфікаційного змістового підходу, компетентнісний докорінно змінює орієнтири освіти і спрямовує навчальний процес на досягнення результатів, якими є ключові компетентності – такий комплекс якостей особистості, що дає змогу ефективно діяти в різних сферах життєдіяльності, зокрема й професійної. Головною вимогою до результатів розв’язання нових освітньо- професійних завдань є здатність застосовувати здобуті вміння для успішної професійної діяльності фахівця, поняття «здатність» визначено як структуровану систему вмінь. У контексті зазначених вимог виокремлено предметні, пов’язані з вивченням змісту фахових наукових дисциплін (знання, розуміння, уміння), і ключові компетенції (загальні академічні вміння та здатності). У процесі аналізу системи типових завдань діяльності, визначених освітньо- кваліфікаційною характеристикою напряму 6.040203 Фізика* щодо професійної підготовки майбутніх учителів і викладачів фізики встановлено особисті якості студентів, які характеризують їхні уміння застосовувати методи математичного моделювання в емпіричних і теоретичних дослідженнях фізичних систем. З’ясовано, що компетентнісний підхід сприяє формуванню інтегрованої та динамічної комбінації зазначених умінь в результатах навчання студентів ММФ і теоретичної фізики. Визначено місце МКФ в структурі професійної компетентності майбутнього вчителя та викладача фізики з-поміж ієрархічно супідрядних ключових, базових і спеціальних компетентностей. Ключові компетентності характеризують готовність і здатність фахівця розв’язувати професійні завдання в процесі застосування інформації, комунікації, соціальних основ поведінки особистості в суспільстві. Базові компетентності потрібні для професійної педагогічної діяльності вчителя та викладача фізики. Спеціальні компетентності віддзеркалюють специфіку методичної сфери професійної педагогічної роботи вчителя фізики основної або старшої школи, викладача фізики ВНЗ, тому розглядаємо їх як реалізацію ключових та базових компетентностей у методичній роботі фахівця. Математична компетентність з фізики – одна з базових компетентностей учителя та викладача фізики, яка є інтегрованою динамічною характеристикою особистісних якостей студента, що засвідчує його готовність і здатність застосовувати в навчальній та професійній діяльності методи математичного моделювання фізичних систем, явища або процесу у фізичній системі з погляду законів або принципів фізики в прийнятих теоретичних схемах. У поліпарадигмальній методологічній системі координат здійснено історико-педагогічний аналіз розвитку дидактичних підходів до навчання ММФ у контексті фахової підготовки майбутніх учителів і викладачів фізики з 1950- х рр. минулого століття. Визначено п’ять умовних періодів: 1955–1979 рр. – провідною визнано знаннєву парадигму освіти, що сприяла формуванню в майбутніх учителів і викладачів фізики системи математичних 13 знань на засадах формально-логічного підходу, досвід упровадження якого засвідчив, що для підвищення якості фізико-математичної освіти слід звернути увагу на фундаменталізацію змісту та професійно-прикладну спрямованість навчання ММФ в педагогічних інститутах. 1980–1990 рр. – період дидактичного пошуку шляхів модернізації системи фундаментальної підготовки майбутніх учителів і викладачів фізики. Актуальними виявилися підходи, зв’язані із загальнодидактичними принципами фундаментальності, професійної спрямованості (контекстне навчання, розвиток ідей діяльнісного підходу) і міждисциплінарного підходу як передумови виникнення біполярної знаннєвої й особистісно зорієнтованої парадигми освіти. Застосування обчислювальної техніки в галузі математичної фізики сприяло формуванню предметно-інформаційного та інформаційно-комунікаційного підходів до навчання ММФ. 1991–2002 рр. – період пошуку нової освітньої парадигми, пошук і реалізація комплексних підходів до навчання фізики із пануванням провідних ідей особистісно зорієнтованої освіти. Пріоритетність особистісно зорієнтованого підходу до навчання зумовлена впровадженням ідей гуманізації та гуманітаризації в освіту і визначенням передумов упровадження компетентнісного підходу в освіті. 2003–2010 рр. – період парадигмальної визначеності, який розпочався з проголошення нової освітньої парадигми, пріоритетом якої визначено особистісну зорієнтованість освіти. Упроваджено галузеві стандарти другого покоління, які були компетентнісними за сутністю, проте формально не суперечили знаннєвому, інтеграційному, контекстно-предметному, діяльнісному й іншим підходам. Спостерігався розвиток компетентнісного підходу за всіма напрямами його реалізації: від оцінювання на рівні термінів навчання до управління навчально-пізнавальною діяльністю. Потребу врахування переваг різних парадигм освіти, яка б не заперечувала можливість вибору і поєднання різних підходів визначено як передумову інтегрованого підходу. 2011–2015 рр. – період упровадження і практичної реалізації компетентнісної парадигми розвитку освіти. Актуалізовано завдання з пошуку теоретичної основи МСН ММФ у педагогічних університетах та визначено доцільність застосування інтегрованого підходу, що об’єднує переваги знаннєвої, контекстної та компетентнісної парадигм освіти. З’ясовано, що основною тенденцією розвитку дидактичних підходів, реалізованих у практиці навчання фізики в педагогічних університетах, є поступовий і поетапний перехід до їх комплексного застосування. У другому розділі – «Теоретична основа методичної системи навчання математичних методів фізики в педагогічних університетах» – розкрито дидактичну роль кожного з етапів у ствердженні нової освітньої парадигми й обрано інтегрований підхід, який поєднує переваги знаннєвої, контекстної та компетентнісної парадигм розвитку освіти з провідною роллю компетентнісної, теоретичною основою МСН ММФ, розкрито дидактичні функції кожного з методологічних напрямів інтегрованого підходу. Кожна з парадигм розвитку освіти уможливила вибір несуперечливих і сумісних дидактичних підходів, які 14 забезпечують процес формування і розвитку математичної компетентності з фізики в МСН ММФ. Виявлено, що основною тенденцією розвитку дидактичних підходів, реалізованих у практиці навчання ММФ під час підготовки майбутніх учителів і викладачів фізики, є поступовий та поетапний перехід до їх комплексного застосування. Дидактична основа МСН ММФ поєднує принципи: фундаменталізації, професійної спрямованості навчання, міждисциплінарної інтеграції й інформатизації, кожен з яких детермінує відповідні підходи до навчання ММФ
