Коноваленко, Юрій Васильович. Зарубіжний досвід підготовки вчителя в українській періодичній педагогічній пресі (1985-2013 рр.)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету,
завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито ступінь розробленості
проблеми, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення
одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію та впровадження.
7
У першому розділі «Зарубіжний досвід підготовки вчителя в
українській періодичній педагогічній пресі (1985-2013 рр.) як наукова
проблема» здійснено аналіз стану розробки заявленого наукового напряму,
подано відомості про джерельну базу, обґрунтовано методологічні засади
дослідження.
Аналіз архівних матеріалів (документи Міністерства народної освіти
УРСР, Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1985-1991
рр.), Міністерства освіти України, Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту України, Міністерства освіти і науки України (1991-2013 рр.),
освітньо-законодавчої бази, педагогічної преси періоду 1985-2013 рр.
дозволив диференціювати періодичні видання з урахуванням соціально-
економічного і суспільно-політичного розвитку країни (перебудовний період,
проголошення державної незалежності України і становлення національної
системи освіти, входження української держави до європейського та
світового освітнього простору).
Констатовано, що в зазначений період освіту було піддано цілковитій
трансформації (Л.Боярська, Я.Колибаб’юк, Н.Лизунова, Б.Омеляненко,
Д.Рапопорт, Р.Роман, Н.Рослик, В.Чорний). Обґрунтовано положення про те,
що слугували цьому не лише суспільно-політичні зміни, але й інформаційний
вибух, який вимагав від учителя більш ґрунтовної, ніж будь-коли, підготовки
до раціонального вибору, перероблення, зберігання й використання знань,
кількість яких лавиноподібно наростала (Т.Кошманова, Л.Пуховська,
А.Сбруєва та ін.).
Розкрито інтерес учених до методик підготовки вчителя в окремих
регіонах світу, конкретних країнах (Євросоюзу – Велика Британія,
Німеччина, Франція та ін. і США), а також до авторських зарубіжних
інноваційних педагогічних моделей (Н.Абашкіна, А.Бордакова, О.Глузман,
Г.Воронка, Т.Десятов, А.Каплун, Л.Лук’янова, О.Огієнко, А.Парінов,
С.Романова, Л.Сапун).
Основу джерельної бази дисертації склали безпосередньо фахові
друковані ЗМІ, Інтернет-ресурси, електронні педагогічні часописи,
освітянські сайти. З’ясовано, що вони є складовими єдиного інформаційного
простору України. Проблемно-тематичний підхід до аналізу джерельної бази
сприяв виділенню в окремий блок досліджуваної проблематики періодичних
і продовжуваних видань педагогічних, класичних університетів, інститутів
післядипломної педагогічної освіти.
У цілому фахові періодичні видання класифіковано (з акцентуванням
на світовому досвіді підготовки вчителя): 1) за сферою розповсюдження
(всеукраїнські видання і регіональні часописи. Перші («Освіта» (1985-2013)
(до 1990 р - «Радянська освіта».), «Освіта України» (1997-2013), «Педагогічна
газета»; журнали: «Рідна школа» (1985-2013) (до 1991 р. - «Радянська
школа»), «Початкова школа» (1985-2013), «Дошкільне виховання» (1985-
2013), «Вища освіта України» (2001-2013), «Вища школа» (2001-2013),
«Директор школи, ліцею, гімназії» (1995-2013), «Педагогіка і психологія.
Вісник Національної академії педагогічних наук України» (1993-2013),
8
«Післядипломна освіта в Україні» (2000-2013), «Професійно-технічна освіта»
(1997-2013), «Управління освітою» (1997-2013), «Шлях освіти» (1997-2013)
та ін.) поширювали інформацію про зарубіжний досвід підготовки вчителя,
акцентуючи увагу здебільшого на розвитку гуманістичної педагогіки, ідей
вільного виховання, конкурентоспроможності майбутнього вчителя,
критичному мисленні, системах оцінювання знань і навиків, педагогічних
технологіях. Другі («ПостМетодика», «Освіта Полтавщини» (м. Полтава),
«Методичний вісник» (м. Кіровоград), «Нива знань» (м. Дніпропетровськ),
«Обрії» (м. Івано-Франківськ), «Інформаційний вісник з питань освіти» (м.
Миколаїв), «Учитель», «Педагогічна майстерня», «Новий колегіум» (м.
Харків), збірники наукових праць (за напрямами) національних класичних,
педагогічних університетів) зосереджували увагу на специфіці окремих
авторських інновацій, реформаторських освітянських процесах регіонального
рівня, альтернативах упровадження інновацій); 2) щодо засновництва,
виділено державні, комунальні та незалежні видання. Встановлено їх поділ
на громадські й приватні педагогічні друковані ЗМІ; 3) за адресністю
читацького загалу (масові педагогічні видання; академічні та університетські
наукові часописи в галузі педагогіки).
Використання найтиповіших видань з кожної із встановлених
медіагруп дозволило дослідити їх уплив на інформування про зарубіжний
досвід підготовки вчителя у відповідності до змін соціально-економічної та
суспільно-політичної ситуації в Україні 1985-2013 рр.
У другому розділі «Підготовка вчителя в досвіді зарубіжних
педагогічних навчальних закладів на сторінках української педагогічної
періодичної преси (1985-2013 рр.)» представлено методику, сформульовано
гіпотезу дослідження, обґрунтовано хронологічні рамки і періодизацію,
розкрито тенденції і особливості висвітлення зарубіжного досвіду підготовки
вчителя в українській фаховій періодиці відповідно до виділених історичних
етапів.
Дослідження здійснювалося упродовж 2011-2016 рр. і за розробленою
програмою та методикою охопило чотири періоди: 2011-2013 рр. – науково-
пошуковий; 2013-2014 рр. – програмно-методичний; 2014-2015 рр. –
системно-інтеграційний; 2015-2016 рр. – результативно-впроваджувальний.
Відповідно до висунутої наукової гіпотези, якісному прискоренню
інтеграції вищої педагогічної школи України у світовий освітній простір,
модернізації підготовки вчителя за єдиними освітніми стандартами,
сприятиме: 1) узагальнення і висвітлення зарубіжного досвіду підготовки
педагогічних кадрів у фаховій українській періодичній педагогічній пресі; 2)
залучення науково-педагогічної громадськості до обговорення, розроблення і
презентації на сторінках українських друкованих фахових видань
інноваційних проектів підготовки вчителя (з урахуванням світових практик);
3) експрес-оприлюднення та неупереджений аналіз міжнародного досвіду
підготовки вчителя електронними ЗМІ, Інтернет-виданнями; 4) спрямування
української педагогічної періодики на впровадження конструктивних
зарубіжних зразків підготовки вчителя в освітньо-науковий процес педвишів.
9
Щодо обраних хронологічних рамок дослідження, нижня межа – 1985
рік – обгрунтована початком етапу перебудови та гласності (постанова від 23
квітня 1985 р. щодо «прискорення соціально-економічного розвитку
країни»), а отже, розкриття зарубіжного досвіду підготовки педагогічних
кадрів у ЗМІ на засадах плюралізму («Радянська школа», «Освіта» та ін.);
верхня – 2013 рік – позначена утвердженням у педагогічній спільноті
друкованого органу Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи –
журналу «Європейські педагогічні студії», що зумовило узгодження
інформації про спільноєвропейські напрями підготовки вчителя. Відповідно
розроблено періодизацію висвітлення зарубіжного досвіду підготовки
вчителя в українській педагогічній пресі 1985-2013 рр. в єдності трьох етапів:
1985-1991 рр.; 1991-2000 рр.; 2000-2013 рр.
З’ясовано, що педагогічна періодика у 1985-1991 рр. вдавалась, по-
перше, до поширення нових або збільшення кількості існуючих рубрик, де
висвітлюється зарубіжний педагогічний досвід. Встановлено, що українські
педагогічні періодичні часописи за загальної орієнтації на позитивні
приклади у зображенні системи підготовки майбутнього вчителя у країнах
соціалістичної співдружності під упливом атмосфери гласності та ідей
плюралізму вдаються і до певних критичних тенденцій. Зокрема, відзначають
перевантаження навчальних програм ідеологічними дисциплінами та
ідеологічне підґрунтя педагогічних курсів. Публікації за авторством
Г.Дмитрієва, О.Шаповалова, А.Алексюка, І.Тараненко сприяють уведенню
до наукового обігу новаторських форм оцінювання якості освіти, містять
компаративний аналіз підготовки педагогічних кадрів, знайомлять з
інноваційними формами і методами підготовки вчителя («школи
професійного розвитку», «рефлекторне викладання», «кооперативне
навчання», «мікровикладання» тощо). Серед особливостей і тенденцій
розкриття зарубіжного досвіду підготовки вчителя у публікаціях 1985-1991
рр. виділено: кількісно-сутнісні (фіксований перелік державних педагогічних
періодичних видань (журнали «Радянська школа», «Початкова школа»,
«Дошкільне виховання», газета «Радянська освіта») з одночасним
збільшенням рубрик щодо узагальнення світового досвіду педагогічної
освіти; тематично спрямовані (протиставлення досвіду підготовки вчителів у
соціалістичних (неузгодженість тенденцій ідеологізації і модернізації змісту
педагогічного процесу, базування на принципах єдності теорії і практики,
навчання і виховання, вивчення і впровадження передового педагогічного
досвіду), розвинених капіталістичних країнах (диференціація,
індивідуалізація навчання, формування критичного мислення, тестові
методики перевірки якості знань, професіограма діяльності вчителя,
вивчення основ дослідницької роботи, післядипломна педагогічна освіта) та
країнах, що розвиваються (відсутність єдиної концепції, планів та програм
підготовки вчительських кадрів, періодичне зміщення акцентів на теоретичну
чи практичну підготовку).
У 1991-2000 рр. засвідчено кількісне збільшення найменувань
періодичних видань (місцевий, регіональний, всеукраїнський рівні), появу
10
педагогічних часописів, заснованих на приватній формі власності. Доведено,
що масив педагогічної періодики 90-х рр. ХХ ст. найбільше насичений
публікаціями з аналізом зарубіжного досвіду підготовки вчителя. Наголос
здійснено на вивченні матеріалів як видань зі стажем — газети «Освіта» і
журналу «Рідна школа», так і нових часописів «Педагогіка і психологія.
Вісник академії педагогічних наук України», «Педагогіка толерантності», та
ін. Усі вони оприлюднювали концепції демократизації освіти в Україні, що
засвідчили нові вимоги до використання світового досвіду підготовки
вчителя. Об’єктом особливої уваги журналу «Рідна школа» став досвід
підготовки вчителя у Сполучених Штатах Америки (Л.Булай, І.Тараненко,
Р.Роман та ін.), «Пропозиції освітнього Фонду Карнеґі». Аналіз публікацій
більшості нових часописів щодо реформування освіти у Великобританії,
Німеччині, Франції (Н.Абашкіна, Г.Єгоров, Н.Лавріченко, А.Парінов,
Л.Пуховська, О.Тесленко та ін.) засвідчив, що нові академічні часописи в 90-
х рр. ХХ ст. розкривали ідеї поширення багаторівневої вищої освіти,
урізноманітнення шляхів і можливостей отримання вчительської професії
(дипломні учительські проекти, університетська освіта, школоцентровані
програми підготовки вчителя, програми «Teach First»). До кількісно-
сутнісних особливостей і тенденцій цього етапу віднесено: збільшення
найменувань періодичних педагогічних видань; регіоналізацію періодичної
педагогічної преси із підтримкою постійних рубрик з узагальненням
зарубіжного досвіду педагогічної освіти. Виділені тематично спрямовані
тенденції засвідчили у періодиці інноваційних зарубіжних педагогічних
технологій підготовки вчителя («симуляції», «лабораторія проблем учителя»
та ін.), масове поширення авторських зарубіжних педагогічних методик
(М.Монтессорі, Р.Штайнер, Г.Еббінгауз та ін.), оприлюднення досвіду
українських навчальних закладів з упровадження персоніфікованих
зарубіжних педагогічних напрацювань та надання можливості отримувати
відповідну додаткову педагогічну підготовку на їхній базі.
З’ясовано можливості входження українських наукових періодичних
педагогічних видань до наукометричних баз ISI, Scopus та COPERNICUS і їх
оцінки на коефіцієнт впливовості (імпакт-фактор журналу або індекс
цитувань).
Особливу увагу акцентовано на аналізі у ЗМІ проекту Європейської
Комісії «Налаштування освітніх структур в Європі» (діє з 2000 р.). З’ясовано,
його спрямування на створення умов переходу від процесуальної до
результативної (компетентнісної) парадигми вищої освіти, інтегрованої
підготовки вчителя: «учителі як професіонали», «учителі як дослідники»,
«учителі як актори», «учителі як ті, хто ухвалює рішення» тощо.
Загалом у публікаціях цього часу наголошується на необхідності
узгодження вітчизняних педагогічних процесів із міжнародною практикою
(А.Василюк, К.Корсак, Т.Кошманова Н.Лавриченко, О.Локшина, А.Сбруєва
та ін.). Засвідчено факт, що номенклатура і поширюваність електронних ЗМІ
на початку ХХІ ст. випереджує педагогічні періодичні часописи на
паперових носіях. У цьому контексті проаналізовано Всеукраїнські освітні
11
Інтернет-портали, ресурси, проекти: «Міністерство освіти і науки України»
(http://mon.gov.ua/), «Вища освіта» (http://vnz.org.ua/), «Освіта та…»
(http://www.osvitata.com/), «Освіта юа» (http://osvita.ua/), «Острів знань»
(http://www.ostriv.in.ua/), «Національний інформаційний центр академічної
мобільності ENIC Ukraine» (http://www.enic.in.ua/index.php/ua/), «Педагогічна
преса» (http://pedpresa.ua/) та ін.
Досліджено зміст відкритих онлайн-курсів, виявлено їх журнальну
форму, де кожен випуск-заняття завжди у вільному доступі. Зазначене
зумовило обґрунтування та уведення до наукового обігу поняття: «гібридна
навчальна література». Кількісно-сутнісні тенденції проявились у створенні
міжнародних педагогічних часописів, засновниками яких стали вітчизняні
педагогічні університети, розширенні мережі електронних видань,
практикуванні спеціальних (тематичних) випусків зі збільшенням матеріалів
із зарубіжної педагогічної інноватики. Тематично спрямовані тенденції –
відобразилася у переважанні публікації матеріалів наукових засідань з
проблем створення Національної рамки кваліфікацій, розроблення проекту
Закону України «Про вищу освіту» на основі ідей інтернаціоналізації та
світової інтеграції, серійних тематичних круглих столів (спільних з вищими
навчальними закладами та науково-дослідними установами). Перспективи
визнано за періодикою на новітніх носіях, гібридною навчальною
літературою і гібридними ЗМІ, які можуть витіснити у конкурентному
протистоянні педагогічні видання на паперових носіях. Разом із тим
доведено, що саме друковані газети і журнали, новаторськи підходячи до
змісту і форми подання фахової інформації, забезпечили у досліджуваний
період розвиток і трансформацію педагогічного медіапростору.
У третьому розділі «Значення педагогічної періодики в
упровадженні зарубіжного досвіду підготовки вчителя в умовах світової
освітньої інтеграції» розкрито методику організації і зміст спільних
масштабних медіапроектів педагогічних ЗМІ з педагогічними університетами
та науково-дослідними структурами як імплементацію зарубіжного досвіду
підготовки вчителя в контексті процесів світової освітньої інтеграції.
Проаналізовано науковий проект «Болонський процес в дії», 2004-2005
рр. (за матеріалами круглого столу Інституту вищої освіти НАПН України і
редакції тижневика «Освіта»). Узагальнення результатів змісту публікацій
проекту дозволило виявити ряд поширених пресою актуальних заходів щодо
входження вищої педагогічної школи України в європейське освітнє
співтовариство. У ході проекту виявлено дискусійні питання розвитку
педагогічного бакалаврату і магістратури, кредитно-модульної системи
організації навчального процесу, рейтингових методів оцінювання якості
знань студентів та ін. Встановлено, що наслідком процесів європейської
інтеграції педагогічної освіти України стало заснування в Україні
міжнародних педагогічних часописів. Зокрема, «Європейські педагогічні
студії» (European pedagogical studies), який виходить під егідою Асоціації
педагогічних університетів Європи із загальноєвропейською сферою
поширення та кількамовним розміщенням статей. Інститутом вищої освіти
12
НАПН України через сторінки української періодики (журнали «Вища
школа», «Вища освіта України», газета «Освіта») у цей період також було
імплементовано не лише в науковий обіг, але й у практику підготовки
вчителя засоби медіаосвіти та пресодидактики.
Широко висвітлюваний друкованими та електронними педагогічними
ЗМІ зарубіжний досвід підготовки вчителя на початок другого десятиріччя
ХХІ ст. було систематизовано у створенні Національної рамки кваліфікацій.
На основі аналізу публікацій «Круглого столу» («Освіта», 2010-2013)
надбанням педагогічної громадськості України стала європейська структура
кваліфікацій. Аналіз статей «Круглого столу» довів посутній уплив
медіадискусії на розв’язання глибоких проблем, пов’язаних із
законотворенням щодо педагогічної галузі, збалансованістю підготовки
вчителів різних спеціальностей, процесами стандартизації освіти, адаптації
педагогічних університетів до світових інтеграційних процесів.
Серія інтегрованих круглих столів (тижневик «Освіта» - Національний
педагогічний університет імені М.П.Драгоманова) була проведена в рамках
Міжнародних освітніх виставок (К., 2013-2015) з акцентуванням на
зарубіжному досвіді автономізації, децентралізації педагогічної освіти,
розвитку педагогічної магістратури, інноваційних освітніх технологій,
зокрема, тьюторства та ін. Матеріали в готовому до впровадження вигляді
широко оприлюднювалися тижневиком.
Традиційними щодо врахування зарубіжного досвіду підготовки
вчителя стали спеціалізовані випуски журналу «Рідна школа», здійснювані
спільно з Харківським національними педагогічним університетом імені
Г.С.Сковороди, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди», Уманським державним педагогічним
університетом імені Павла Тичини та ін.
Констатовано, що результати дослідження дають можливість
обґрунтувати уведення галузевої періодики (як друкованих, так і
електронних ЗМІ) до розряду джерел актуальної літератури та можливість її
використання у якості навчальних посібників. Максимальна орієнтація на
нові педагогічні методики, що з’являються в країнах-лідерах міжнародних
освітніх рейтингів; забезпечення конкурентоспроможності майбутнього
вчителя на ринку праці, завдяки володінню прогресивними педагогічними
технологіями; переорієнтація на реалізацію освітніх програм, випробуваних у
передових країнах; урахування індивідуальних особливостей студента, його
володіння іноземними мовами є умовами насичення освітнього процесу
новою фаховою інформацією, розроблення структурово гнучких навчальних
планів і програм, набуття студентами умінь використовувати та створювати
самостійно медіа-ресурс, онлайн-курси, онлайн-бібліотеки.
На основі здійсненого дослідження розроблено авторський
інноваційний спеціалізований навчальний курс «Зарубіжна педагогічна
інноватика і галузеві засоби масової інформації» та надано методичні
рекомендації щодо його впровадження. Метою є надання майбутньому
вчителеві умінь використання мобільних інформаційних платформ і
13
створення власного медіапродукту. Програма розрахована на 3 кредити (90
год., з яких лекційних – 20 год., семінарських – 30 год., самостійної роботи –
40 год.). У якості навчальних посібників уводяться провідні освітянські ЗМІ
(друковані та електронні). Спецкурс сприяє вільній орієнтації студента в
отриманих за допомогою педагогічної періодики зарубіжних освітніх
технологіях («школа професійного розвитку», «рефлекторне викладання»,
«кооперативне навчання», «конструктивістські методи», «педагогічні
ситуації», «мікровикладання», «реферативне викладання», «симуляції»,
«критичне мислення», «директивна педагогіка», «школа акселератів» та ін.).
Висновки
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і
практичне вирішення питання виявлення особливостей і тенденцій розкриття
зарубіжного досвіду підготовки вчителя в українській педагогічній
періодичній пресі 1985-2013 рр., з’ясовано роль фахової періодики у його
поширенні та впровадженні в умовах світової інтеграції національної вищої
педагогічної школи.
1. Встановлено, що на 2013 р. в Україні налічувалося: 1) 256 масових
періодичних педагогічних часописів (від 6 найменувань - у 1985 р. до різкого
кількісного збільшення із 1992 р.); 2) 192 періодичних і продовжуваних
університетських та академічних видання з педагогічного напряму.
Переважна більшість мала рубрики, які презентували зарубіжний освітній
простір. Проблеми підготовки вчителя (зміст, форми, методи, формування
педагогічної майстерності та ін.) у досвіді окремих зарубіжних країн на
сторінках української періодичної педагогічної преси піднімало досить
широке коло науковців: Н.Абашкіна, А.Василюк, Т.Дев’ятов, К.Корсак,
Т.Кошманова, Н.Лавриченко, О.Локшина, Л.Пуховська, А.Сбруєва,
Г.Степенко, І.Тараненко, О.Тесленко та ін. Дослідження змісту публікацій
засвідчило необхідність системного підходу до розкриття зарубіжного
досвіду підготовки вчителя в українській педагогічній періодиці, зумовило
постановку дослідницьких напрямів. Серед них: структурування загального
джерельного масиву української періодичної педагогічної преси 1985-2013
рр. з урахуванням відповідних піднятій проблемі рубрик; виявлення
особливостей і тенденцій розкриття педагогічними ЗМІ зарубіжного досвіду
підготовки вчителя; з'ясування ролі педагогічної преси України у поширенні
та впровадженні інноваційного зарубіжного досвіду підготовки вчительських
кадрів у контексті сучасних процесів світової освітньої інтеграції.
2. Загальний джерельний масив української періодичної педагогічної
преси 1985-2013 рр. структуровано: за сферою розповсюдження –
всеукраїнські; регіональні видання; засновництвом (державні, комунальні,
незалежні; громадські, приватні); адресністю читацького загалу (масові,
академічні, університетські). Використання найтиповіших видань з кожної
встановленої медіагрупи дозволило дослідити їх уплив на інформування про
зарубіжний досвід підготовки вчителя у відповідності до соціально-
економічних, суспільно-політичних змін в Україні 1985-2013 рр., процесів
євро- та світової інтеграції.
14
Серед основних критеріїв відбору дослідницьких матеріалів: рівень
заглиблення у зарубіжні педагогічні новації, кваліфікація авторів,
авторитетність редколегій, запровадження інтерактивних методик
представлення фактажу, проведення масових медіаакцій (круглих столів,
медіакурсів тощо), визначення коефіцієнту впливовості видання.
3. Обґрунтовано періодизацію процесу висвітлення підготовки вчителя
в українській педагогічній пресі у досліджуваних хронологічних межах в
єдності трьох етапів: 1985-1991 рр. – підвищення уваги та поступова відмова
від тенденційно-упереджених схем аналізу світового досвіду педагогічної
освіти; 1991-2000 рр. – спрямування на конструктивне сприйняття програм
підготовки педагогічних кадрів у світовому освітньому просторі; 2000-2013
рр. – активне оприлюднення, поглиблений компаративний аналіз і сприяння
впровадженню варіативних зарубіжних моделей і технологій педагогічної
освіти.
4. Виявлено особливості й тенденції висвітлення зарубіжного досвіду
підготовки вчителя українськими періодичними педагогічними виданнями
відповідно до виділених історичних етапів: 1985-1991 рр. – кількісно-
сутнісні: фіксований перелік державних педагогічних періодичних видань з
одночасним збільшенням рубрик щодо узагальнення світової педагогічної
теорії і практики, неузгодженість тенденцій ідеологізації і модернізації,
політичне забарвлення публікацій, практика «читання між рядками»;
тематично спрямовані: виокремлення та переважно протиставлення досвіду
підготовки вчителів у соціалістичних (базування на принципах єдності теорії
і практики, навчання і виховання, фундаменталізація педагогічних
дисциплін, підвищена увага до методик профільних предметів, розгалужена і
тривала педагогічна практика, вивчення і впровадження передового
педагогічного досвіду), розвинених капіталістичних країнах (диференціація,
індивідуалізація навчання, формування критичного мислення, тестові
методики перевірки якості знань, компетентнісний підхід, професіограма
діяльності вчителя, вивчення освітньої інноватики, основ дослідницької
діяльності) та країнах, що розвиваються (відсутність єдиної концепції, планів
та програм підготовки вчительських кадрів, періодичне зміщення акцентів на
теоретичну чи практичну їх складові, наявність інституту моніторів); 1991-
2000 рр. – кількісно-сутнісні: збільшення найменувань періодичних
педагогічних видань за рахунок розширення засновницької бази із
підтриманням постійних рубрик щодо узагальнення зарубіжного
педагогічного досвіду; тематично спрямовані: аналіз зарубіжних
педагогічних технологій («рефлективного викладання», «симуляцій»,
«лабораторії проблем учителя» та ін.), оприлюднення досвіду українських
навчальних закладів з упровадження зарубіжних персоніфікованих
педагогічних напрацювань (М.Монтессорі, Р.Штайнер, Г.Еббінгауз) та
пропагування можливості отримання відповідної додаткової педагогічної
підготовки на їхній базі; 2000-2013 рр. - кількісно-сутнісні: поява
міжнародних педагогічних часописів із засновництвом вітчизняними
педагогічними університетами, розширення мережі електронних видань,
15
використання Інтернет-ресурсу. Зростання кількості з одночасним
зменшенням тиражів періодичних педагогічних видань, практикування
спеціальних випусків, збільшення матеріалів з узагальнення зарубіжної
освітньої інноватики; тематично спрямовані: публікація матеріалів
наукових засідань освітньо-реформаційного спрямування (Національна рамка
кваліфікацій, 2010-2011; проект Закону «Про вищу освіту», 2010-2014 та ін.);
проектів модернізації змісту діяльності педагогічних університетів,
підготовки вчительських кадрів з урахуванням зарубіжних моделей.
5. З’ясовано роль педагогічної преси України у поширенні та
впровадженні інноваційного зарубіжного досвіду підготовки вчителя в
контексті сучасних процесів світової освітньої інтеграції. Відповідно
відстежено процесуально-організаційний та жанрово-змістовий розвиток
національної педагогічної періодики 1985-2013 рр.: 1) переважання
оглядових статей з оприлюдненням зарубіжного досвіду підготовки вчителя
в окремих країнах (1985-1991 рр.); 2) зростання кількості фахових статей як
результату компаративних наукових досліджень з аналізом та узагальненням
світової практики підготовки вчительських кадрів (1991-2000 рр.); 3)
превалювання наукових статей, спрямованих на впровадження світового
досвіду підготовки вчителя в практику вітчизняних вищих педагогічних
навчальних закладів (співвідношення освітньо-кваліфікаційних рівнів
бакалавра і магістра та термінів підготовки вчителя, єдність освітнього і
наукового простору університету, кредитно-модульна система організації
навчального процесу, модульно-рейтингове оцінювання якості знань,
інноваційні технології підготовки вчительських кадрів, післядипломна
педагогічна освіта, академічна мобільність, участь у міжнародних програмах
і проектах – Еразмус, Еразмус+, Темпус та ін.) (2000-2013 рр.).
На основі здійсненого дослідження розроблено і впроваджено
авторський спеціалізований навчальний курс «Зарубіжна педагогічна
інноватика і галузеві засоби масової інформації». У підтримку поширення
спецкурсу у вищій педагогічній школі України на відеохостингу YouTube
започатковано інформаційний канал кафедри педагогіки і психології вищої
школи Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова
https://www.youtube.com/channel/UCT9Lqbhxi5fLxHqjtc5o6oA.
6. Виведено перспективні тенденції розвитку фахової педагогічної
періодики: наростання кількості публікацій проблемно-пошукового і
експериментального рівня щодо світових освітніх практик; інтегрування
українських педагогічних журналів у світовий інформаційний простір
(науково-метричні бази даних – ISI, Scopus, COPERNICUS та ін.), Імпакт-
фактор періодичного видання; розвиток функцій національної педагогічної
періодики від ситуативної (інформативно-професійної) до глобальної –
«освіта упродовж життя» (формальна, неформальна, інформальна) та
дослідницько-впроваджувальної (у контексті світової освітньої інтеграції);
базово-системотворна роль українських педагогічних періодичних видань у
конструюванні та введенні до наукового обігу поняття: «гібридна навчальна
література»; розвиток нової моделі педагогічних ЗМІ з пріоритетом Інтернет-
16
ресурсу («Міністерство освіти і науки України» (http://mon.gov.ua/), «Вища
освіта» (http://vnz.org.ua/), «Освіта юа» (http://osvita.ua/), «Педагогічна преса»
(http://pedpresa.ua/) та ін.).
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів піднятої наукової
проблеми. Зокрема, перспективним уважаємо аналіз зарубіжної періодики з
узагальнення досвіду підготовки вчителя; розкриття в друкованих та
електронних засобах масової інформації проблем неперервної педагогічної
освіти та інформальної освіти педагогів.