Смородський, Віталій Ігорович. Формування виконавських навичок гри на фортепіано в учнів дитячих музичних шкіл на засадах жанрового підходу

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено
об’єкт, предмет, мету, завдання, розкрито теоретичні основи формування
виконавських навичок гри на фортепіано учнів ДМШ, охарактеризовано
методи, показано наукову новизну, теоретичне та практичне значення
одержаних результатів досліджено-експериментальної роботи, наведено дані
щодо апробації та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі «Науково-теоретичні основи формування
виконавських навичок гри на фортепіано в учнів дитячих музичних шкіл»
розглянуто теорію та методику викладання гри на фортепіано, окреслено
ключові наукові позиції щодо досліджуваного феномена, наведено авторське
розуміння сутності навчання гри на фортепіано учнів дитячих музичних
шкіл.
Аналіз науково-методичної літератури присвяченої розв’язанню
основних проблем теорії та методики фортепіанного навчання (О.Алексеєв,
Г.Артоболевська, Л.Баренбойм, Л.Гінзбург, О.Гольденвейзер, Г.Коган,
Н.Корихалова, Є.Ліберман, С.Мальцев, Я.Мільштейн, Г.Нейгауз, О.Ніколаєв,
Н.Перельман, С.Савшинський, Г.Ципін, Г.Шмідт-Шкловська, О.Щолокова та
ін.), дозволив засвідчити, що накопичені значні теоретичні ресурси, особливо
в сфері методики навчання на фортепіано, самостійної роботи учнів над
музичними творами, організації домашніх занять у процесі впровадження
методів розвивального навчання. Визначено виховні аспекти означеного
процесу, окреслені методичні поради як для учнів дитячих музичних шкіл,
так і для викладачів – у плані роботи із учнями та їх професійного
самовдосконалення.
Незважаючи на те, що теорія та методика викладання фортепіано
накопичила значні теоретичні ресурси у сфері розвитку виконавських
навичок гри на фортепіано учнів ДМШ, сучасна парадигма мистецької освіти
обумовлює необхідність подальшого здійснення педагогічних досліджень у
трьох напрямках. До цих напрямків належать: когнітивний, що пов’язаний із
набуттям учнями музично-теоретичних, музично-історичних, мистецтвознавчих
та інших знань у царині багатого різноманіття жанрів фортепіанної музики, які
забезпечують теоретичну основу для набуття виконавських навичок гри на
фортепіано; операційно-технічний, пов’язаний із виконавською стороною
фортепіанного навчання; творчо-діяльнісний, пов’язаний із розвитком
комплексу музичних здібностей учнів.
У розділі проаналізовано сутність понять «уміння» та «навички», а
також встановлено взаємозв’язок між ними. Поняття «уміння» окреслено як
проміжний етап оволодіння новим способом дії, що заснований на будь-
7
якому правилі (знанні), що відповідає правильному використанню знання в
процесі вирішення певних задач, але ще не досяг у своїй сформованості рівня
навички. Уміння можна співвіднести з рівнем, який є реалізованим на
початковому етапі навчання у формі засвоєного знання (правила, визначення
тощо), яке є зрозумілим для учнів і може бути довільно відтвореним. У
подальшому процесі практичного використання цього знання воно набуває
деяких операційних характеристик, виступаючи у формі правильно
виконуваної дії, регульованого цим правилом. У разі будь-яких виникаючих
труднощів учень звертається до правила з метою контролю за виконуваною
дією, або у процесі роботи над допущеними помилками.
Поняття «навички» окреслено як автоматизовані елементи свідомої дії
людини, які виробляються в процесі її виконання. Навичка виникає як
свідома дія, що у процесі повторення автоматизується, і потім функціонує як
автоматизований спосіб виконання цієї дії. Те, що дана дія стала навичкою,
означає, що індивід в результаті вправи придбав можливість здійснювати
дану операцію, не роблячи її виконання своєю свідомою метою. Встановлено
рівні оволодіння учнями діями, відповідними навчальним умінням і
навичкам, а саме: нульовий рівень - учні абсолютно не володіють даними
діями (немає вміння); перший рівень - учні знайомі з характером даної дії,
вміють виконувати її лише при достатній допомозі вчителя (дорослого);
другий рівень - учні вміють виконувати дану дію самостійно, але лише за
зразком, наслідуючи дії вчителя або однолітків; третій рівень - учні вміють
досить вільно виконувати дії, усвідомлюючи кожен крок; четвертий рівень -
учні автоматизовано, згорнуто і безпомилково виконують дії (навик).
У розділі здійснено наукове узагальнення сутності поняття
«виконавські навички гри на фортепіано», що виступає в якості комплексу
автоматизованих елементів свідомої творчо-музичної діяльності, який
базується на музично-теоретичних, мистецтвознавчих, методичних
знаннях, виробляється в процесі виконання фортепіанних творів різних
жанрів і забезпечує творчий характер музикування учнів. Виконавські
навички гри на фортепіано виникають як свідомо організовані
цілеспрямовані дії, що в процесі систематичного повторення
автоматизуються і потім функціонують автоматично. Конкретизовано
специфіку виконавських навичок гри на фортепіано, яка обумовлюється їх
актуалізацією на основі несвідомого контролю з боку учнів під час їх
застосування, а також можливістю точного й безпомилкового виконання
того чи іншого елементу фортепіанної гри на основі раціональних емоційно-
психологічних та фізіологічно-енергетичних затрат.
Дослідження змісту фортепіанних навичок гри на фортепіано в учнів
ДМШ, шкіл мистецтв передбачає виокремлення декількох основних груп
навичок гри на фортепіано. Зміст фортепіанних навичок гри на фортепіано
включає наступні групи: нотно-орієнтовні, до яких можна віднести все, що
стосується нотного тексту: термінологію, визначення форми твору,
тональності тощо; темпо-метроритмічні, до яких відносяться навички,
8
пов’язані із здібностями відчувати співвідношення темпу, метру і ритму в
конкретному музичному творі та правильно їх відтворювати під час
виконання; технічні, мета яких – забезпечити умови, при яких технічний
апарат буде здатний краще виконати необхідне музичне завдання, тобто
активність, гнучкість та пластичність піаністичного апарату, доцільність та
економія рухів, а також, взагалі, керованість технічним процесом під час
виконання музичного твору; мелодико-фразувальні, до яких можна віднести
навички, що формуються під час роботи над фразуванням, мелодією,
інтонуванням, артикуляцією, агогікою, педалізацією тощо; художньо-
виражальні, що мають на меті виховання розуміння образного змісту музики,
емоційного відгуку на неї, правильного відображення задуму автора
музичного твору; емоційно-вольові, що включають в себе психологічні
особливості та установки, що оптимізують процес роботи (особливо
самостійної) над музичним твором (цілеспрямованість, наполегливість,
рішучість, витримка та дисциплінованість), а також точне, безпомилкове
виконання фортепіанних творів під час оприлюднення результатів навчальної
діяльності. Формування виконавських навичок в учнів ДМШ під час
опрацювання навчально-педагогічного репертуару повинно розглядатись,
перш за все, як залучення учня до світу прекрасного, як ще один крок для
розкриття його творчої індивідуальності. У такому випадку одночасно
будуть розв’язуватись і відповідні піаністичні завдання.
У другому розділі «Методична основа формування виконавських
навичок гри на фортепіано учнів дитячих музичних шкіл» визначено зміст і
характерні особливості виконавських навичок гри на фортепіано,
синкретичний характер їх формування у процесі інструментальної
підготовки, що обумовлює розгляд досліджуваного феномена з позицій
наявності тісних взаємозв’язків між основними групами означених навичок.
Структурний аналіз виконавських навичок гри на фортепіано учнів
дитячих музичних шкіл, проведений на основі комплексного підходу,
дозволяє визначити досліджуваний феномен в якості комплексу
мотиваційно-пізнавального, тренувально-операційного та творчо-
результативного компонентів, нерозривно пов’язаних між собою.
Критерієм мотиваційно-пізнавального компонента визначена міра
особистісної спрямованості учнів ДМШ щодо набуття знань і умінь у сфері
фортепіанного виконавства (показники: наявність художньо-естетичних
потреб щодо ознайомлення з різними жанрами фортепіанної музики; вияв
інтересу до набуття знань і умінь під час опрацювання й виконання різних
жанрів навчально-педагогічного репертуару).
Критерієм тренувально-операційного компонента визначено ступінь
готовності учнів ДМШ до автоматизованого виконання основних елементів
фортепіанної гри (показники: здатність учнів ДМШ до визначення нотно-
орієнтовних особливостей різних жанрів фортепіанної музики; здатність до
відчуття та перманентного відтворення співвідношення темпу і метро-ритму
під час виконання різних жанрів фортепіанної музики; здатність до відчуття
9
та перманентного відтворення співвідношення інтонаційно-мелодичного
фразування із педалізацією та артикуляцією під час опрацювання й
виконання різних жанрів навчально-педагогічного репертуару).
Критерієм творчо-результативного компонента визначено міру
сформованості виконавської надійності в учнів ДМШ у процесі
оприлюднення результатів навчання гри на фортепіано (показники: здатність
до керування технічним процесом під час прилюдного виконання музичного
твору; здатність до відтворення образного змісту та відображення творчого
задуму автора під час прилюдного виконання різних жанрів навчально-
педагогічного репертуару).
У процесі дослідження компонентних складових виконавських навичок
гри на фортепіано в учнів дитячих музичних шкіл було зроблено авторське
визначення готовності учнів до автоматизованого виконання основних
елементів фортепіанної гри згідно основних груп виконавських навичок, що
окреслює цей феномен в якості психічного стану учнів, що формується на
основі комплексу пізнавальної діяльності, навчально-тренувальної роботи на
основі методів і засобів мистецького вправляння у виконавській діяльності,
залучених у процесі навчання гри на фортепіано у ДМШ. Сформованість
готовності учнів до автоматизованого виконання основних елементів
фортепіанної гри згідно основних груп виконавських навичок включає:
усвідомлення значущості володіння означеними навичками для успішної
виконавської діяльності, усвідомлення потреби щодо сформованості цих
навичок, сконцентрованість зусиль для задоволення цієї потреби.
У розділі визначено сутність жанрового підходу під час роботи з
фортепіанними творами, що полягає в можливості учнів відпрацьовувати
необхідні музичні навички фортепіанного виконавства на прикладі
конкретних жанрів. Застосування у процесі фортепіанної підготовки
жанрового підходу як сукупності способів та прийомів розгляду багатства
видів музичного мистецтва, зокрема фортепіанного забезпечує
диференціацію та розуміння музичних жанрів. Музичний жанр є одним з
найважливіших засобів художнього ототожнення, що дозволяє визначити
способи та умови сприйняття і виконання музичних творів, a також
усвідомити особливості їх змісту і форми. Поняття музичного жанру
відображає основну проблему музикознавства та музичної естетики -
взаємозв'язок між зовнішньо-музичними факторами творчості та її суто
музичними характеристиками.
Проведене діагностування сформованості виконавських навичок гри на
фортепіано в учнів ДМШ дозволило встановити: цілеспрямоване формування
виконавських навичок гри на фортепіано в учнів ДМШ на основі жанрового
підходу є важливою проблемою, актуальність якої постійно зростає, оскільки
більшість опитаних респондентів різних вікових категорій вважає
розв’язання означеної проблеми значущим фактором удосконалення
фортепіанної підготовки.
10
Специфіка формування виконавських навичок гри на фортепіано в
учнів ДМШ на основі жанрового підходу, виявлена нами під час здійснення
діагностувального експерименту, дозволила окреслити педагогічні умови
ефективного формування досліджуваного феномена, а саме: педагогічне
забезпечення позитивного емоційного супроводження процесу формування
виконавських навичок гри на фортепіано в учнів дитячих музичних шкіл
шляхом створення під час індивідуальних занять позитивної атмосфери
діалогічного спілкування на кшталт «викладач фортепіано – учень», «учень
– музичний твір», «учень – учень»; педагогічне стимулювання особистісної
спрямованості учнів дитячих музичних шкіл на набуття виконавських
навичок гри на фортепіано шляхом надання цьому процесу особистісно-
смислового значення; варіативне чергування форм, методів і засобів
мистецького навчання із метою запобігання втомлюваності учнів у процесі
формування виконавських навичок гри на фортепіано.
У третьому розділі «Експериментальна перевірка ефективності
методики формування виконавських навичок гри на фортепіано в учнів
дитячих музичних шкіл на засадах жанрового підходу» показано
впровадження поетапної методики формування виконавських навичок гри на
фортепіано в учнів ДМШ на засадах жанрового підходу, наведені результати
констатувального, контрольного та формувального експериментів.
На констатувальному етапі експериментальної роботи було уточнене
поняття жанру в процесі фортепіанного навчання учнів ДМШ: музичні
жанри – це роди і види музичних творів, які історично склалися у зв’язку з
різними типами змісту музики та конкретним її життєвим призначенням, з
різними соціальними (частково, соціально-побутовими та соціально-
прикладними) функціями та різними умовами її виконання та сприйняття. З
огляду на вищезазначене, аналіз статистичних даних, отриманих під час
констатувального експерименту, надав можливість надати характеристики
низькому, середньому та високому рівням сформованості виконавських
навичок гри на фортепіано в учнів ДМШ, шкіл мистецтв. За результатами
констатувального експерименту більш як у третини учнів ДМШ, шкіл
мистецтв (36,84 %) не лише не спостерігається автоматизованість залучення
нотно-орієнтовних, метро-ритмічних, технічно-піаністичних та інших
навичок, а означені виконавські навички гри на фортепіано є
несформованими.
Формувальний експеримент передбачав упровадження і перевірку
методичного забезпечення у три етапи: на І – спонукально-
ознайомлювальному етапі – відбувалось формування мотиваційно-
пізнавального компонента, на ІІ – розвивально-оцінювальному етапі –
здійснювалось формування тренувально-операційного компонента, на ІІІ –
самостійно-продуктивному – формування творчо-результативного
компонента. Експериментальна робота базувалась на жанровому підході та
включала наступні заходи: конкретизацію змісту кожного з етапів
формування виконавських навичок гри на фортепіано в учнів дитячих
11
музичних шкіл на засадах жанрового підходу; упровадження сукупності
методів та визначення особливостей їх застосування для кожного етапу
формувального експерименту; експериментальна перевірка ефективності
розробленого методичного забезпечення; аналіз і діагностування динаміки
формування комплексу виконавських навичок гри на фортепіано в учнів
ДМШ шляхом порівняння результатів контрольних зрізів, проведених у
контрольній та експериментальній групах.
Зміст спонукально-ознайомлювального етапу полягав не лише у
широкому ознайомленні учнів із завданнями щодо цілеспрямованого
формування виконавських навичок гри на фортепіано, засвоєння необхідних
для цього знань на основі широкого опрацювання навчально-педагогічного
репертуару різних жанрів, а й у роз’ясненні важливості цих завдань для
власного особистісного розвитку дітей, можливостей застосування набутих
навичок у подальшому житті. Цей етап експериментальної роботи було
присвячено як формуванню вмотивованості учнів ДМШ щодо формування у
них виконавських навичок гри на фортепіано, розвитку художньо-естетичних
потреб, інтересу до фортепіанної навчальної діяльності, так і наданню
системних знань, необхідних для формування означених навичок. До
різноманітних методів на спонукально-ознайомлювальному етапі педагогічної
роботи було включено методи мотивації мистецького навчання, ескізне
виконання музичних творів, читання з листка дитячого фортепіанного
репертуару із здійсненням наскрізного аналізу музичних творів, що
супроводжувалось творчими бесідами, поточними коментарями, методи
демонстрації фортепіанних творів, навчальні дискусії тощо. Сукупність
використання означених методів на І етапі формувального експерименту
була спрямована на забезпечення систематизації знань учнів, спонукання їх
до формування та удосконалення навичок фортепіанного виконавства як
нотно-орієнтовних, технічно-операційних, так і навичок щодо цілісного
аналізу музичних творів, обговорення та визначення стильових та жанрових
особливостей їх виконавської інтерпретації.
Зміст розвивально-оцінювального етапу передбачав цілеспрямоване,
систематичне відпрацювання й розвиток нотно-орієнтовних, темпо-
метроритмічних, мелодико-фразувальних, технічних навичок виконання
фортепіанних творів різних жанрів. Окрім цього, під час розвивально-
оцінювального етапу експериментальної роботи відпрацьовувалась здатність
учнів щодо самостійного визначення труднощів у виконавському опануванні
музичних творів різних жанрів, способи їх подолання, а також оцінювання
успішності процесу формування виконавських навичок гри на фортепіано.
Методи педагогічної роботи на цьому етапі базуються на реалізації
педагогічної умови щодо їх чергування для запобігання втомлюваності учнів
і урізноманітнення процесу фортепіанного навчання. На розвивально-
оцінювальному етапі експерименту було застосовано методи постановки
проблемних запитань, котрі сприяли більш глибокому осягненню
мистецького твору, вимагали розкриття нових аспектів розуміння та
12
виконання різних жанрів фортепіанної музики, висвітлювали можливі
суперечливі тлумачення образного змісту твору; методи зіставлення
художніх зразків за принципами аналогії та контрасту, створення емоційної
драматургії виконання музичних творів, які разом складали систему методів
«осмислення музики».
Зміст самостійно-продуктивного етапу передбачає не лише
відпрацювання навичок виконавської надійності щодо точного,
безпомилкового виконання фортепіанних творів під час оприлюднення
результатів інтерпретаційної діяльності, але й перевірку й осмислення
учнями педагогічної доцільності запропонованих методів і прийомів
експериментальної роботи. На відміну від попередніх, на цьому етапі зростає
частка самостійної роботи учня над відпрацюванням навичок фортепіанного
виконавства. Методичні зусилля спрямовуються на формування в учнів
здатності до творчого самовираження, до проекції набутих знань та вмінь, що
складає творчий продукт інтерпретаційного опрацювання. Під час перебігу
самостійно-продуктивного етапу було використано наступні методи
мистецького навчання: вербальні (бесіди, словесні пояснення особливостей
музичного жанру, вербалізація змісту музичних творів, поточні коментарі
тощо), образно-демонстраційні, методи інтерпретаційного опрацювання,
методи аналізу й контролю результатів оприлюднення навчальної діяльності
тощо. Особливого значення на цьому етапі набуло застосування методу
створення ситуацій успіху, необхідних для забезпечення виконавської
надійності.
Для формування необхідних виконавських навичок було комплексно
використано наступні групи методів: мотивації мистецького навчання
(пізнавальні, музично-дидактичні, симулятивно-рольові ігри, навчальні
дискусії, заохочення тощо, а також підгрупа методів обов’язку і
відповідальності (методи контролю й самоконтролю, метод роз’яснення
значущості формування виконавських навичок гри на фортепіано тощо);
вербальних методів (розповідь, бесіда, поточний коментар, вербалізація
змісту музичних творів, пояснення тощо); теоретичних методів (пізнання від
загального до конкретного, метод аналізу нотного тексту, метод аналітичного
сприймання звучання музичного твору тощо); мистецького вправляння
(вправи для розвитку фортепіанної техніки, виконання етюдів, ескізного
опрацювання фортепіанних творів тощо); добору навчально-педагогічного
репертуару (створення ситуації самостійного вибору, метод перманентного
розширення навчально-педагогічного репертуару, метод оцінювання
доцільності використання фортепіанного твору, читання з листка); образно-
демонстраційних методів (демонстрації фортепіанних творів, метод
художньої ілюстрації словесних пояснень тощо); інтерпретаційного
опрацювання фортепіанного твору (художньо-педагогічний аналіз щодо
засобів музичної виразності, інтерпретаційне планування, оцінювання і
рейтингове ранжування результатів інтерпретаційної діяльності);
13
інноваційних методів мистецького навчання (інтерактивні, сугестивні,
інформаційно-комунікаційні методи та форми).
Провідним засобом формування виконавських навичок гри на
фортепіано під час проведення формувального експерименту було визначено
багату палітру жанрів фортепіанної музики, що склала основу навчально-
педагогічного репертуару для учнів ДМШ, шкіл мистецтв. За основу нами
був взятий жанр фортепіанної мініатюри, як найбільш доступний і
універсальний, оскільки саме цей жанр найбільш часто носить риси й ознаки,
зрозумілі й звичні для учнів з раннього дитинства. Мова йде про риси й
ознаки пісенності, танцювальності та маршевості.
Побудова методичного забезпечення передбачала наявність цільового
блоку, який забезпечував бачення кінцевого результату впровадження
методики в якості набуття учнями сформованого комплексу навичок
фортепіанного виконавства на основі жанрового підходу; змістового блоку
щодо відображення компонентних складових означеного комплексу;
процесуального блоку, що об’єднує етапи упровадження методики та
безпосередньо методи впливу на учнів під час формування виконавських
навичок гри на фортепіано; оцінювального блоку, який відповідно до
визначених критеріїв і показників сформованості досліджуваного феномена
здійснює оцінювання процесу формування виконавських навичок на основі
застосування методів контролю та оцінювання, що забезпечує можливість
отримання оперативної інформації щодо перебігу процесу упровадження
методики; результативного блоку, який відображує динаміку формування
виконавських навичок гри на фортепіано як результат синтезу вище
зазначених блоків.
Як свідчать результати формувального експерименту, реалізація
авторської методики позитивно вплинула на формування виконавських
навичок учнів. Цьому процесу сприяло виконання розроблених методів,
засобів та завдань аналітичного, дослідницького та творчого характеру.
Експериментальна робота продемонструвала, що ефективність процесу
формування виконавських навичок гри на фортепіано учнів дитячих
музичних шкіл зростає при реалізації у навчально-виховному процесі
розробленої нами методики. Аналіз отриманих статистичних даних дозволяє
говорити про приріст на високому та середньому рівнях, що відбувся в
експериментальній групі. Так, у ЕГ середній приріст на високий рівень
становить 6,1 % (з 20,6 % до 26,7%); на середній – відповідно 12,9% (з 47,1%
до 60,0%). На низькому рівні маємо показники зменшення кількості
досліджуваних на 19 % (з 32,3% до13,3%). Це відбулося за рахунок
«переходу» учнів ЕГ з низького рівня на середній, відповідно з середнього на
високий рівень сформованості виконавських навичок.
Результати формувального експерименту свідчать, що його мета
досягнута повністю, оскільки в результаті його проведення вдалося
підвищити рівень сформованості виконавських навичок через впровадження
авторської методики. З огляду на вищезазначене, можна констатувати, що
14
запропоноване нами методичне забезпечення формування виконавських
навичок гри на фортепіано в учнів ДМШ, шкіл мистецтв є ефективним.
Одержані результати порівняльного аналізу, отримані за допомогою методів
математичної статистики, підтверджують ефективність розробленої
методики формування виконавських навичок гри на фортепіано в учнів
ДМШ, шкіл мистецтв, можливість її застосування у різних навчальних
групах, а також її екстраполяції. Методика органічно входить у процес
фортепіанної підготовки учнів, не перевантажуючи навчально-виховний
процес збільшенням годин, одночасно забезпечуючи підсилення мотивації не
тільки щодо формування виконавських навичок гри на фортепіано, але й
щодо навчальної, творчо-виконавської музичної діяльності учнів у цілому.