Сікалюк, Анжела Іванівна. Формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет; представлено основні теоретико-методологічні засади та методи пошукової роботи; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про їх апробацію та впровадження; надано відомості про структуру дисертаційного дослідження.
У першому розділі ─ «Теоретико-методологічні основи формування соціально-етичних цінностей особистості» ─ здійснено теоретичне обґрунтування наукових підходів щодо вивчення проблеми формування соціально-етичних цінностей; з’ясовано суть педагогічних феноменів «цінність», «ціннісна орієнтація», «соціально-етична поведінка»; визначено сутність, зміст і структуру соціально-етичних цінностей як складової загальнолюдських цінностей; розкрито значення позанавчальної виховної діяльності як домінуючої педагогічної умови формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей; доведено необхідність організації процесу формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей, зокрема менеджерів економічної сфери, які працюють в системі «людина-людина»; представлено характеристику студента-менеджера економічної сфери як суб’єкта процесу формування соціально-етичних цінностей.
Виявлено основні наукові підходи до процесу формування соціально-етичних цінностей студентів: педагогічний підхід, який відображає взаємодію особистості із соціумом, світом, із самим собою з метою прояву потенційних цінностей і як особистості, і як майбутнього фахівця економічної сфери (І.Бондаренко, М.Боришевський, Р.Вайнола, Я.Гнатюк, І.Зязюн, М.Лукашевич, А.Маслоу, О.Михайлов, П.Підкасистий, В.Черевко та ін.); особистісно-орієнтований підхід, який сприяє створенню умов для розвитку гуманістичних якостей (К.Абдульханова-Славська, І.Бех, А.Донцов, С.Савченко та ін.); діяльнісний ─ спрямований на формування соціально-етичних цінностей шляхом включення студентів у різні види позанавчальної виховної діяльності, що задовольняють їхні потреби й інтереси (Л.Аза, А.Капська, О.Леонтьєв, Т.Логвиновська та ін.).
Розкрито зміст поняття «цінність»: реальне поняття про об’єкт, відображене, усвідомлене й оцінене суб’єктом у процесі оволодіння ним знаннями та практичним досвідом у моральній сфері суспільства. З’ясовано, що зміст поняття «цінність» розкривається через характеристики, притаманні формам суспільної свідомості: корисність, необхідність, значущість, нормативність, доцільність (В.Абрамов,
7
М.Боришевський, Л.Коган). Визначені поняття характеризують ціннісну орієнтацію особистості як складне соціальне-психологічне утворення, як спрямованість предметної діяльності в певній ситуації, як соціальну установку (В.Ядов), як систему знань (Т.Ващенко), як повноцінні інтереси (І.Булах, А.Капська), як філософію поведінки (І.Шевченко). Вивчення структури ціннісних орієнтацій (Б.Гершунський, О.Киричук, І.Кон) дозволило виявити три компоненти: когнітивний, емоційний, поведінковий. Виявлено, що ставлення до цінностей визначається розвитком індивідуальності та є по суті індивідуалізованим варіантом цінностей суспільства. Це дозволило стверджувати, що «ціннісна орієнтація» ─ це інтегративне утворення, яке характеризує цілісну особистість, її спрямованість; ціннісні орієнтації відображають ціннісне ставлення особистості до соціально-моральних явищ, що свідчить про усвідомлення та переживання нею об'єктивних цінностей як потреб, які мотивують її сьогоднішню й майбутню поведінку.
Доведено можливість формування цінностей, які виконують функцію орієнтира в ході прийняття рішення про ту чи іншу поведінку, ставлення, позицію, що, у свою чергу, підтверджує прояв етики (моральності) та етики соціальної, яка спирається на загальний соціальний порядок, нормативи суспільства й уявлення про належне (Т.Щириця). Соціальну етику розглянуто в контексті єдності способів і продуктів людської діяльності, в яких реалізується її активність, яка слугує самовдосконаленню, задоволенню потреб, відносин між людьми в процесі виконання певних соціальних функцій.
Сформовано авторське трактування сутності поняття «соціально-етичні цінності» як сукупності особистісних і соціально значущих якостей, які відображають цілі, характер дій і поведінки особистості, що дозволяє говорити про соціально-етичні цінності як про інтегративну якість особистості, яка включає систему соціальних знань, оціночних суджень, соціально-етичних установок, вчинків, спрямованих на прояв етичної поведінки та взаємодію з представниками різних інституцій, на ініціативність і самостійність у прийнятті рішень, на гармонізацію ділових, громадянських й особистісних якостей студентів.
Розкрито змістову характеристику складових процесу формування соціально-етичних цінностей майбутніх менеджерів економічної сфери (за О.Грінвальд): теоретична (яка виступає базовою при формуванні соціально-етичних знань); практична (яка реалізується в діяльності в різних ситуаціях через прояв соціально-етичних цінностей та свідчить про сформованість умінь і навичок, відповідність норм і вимог соціальної етики професійної діяльності); індивідуальна (яка передбачає прояв рефлексивних умінь, мотиваційно-ціннісних орієнтацій, соціально-вольових якостей, що проявляються в різних видах діяльності).
У розділі відображено місце позанавчальної виховної діяльності, яка виступає як багатоаспектна педагогічна умова, спрямована на формування соціально-етичних цінностей. З’ясовано, що студент, як основний учасник цього процесу, виступає суб’єктом такої діяльності, при цьому він є активним учасником сприйняття соціально-етичних цінностей. Доведено, що даний процес успішно розгортається за умови врахування затверджених галузевим стандартом професійних функцій менеджера, оскільки поведінка та стиль управління майбутнього фахівця ─ це реально прийнятний моральний орієнтир для взаємодії зі співробітниками та здатність
8
дотримуватись етичних вимог, характерних для соціальної особистості. Враховуючи те, що студент є креативною особистістю (Л.Аза, Ю.Акимова, М.Бірюкова, М.Гавриленко, О.Денисова, А.Кошельова, С.Харченко, С.Шашенко), позанавчальна виховна діяльність повинна забезпечувати створення таких виховних мікросоціумів, які б ініціювали позитивну діяльність студента, призупиняли чи зупиняли його асоціальну активність, впливали на соціально-етичні позиції та переконання.
Узагальнення праць М.Альберта, В.Барської, І.Герасимової, І.Горностаєвої, А.Гусейнова, І.Зарубінської, М.Мескона, Ф.Хедоурі, В.Черевко та ін. дозволило окреслити функції менеджера економічної сфери, які, з одного боку, базуються на його знаннях (організаційних, управлінських і комунікативних), а з другого, ─ на особливостях професійної діяльності (планування, мотивація, контроль, організація). У роботі ми дотримувались позиції А.Карпова, в якій відображено і професійні функції менеджера економічної сфери, й особисті уміння: цілепокладання, прогнозування, організація, мотивування, прийняття рішень, контроль, корекція та комунікація.
Наголошено, що майбутній менеджер економічної сфери завдяки соціально-етичній поведінці може виступати в кількох ролях: 1) як носій загальнонаціональних норм і професійної культури; 2) як транслятор переконливої та позитивно спрямованої інформації; 3) як споживач соціально-етичних цінностей, який оперує адекватними за змістом знаннями в різних ситуаціях; 4) як творець соціально-етичних цінностей, котрий інтерпретує їх соціальні й етичні смисли.
Представлено значущі характеристики студента-менеджера економічної сфери як учасника «суб’єкт-суб’єктного» виховного процесу та професійної взаємодії, що здатен до: 1) культурної самоідентифікації з усвідомленням своєї приналежності до певної національної традиції, інтеріоризації її цінностей та здійснення відповідної професійної діяльності; 2) до розуміння соціально-етичних цінностей і сприйняття неповторності кожної людини, прийняття різних національних картин світу, релігійних і соціально-політичних поглядів у процесі професійної діяльності; 3) розвитку власних духовних потреб, забезпечення автономії внутрішнього світу, активних пошуків смислу життя та сенсу життєдіяльності; 4) здійснення вільного вибору власної професійної діяльності та відповідальності за цей вибір, конструювання соціально-етичних відносин у соціальному просторі; 5) адаптації в динамічних умовах сучасного соціального простору, трансформації особистісної та професійної життєдіяльності в складних колізіях соціально-етичної взаємодії.
Доведено, що саме в період навчання у студентів відбувається трансформація загальнолюдських цінностей із безособової форми загальної спільноти в особистісну форму соціально-етичних цінностей індивіда. З’ясовано, що саме в діяльності часто простежується одночасне засвоєння не одного, а кількох соціально-етичних понять (В.Барська, А.Донцов, А.Капська, Г.Костюк, О.Олексюк та ін.). При цьому кожна соціально-етична цінність студента базується на інтеріоризації загальнолюдських цінностей і реалізується на різних етапах формування соціально-етичних цінностей (вихідний, сумативний, комплексний і системний) та на різних рівнях ─ накопичення знань про соціально-етичні цінності, систематизація знань, використання набутих знань у репродуктивній діяльності та використання знань у професійній діяльності майбутнього фахівця (за В.Сластьоніним).
9
Виявлення складових процесу формування соціально-етичних цінностей, професійних функцій менеджера, етапів формування соціально-етичних цінностей сприяло розкриттю поняття «соціально-етична поведінка» ─ це прояв певної соціальної й етичної зрілості особистості, певна система цінностей, ціннісних орієнтацій, способів поведінки та життєвих позицій, притаманних особистості, що відображає соціальні цілі й завдання конкретної особистості; передбачає засвоєння нею норм і обов’язків, пов’язаних з оволодінням соціальними й етичними цінностями.
Під час пілотного дослідження з’ясовано обізнаність студентів щодо змісту складових соціально-етичних цінностей, які мали стати основою успішної професійної діяльності менеджера економічної сфери. Студентам було запропоновано анкету-перелік загальнолюдських цінностей (за М.Рокичем) та соціально-етичних цінностей менеджера (за А.Кошельовою), із яких вони визначили ті, що мали відношення до їх майбутньої професійної діяльності та в яких органічно поєднувались моральні й професійні якості людини, і виставили їх за рейтингом: цілеспрямованість ─ уміння проектувати цілі для себе та для інших і визначати шляхи їх досягнення; соціальна відповідальність є показником особистісної зрілості студентів, її наявність засвідчує уміння студента реалізовувати механізми досягнення цілей, готовність брати на себе відповідальність за прийняття рішень; взаємодія (співпраця) ─ вміння знаходити точки зіткнення, враховувати інтереси інших, взаєморозуміння та солідарність у цілях і в діяльності; справедливість ─ це підпорядкування закону, моральна спонука, що визначає поведінку людини, діяльність, ставлення до навколишньої дійсності та до самого себе; толерантність (повага) ─ повага позиції іншого, врахування інтересів і цілей діяльності інших людей, груп та громад.
З’ясовано, що соціально-етичні цінності є складовою загальнолюдських цінностей і мають своє поле прояву, зокрема у професійній діяльності, та відображають систему й характер суспільних відносин. Це дозволило окреслити робочий варіант змісту поняття «сформованість соціально-етичних цінностей у майбутніх менеджерів економічної сфери» як результат засвоєння особистістю через ціннісно-раціональну діяльність та функціонал менеджера економічної сфери етичних цінностей, необхідних для виконання соціальних ролей такого фахівця, в яких відображено складові соціально-етичних цінностей (цілеспрямованість, соціальна відповідальність, взаємодія (співпраця), справедливість, толерантність (повага).
Констатовано, що необхідною педагогічною умовою формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей виступає організація позанавчальної виховної діяльності студентів, що потребувало вивчення її реального стану та виявлення сформованості соціально-етичних цінностей у студентів за відповідних умов.
У другому розділі ─ «Педагогічні умови формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей» ─ обґрунтовано поетапність роботи щодо формування соціально-етичних цінностей у студентів економічних спеціальностей; окреслено логіку педагогічного впливу на формування соціально-етичних цінностей у майбутніх менеджерів економічної сфери; розкрито компоненти педагогічного процесу формування соціально-етичних цінностей у майбутніх менеджерів економічної сфери; обґрунтовано критерії, показники і виявлено рівні сформованості соціально-етичних цінностей у студентів-менеджерів
10
економічної сфери; розроблено оптимальний зміст, форми і методи формування соціально-етичних цінностей та виявлено ефективність їх дії як педагогічних чинників, що впливають на рівень сформованості соціально-етичних цінностей.
Визначено змістові етапи позанавчальної виховної роботи, які лягли в основу організації експериментальної роботи з майбутніми менеджерами економічної сфери: визначення студентами соціально-етичних умінь і навичок, які сприяють якісній професійній діяльності менеджера економічної сфери; визначення студентами навчальних дисциплін, які сприяють формуванню соціально-етичних цінностей; виявлення рівнів сформованості соціально-етичних цінностей, які проявляються в діяльності менеджера економічної сфери; реалізація соціально-етичної орієнтації студентів у соціально-виховному процесі; виявлення організаційно-педагогічних форм, ефективного змісту та методів, що сприяють успішному формуванню соціально-етичних цінностей майбутніх менеджерів економічної сфери у позанавчальній виховній діяльності.
Експериментальна робота проводилася зі студентами напряму підготовки «Менеджмент» на базі Чернігівського національного технологічного університету, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та Хмельницького національного університету.
Студентами визначено навчальні дисципліни, які певною мірою сприяють формуванню соціально-етичних цінностей, оскільки вміщують інформацію про знання, вміння та навички соціально-етичного змісту, і які, на думку студентів, можуть впливати на якість їх майбутньої професійної діяльності та розширювати їхній інформаційний багаж менеджера у позанавчальній виховній діяльності. За їхніми відповідями зафіксовано різні навчальні дисципліни: історія ─ 442 особи, правові дисципліни ─ 396, психологія та педагогіка ─ 390, соціологія ─ 301, соціальна політика ─ 235, інформаційні технології ─ 163 особи. При цьому студенти акцентували увагу на окремих темах у різних навчальних дисциплінах.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виокремлено базові компоненти педагогічного процесу формування соціально-етичних цінностей майбутніх менеджерів економічної сфери: цільовий ─ передбачав цілі та завдання, які необхідно було вирішувати у процесі формування соціально-етичних цінностей; змістовий ─ відображав змістове наповнення позанавчальної виховної діяльності; діяльнісний ─ потребував упровадження ефективних форм та методів формування соціально-етичних цінностей у процесі позанавчальної виховної діяльності; результативний компонент дозволив визначити динаміку сформованості рівнів прогнозованих соціально-етичних цінностей-якостей у студентів-менеджерів економічної сфери.
Означені компоненти дозволили визначити критерії (інтелектуальний, практичний та поведінковий) та показники сформованості соціально-етичних цінностей.
Інтелектуальний критерій характеризується такими показниками: готовність студентів назвати всі складові соціально-етичних цінностей, що відносяться до професійної діяльності менеджера економічної сфери; знання сутності кожної із названих складових; розуміння зв'язків між соціально-етичними цінностями, які засвоюються, і явищем, процесом, дією, в яких вони проявляються.
Для практичного критерію характерні такі показники, як: прояв студентами уміння виявляти зв'язок між соціально-етичними цінностями і явищами та
11
процесами, в яких вони реалізуються в діяльності; уміння реалізовувати соціально-етичні цінності та виявляти між ними спільне й відмінне в різних ситуаціях; уміння узагальнювати прояви соціально-етичних цінностей в діяльності та взаємовідносинах людей.
Показниками поведінкового критерію є: здатність вибирати поведінку на основі вимог соціально-етичних цінностей у відповідних умовах; уміння адекватно співвідносити соціально-етичні цінності та поведінку людини з життєвими й професійними ситуаціями; стійкий прояв соціально-етичних цінностей у різних ситуаціях управлінської діяльності та успішне виконання різних соціальних ролей.
Визначені критерії та показники дозволили охарактеризувати рівні сформованості соціально-етичних цінностей майбутніх менеджерів економічної сфери: високий, достатній, середній, низький.
Для студентів із високим рівнем сформованості притаманний усвідомлений прояв суті кожної зі складових соціально-етичних цінностей; розуміння взаємозв’язку соціально-етичних цінностей і вміння співвідносити їх з реальними явищами та діями; вміння практично застосовувати соціально-етичні цінності як інструмент у досягненні професійних цілей; знання норм й особливостей стилю соціально-етичної поведінки та прояв їх у різних ситуаціях управлінської діяльності.
Студенти з достатнім рівнем сформованості соціально-етичних цінностей розуміють їх суть, уміють виявляти взаємозв’язок між характером певного виду професійної діяльності та конкретною соціально-етичною поведінкою; вміють застосовувати інструментарій взаємодії з різними людьми та в різних ситуаціях управлінської діяльності з дотриманням норм соціально-етичної поведінки, але при цьому не завжди володіють стилем соціально-етичної поведінки в комплексі всіх вимог.
Середній рівень сформованості соціально-етичних цінностей простежується у студентів, які можуть назвати їх окремі складові й розкрити ознаки, але не можуть виявити та вмотивувати зв'язок між професійною діяльністю і проявами конкретних соціально-етичних цінностей; такі студенти потрібують координації та корекції поведінки з боку педагогів.
Низький рівень характеризує студентів із досить низькими (або й відсутніми) показниками за трьома критеріями: недостатні знання основних норм і правил соціально-етичної поведінки; відсутність самостійності при узагальненні; невміння аналізувати зміст соціально-етичних цінностей і проявляти їх у професійній діяльності.