КРУКЕВИЧ ОКСАНА МИКОЛАЇВНА ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми та окреслено ступінь
її розробленості; висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами,
темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито
наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх
апробацію, впровадження, публікації; означено структуру й обсяг роботи.
Розділ 1 «Загальні положення кримінального судочинства за участю
неповнолітніх осіб» складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. «Теоретико-
правовий аналіз поняття та задач правосуддя у кримінальному провадженні за
участю неповнолітніх осіб» здійснюється огляд наукових підходів щодо сприйняття
та дефініціювання поняття правосуддя у кримінальному провадженні.
Аргументується, що правосуддя у кримінальному провадженні розглядається як
судова діяльність, яка здійснюється судом у визначеній процесуальній формі, із
застосуванням норм матеріального права та дотриманням усіх спеціальних
процесуальних гарантій, шляхом розгляду кримінальних проваджень, а також
винесення за результатами повного та об’єктивного дослідження обставин
кримінального провадження законного, обґрунтованого, вмотивованого та
справедливого рішення із застосуванням або незастосуванням заходів кримінально-
правового впливу. Доводиться необхідність підвищеної правової охорони прав та
законних інтересів неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні та надається
визначення поняття правосуддя у кримінальному провадженні за участю
неповнолітніх.
Запропоновано авторське поняття судового розгляду кримінального
провадження за участю неповнолітніх. Аргументується, що під час судового
розгляду усі права дітей, зокрема, право на інформацію, представництво, участь і
захист, повинні повністю дотримуватись з урахуванням рівня зрілості й розуміння
дитини, а також обставин кримінального провадження. Розкривається сутність мети
та завдань правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх осіб.
8
Пропонується виокремлювати такі задачі правосуддя у кримінальному
провадженні за участю неповнолітніх осіб: дотримання усіх прав неповнолітніх осіб
під час судових розглядів, з урахуванням збалансованості з правами інших
зацікавлених учасників кримінального провадження; надання спеціального захисту
усім неповнолітнім учасникам кримінального провадження; забезпечення
пропорційності заходів впливу на неповнолітніх шляхом максимальної
індивідуалізації процесу та підвищеної уваги до вивчення їх особистості;
попередження вчинення злочинів неповнолітніми; ресоціалізація неповнолітніх,
повернення їх до нормального життя у суспільстві.
У підрозділі 1.2 «Ґенезис та інституційні передумови правосуддя за участю
неповнолітніх осіб (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка) у
кримінальному провадженні» обґрунтовується, що визначенню процесуального
становища неповнолітніх учасників кримінальних процесуальних відносин у їх
сучасному розумінні передував складний історичний розвиток відносин щодо
захисту неповнолітніх осіб державою, обумовлений суспільно-економічним та
політичним розвитком суспільства.
Досліджено положення перших історичних згадок у сфері охорони державою
прав неповнолітніх учасників кримінального провадження, зокрема, щодо
неповнолітніх правопорушників такі положення містяться у Законах XII таблиць,
щодо неповнолітніх потерпілих – законах Хетського царства та щодо неповнолітніх
свідків – у Зводі законів царя Хаммурапі.
Здійснено аналіз першопричин законодавчого визначення та врегулювання
питань процесуального статусу неповнолітніх учасників кримінального
провадження у світі та на території сучасної України.
Розкривається зміст норм правових пам’яток, якими регламентувався
кримінальний процес, зокрема щодо процесуального статусу неповнолітніх
підозрюваних, обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні,
на теренах України у різні історичні періоди з часів Київської Русі і до сьогодення.
У підрозділі 1.3. «Міжнародні правові стандарти забезпечення прав
неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні» доводиться, що міжнародні
правові стандарти забезпечення прав неповнолітніх осіб у кримінальному
провадженні є конкретизацією, доповненням та в деяких випадках розширенням
змісту загальних положень, що стосуються статусу особи та її прав у кримінальному
провадженні, з урахуванням специфіки суб’єкта захисту.
Запропоновано авторське визначення міжнародних правових стандартів
забезпечення прав неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні. Розроблено
класифікацію міжнародних правових стандартів забезпечення прав неповнолітніх
осіб у кримінальному провадженні за критерієм їх спрямованості на відповідних
учасників кримінального провадження (міжнародні правові стандарти загального
спрямування, міжнародні правові стандарти спеціального спрямування, міжнародні
стандарти у сфері попередження злочинності серед неповнолітніх), що дозволить
більш ефективно, швидко та правильно використовувати їх при здійсненні
гармонізації національного законодавства у сфері захисту прав та свобод
неповнолітніх учасників та їх дотримання під час здійснення кримінального
провадження.
9
Розділ 2 «Судове провадження у першій інстанції за участю неповнолітніх
осіб» складається із трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Забезпечення прав та законних інтересів неповнолітнього
підозрюваного, обвинуваченого» аналізуються особливості здійснення судового
провадження щодо неповнолітніх.
Обґрунтовується, що здійснення кримінального судочинства щодо
неповнолітніх повинно бути направлено перш за все не на покарання неповнолітньої
особи, а на запобігання вчиненню нових злочинів неповнолітніми і сприяти
виправленню таких осіб.
Доведено, що обов'язкове призначення комплексної психолого-психіатричної
експертизи у судовому провадженні видається логічним та необхідним заходом,
спрямованим на забезпечення всебічного вивчення особи обвинуваченого з метою
виконання не лише каральної функції кримінального судочинства, але і виховної,
тому пропонується як додаткову процесуальну гарантію, обумовлену віковими та
психологічними особливостями особи неповнолітнього, закріпити на законодавчому
рівні положення про обов'язкове проведення комплексної психолого-психіатричної
експертизи у кожному судовому провадженні щодо неповнолітніх, за виключенням
її проведення під час досудового розслідування, для вирішення питання про
здатність неповнолітнього усвідомлювати фактичний характер і суспільну
небезпеку своїх дій і керувати ними, а також для встановлення рівня психічного
розвитку та інших особливостей особистості з метою застосування належної
правової процедури до неповнолітнього учасника кримінального провадження.
Значимість експертизи, яка встановлює у процесі доказування у кримінальному
провадженні щодо неповнолітнього здатність усвідомлювати фактичний характер і
суспільну небезпеку своїх дій, рівень психічного розвитку та інші особливості,
пояснюється не тільки загальними завданнями кримінального судочинства, але й
спеціальними задачами здійснення правосуддя щодо неповнолітніх – забезпеченням
пропорційності заходів впливу на неповнолітнього шляхом максимальної
індивідуалізації процесу та підвищеною увагою до вивчення його особистості.
Аргументується необхідність застосування обов’язкової фіксації ходу та
результатів слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх підозрюваних на
відео- та аудіоносіях, що забезпечить сумлінне виконання обов’язків усіма
учасниками процесуальної дії, максимально повне і правильне відображення
процедури проведення, отриманих результатів та дотримання прав неповнолітніх
учасників кримінального провадження, а також дасть змогу судді, у разі виникнення
такої необхідності під час судового провадження, дослідити звуко- чи відеозапис
процесуальної дії, що значно полегшить процес оцінки доказів.
У підрозділі 2.2. «Неповнолітній потерпілий та його представник у
кримінальному провадженні» розглядаються питання процесуального становища
неповнолітнього потерпілого, його законного представника та представника у
судовому провадженні.
Обґрунтовується необхідність надання особливого захисту, допомоги та
підтримки неповнолітнім жертвам злочинів відповідно до їх віку, рівня зрілості і
індивідуальних особливих потреб, серйозних фізичних, психологічних та емоційних
10
наслідків злочинів з тим, щоб не допускати заподіяння їм додаткових
неприємностей і травмувань в результаті їх участі у кримінальному судочинстві.
На підставі аналізу нормативних положень, правозастосовної практики та
статистичних даних доведено необхідність запровадження обов’язкового
представництва потерпілої особи, що не досягла вісімнадцяти років, представником,
а саме особою, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником-
адвокатом, який надаватиме кваліфіковану правову допомогу та забезпечуватиме
належний захист прав та інтересів таких учасників шляхом здійснення їх
процесуального представництва. Сформульовано завдання (надання необхідної
юридичної (правової) та іншої допомоги учаснику кримінального провадження) та
значення (повне і ефективне використання наданих процесуальним законом
можливостей для відстоювання особою своїх прав та інтересів) такого
кримінального процесуального представництва неповнолітніх потерпілих у
кримінальному провадженні.
З метою недопущення негативного впливу судового розгляду на
неповнолітніх учасників кримінального процесу, а також забезпечення їх активної
участі у кримінальному провадженні, зокрема, у судовому провадженні,
пропонується розширити перелік випадків, коли суд може прийняти рішення про
розгляд кримінального провадження у закритому засіданні, включивши до нього
розгляд кримінального провадження, в якому потерпілим є неповнолітній.
Шляхом аналізу нормативного забезпечення та правозастосовної практики, а
також положень міжнародних-правових актів здійснення правосуддя у
кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих виявлено низку
теоретичних та практичних проблем, наукове осмислення яких надало можливість
сформулювати висновок про доцільність розширення змісту спеціалізації суддів із
здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх включивши сюди і
кримінальні провадження, у яких беруть участь неповнолітні потерпілі.
У підрозділі 2.3. «Участь неповнолітнього свідка у судовому провадженні»
проаналізовано процесуальні особливості участі неповнолітнього свідка у
кримінальному провадженні, зокрема, процедуру проведення допиту неповнолітніх
свідків у судовому провадженні.
Піддається обґрунтованій критиці ч. 1 ст. 354 КПК України в частині
забезпечення обов’язкової присутності законного представника, педагога чи
психолога, а за необхідності – лікаря під час допиту лише малолітнього свідка чи
потерпілого та висловлено пропозиції стосовно її удосконалення.
Визначено правовий статус законного представника під час допиту
неповнолітніх свідків, який, передусім, залучається до кримінального провадження
для надання загальної психологічної та емоційної підтримки особі, що не досягла
вісімнадцяти років. Пропонується у разі виявлення негативного впливу зі сторони
законних представників на процес допиту неповнолітніх свідків здійснення цієї
процесуальної дії з використанням спеціально обладнаного кабінету із
застосуванням двостороннього дзеркала в поєднанні із можливістю здійснення
дистанційного судового провадження.
Проаналізовано процесуальне становище педагога, психолога або лікаря,
залучених під час допиту неповнолітніх свідків. Встановлено вимоги, яким повинні
11
відповідати педагог, психолог та лікар, які можуть бути залучені для проведення
допиту неповнолітніх свідків у судовому провадженні, та здійснено їх класифікацію
за критерієм функціонального призначення.
З огляду на особливе місце, яке займає свідок серед учасників кримінального
провадження, які сприяють у досягненні його завдань, пропонуємо запровадження
обов’язкового призначення неповнолітньому свідку представника, який у
кримінальному провадженні може бути захисником – адвокатом. Окреслено зміст
прав та обов’язків представника-адвоката, який повинен діяти як гарант
забезпечення процесуальних прав неповнолітнього.
Запропоновано удосконалити процесуальну регламентацію проведення
допиту неповнолітніх осіб (свідків та потерпілих) шляхом запровадження
обов’язкової фіксації технічними засобами даної процесуальної дії.
Розділ 3 «Оскарження й перевірка судових рішень у кримінальному
провадженні за участю неповнолітніх осіб» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Апеляційне та касаційне оскарження у кримінальному
судочинстві України за участю неповнолітніх осіб» на основі аналізу норм
кримінального процесуального законодавства та судової практики досліджено
ефективність забезпечення права неповнолітніх на апеляційний перегляд справи та у
визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення,
обґрунтовано деякі теоретичні положення та пропозиції щодо підвищення довіри до
судової гілки влади та зменшення кількості оскаржень судових рішень у
кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх.
Проаналізовано найбільш поширені підстави для зміни судових рішень судів
першої інстанції судами апеляційної інстанції, що мають місце у кримінальних
провадженнях за участю неповнолітніх, а також рішення касаційної інстанції на
предмет дотримання прав дітей як учасників кримінального провадження.
З метою уникнення значної кількості оскаржень судових рішень у
кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх, що є важливим не лише з
огляду підвищення довіри до судової гілки влади, але і сприятиме якнайкращому
забезпеченню інетерсів даної групи населення, адже неповнолітньому, який з метою
захисту своїх законних прав пройшов усі три інстанції завдається неабияка
моральна шкода, вважається за необхідне при ухваленні судових рішень суддями
дотримуватись наступних вимог: неухильно дотримуватись норм матеріального та
процесуального права під час розгляду кримінальних проваджень відносно
неповнолітніх обвинувачених, потерпілих та свідків; вживати під час розгляду та
вирішення кримінальних проваджень відносно неповнолітніх осіб заходів до
всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин провадження; проводити
роботу щодо профілактики вчинення неповнолітніми кримінальних правопорушень
та впливати на перевиховання таких осіб; дотримуватись міжнародних стандартів
забезпечення прав неповнолітніх учасників кримінального провадження;
враховувати практику Європейського суду з прав людини щодо неповнолітніх
учасників кримінального провадження.
Пропонується нормативна конструкція регламентації надання головуючим
обов’язкового роз’яснення змісту рішення, порядку і строків його оскарження
неповнолітнім учасникам кримінального провадження, їх захисникам,
12
представникам та законним представникам.
У підрозділі 3.2. «Розгляд Європейським судом з прав людини справ щодо
неповнолітніх учасників у кримінальному провадженні» проведено комплексний
аналіз рішень ЄСПЛ щодо порушень прав неповнолітніх учасників під час
здійснення судового провадження, з метою удосконалення процедури здійснення
правосуддя національними судами.
Наводяться приклади численних випадків неврахування судами особливостей
кримінального провадження за участю неповнолітніх обвинувачених та потерпілих,
які є детермінантою здійснення неналежного захисту державою особливої категорії
правопорушників та жертв злочинів, невиконання вимог кримінального
процесуального законодавства та основних завдань кримінального провадження.
Обґрунтовується необхідність удосконалення процедури обрання запобіжного
заходу неповнолітньому підозрюваному, обвинуваченому, зважаючи на значну
кількість порушень з боку суддів під час обрання запобіжних заходів, шляхом
регламентації у чинному КПК України норми, що зобов’язувала б слідчого суддю,
суд при обранні запобіжного заходу неповнолітнім підозрюваному,
обвинуваченому, передусім, розглядати можливість передання їх під нагляд батьків,
опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються у дитячій установі -
передання їх під нагляд адміністрації цієї установи.
На підставі аналізу практики ЄСПЛ та практики національних судів
сформульовано висновки про необхідність при здійсненні судового провадження за
участю неповнолітніх суддям враховувати такі вимоги: сумлінно виконувати
повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів
неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні під час судового провадження, не
зважаючи на їх процесуальний статус, діяти у межах і відповідно до вимог закону,
який визначає особливості кримінального провадження за участю неповнолітніх;
враховувати, що закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх
правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які
застосовуються до дорослих, заходів процесуального характеру та вимагає
здійснення їх особами з відповідною спеціалізацією; пам’ятати, що кримінальне
провадження як щодо неповнолітньої особи, так і за участю неповнолітньої особи
має бути здійснено невідкладно, розглянуто першочергово та так, щоб не завдати
травмувань особливому суб’єкту, а також сприяти позитивному впливу на дитину.