УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИМ ФОНДОМ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес становлення України як демократичної, правової, соціальної держави, її інтеграція до європейської спільноти передбачають запровадження та реалізацію цілої низки реформаційних новацій в економічній, адміністративно-політичній та соціально-культурній сферах. Одним із напрямків таких перетворень є вироблення і послідовне здійснення цілеспрямованої екологічної політики, яка відповідала б світовим нормам і стандартам, перебудова у межах адміністративної реформи системи органів виконавчої влади, зокрема тих, які опікуються проблемами охорони навколишнього природного середовища.

Складовими елементами здійснення в державі екологічної політики та адміністративної реформи є організація і ведення заповідної справи, формування цілісної мережі заповідних територій і об’єктів, організація функціонування сучасної системи органів державної влади, місцевого самоврядування. Тому з урахуванням стабільного широкомасштабного промислового використання природних ресурсів, їх поступового виснажування і руйнування дедалі більше зростає роль заповідної охорони навколишнього природного середовища, науково обґрунтованого використання та відтворення запасів природної сировини. Необхідність такого відновлення пояснюється також тим, що суспільство в цілому, його окремі індивіди, незважаючи на науково-технічний прогрес, самі залишаються компонентами природного середовища, тому нехтування його законами, недбале ставлення до нього зрештою неминуче призведене до деградації людства.

Отже, з урахуванням зазначених обставин потребує перегляду існуюче поняття природно-заповідного фонду, уявлення про нього як про об’єкт управління, зміст та особливості управління цим фондом. З’ясування сутності природно-заповідного фонду в контексті управління неможливе також без дослідження системи суб’єктів управління цим фондом, їх завдань, компетенції та особливостей функціонування.

Попри існування об’єктивної потреби в дослідженні проблем управління природно-заповідним фондом основний науковий доробок у цій галузі зроблено вченими неюридичних галузей науки (біологами, географами); в Україні з моменту її становлення як незалежної держави майже відсутні наукові праці, присвячені юридичним аспектам організації та ведення заповідної справи.

Таким чином, поглиблене дослідження особливостей управлінського впливу на природно-заповідний фонд, системи правового регулювання його статусу, практичної діяльності суб’єктів управління обумовлюється потребами сьогодення і майбутнього Української держави, у зв’язку з чим набуває особливого змісту і актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.11 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та п. 2.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р., протокол № 3. Воно відповідає також завданням, визначеним розділами 3, 4 Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні, затвердженої постановою Верховної Ради України № 177/94-ВР від 22 вересня 1994 р.