МАЦКЕВІЧ Юліана Рафаілівна ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічну та теоретичну основи, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення результатів, наведені дані по апробацію.
У першому розділі – “Теоретичні основи підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку” - здійснено аналіз теоретичних основ підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку, розглянуто різні підходи дослідників до проблеми старості як складного біологічного, психологічного та соціального явища.
У психолого-педагогічних дослідженнях створена наукова основа як передумова вивчення проблеми професійної підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку; розроблено загальні вимоги до соціального педагога у вигляді кваліфікаційної характеристики та професіограми; вивчено та узагальнено певний досвід соціально-педагогічної роботи у різних мікросередовищах, що сприяло визначенню мети та виявленню змісту і специфіки професійної підготовки соціальних педагогів; доведено незаперечний вплив психолого-педагогічних знань на професійну компетентність фахівця.
Проаналізувавши наукові дослідження з проблем старості і старіння, ми виявили специфіку професійної діяльності соціального педагога з людьми похилого віку, в основі якої лежить інтегрований комплексний підхід до старіння як біо-психо-соціального явища.
Для вибору змісту, форм та методів підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку нами проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід соціально-педагогічної роботи з даною категорією населення. Ми розуміємо соціально-педагогічну роботу з людьми похилого віку як професійну діяльність, яка здійснюється спеціально підготовленими фахівцями та спрямована на надання індивідуальної допомоги старій людині, її сім’ї або групі осіб похилого віку, які опинилися у скрутному життєвому становищі. Така діяльність передбачає інформування, діагностику, консультування, пряму натуральну та фінансову допомогу, догляд та обслуговування хворих та самотніх, педагогічну і психологічну підтримку старих людей, які потребують допомоги та їх орієнтацію на власну активність у вирішенні складних ситуацій. Головною метою соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку є відновлення їх здатності до нормального функціонування у суспільстві, створення для них умов, що сприяють їх фізичному виживанню та збереженню їх соціальної активності, покращенню їх соціального здоров’я. Основними напрямками соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку є: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація, соціальна профілактика. Зміст соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку складають:
- науково обґрунтовані та своєчасно застосовані дії держави, центрів соціального обслуговування людей похилого віку, спеціальних установ, професіоналів та волонтерів, спрямовані на профілактику фізичних, психологічних і соціокультурних змін у людей похилого віку, як окремих індивідів, так і соціальної групи в цілому; збереження, підтримання і захист нормального рівня життя і здоров’я людей; сприяння старим людям у досягненні поставлених цілей і розкриття їхніх внутрішніх потенціалів;
- соціально-психолого-педагогічна та юридична підтримка, призначенням якої є надання професійної допомоги та посередницька діяльність професіоналів у вирішенні різноманітних проблем особистості й соціальної групи;
- організація соціально значущої діяльності, в тому числі добродійної.
У практиці соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку виділяють певні технології роботи, якими має володіти соціальний педагог для надання професійної допомоги зазначеній категорії населення. Під технологіями соціально-педагогічної роботи ми розуміємо сукупність прийомів, методів, що застосовуються соціальними службами, закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками для досягнення поставленої мети в процесі здійснення соціальної роботи, забезпечення ефективності реалізації завдань щодо соціальної допомоги людям похилого віку. Технології соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку реалізуються за допомогою конкретних методик або технік: техніки спілкування з клієнтами (володіння прийомами вербальних та невербальних контактів, уміння слухати стару людину і в той же час зібрати об’єктивну інформацію про неї, проаналізувати й оцінити ситуацію, в якій вона опинилась, визначити, що відноситься до об’єктивних труднощів, а що є результатом суб’єктивних переживань), техніки виконання конкретних соціально-організаційних дій (обстеження матеріально-побутових умов проживання та визначення потреб в одержанні матеріальної, натуральної, побутової допомоги та послуг), техніки адаптації, реабілітації, психотехніки (забезпечують психологічно сприятливий фон, який пом’якшує суб’єктивні відчуття старої людини, навчання поведінці в екстремальних умовах (стрес, горе, нещастя), консультування, посередницької діяльності (взаємодія між державною і громадською організацією і клієнтом, якому потрібна соціальна допомога у вирішенні проблем щодо економічних, адміністративних, юридичних, побутових та інших питань) тощо. Практика соціальної роботи з людьми похилого віку показує, що успішність застосування тих або інших технологій роботи залежить від особистісних якостей та професіоналізму спеціаліста.
Інтегрований підхід до вивчення поставленої проблеми дозволив нам виявити особливості соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку, а саме: необхідність надання комплексної (соціальної, психологічної, педагогічної, юридичної, медичної) допомоги; індивідуалізований, особистісно-орієнтовний підхід до кожного клієнта залежно від його потреб; зміна суспільної думки стосовно старості, старих та хворих людей; створення умов, спрямованих на подовження соціальної активності людей похилого віку.
Розглянуті вище вимоги до підготовки соціальних педагогів та специфіка соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку дали змогу розробити та обґрунтувати критерії і показники якісного рівня професійної готовності соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку. У структурі професійної готовності соціального педагога до роботи з людьми похилого віку нами виявлено такі компоненти: мотиваційно-особистісний, інтелектуально-змістовний, організаційно-дієвий.
Мотиваційно-особистісна готовність включає загальні вимоги, які ставляться до фахівця. Вона проявляється у світогляді та професійній спрямованості особистості, його готовності здійснювати соціально-педагогічну діяльність з людьми похилого віку. Показниками даного виду готовності є: інтерес до соціально-педагогічної діяльності, бажання організовувати соціально-педагогічну діяльність з людьми похилого віку, ставлення до старих людей, професійно-важливі якості соціального педагога. Інтелектуально - змістовна готовність соціального педагога до професійної діяльності розкриває наявність знань, необхідних у галузі соціально-педагогічної роботи. Вона включає знання наукових основ соціальної педагогіки, психології, теорії та методики соціальної роботи, соціології, права, технології соціально-педагогічної роботи. Критеріальним показником цієї готовності є наявність професійних знань, які відображають специфіку соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку, та їх особистісне осмислення. Організаційно-дієва готовність проявляється через професійні уміння та навички, які спостерігаються зовнішньо: 1. Когнітивні уміння: аналізувати та оцінювати досвід діяльності спеціалістів установ соціальної роботи з людьми похилого віку; аналізувати та виявляти проблеми цієї діяльності; застосовувати на практиці свої знання; 2) Конструктивні уміння: прогнозувати поведінку літньої людини у конкретній ситуації; виробляти рішення, які передбачають співпрацю з іншими установами, організаціями, спеціалістами, які надають допомогу людям похилого віку; регулювати взаємозалежність у системі “людина-людина”; 3) Комунікативні уміння: виявляти та долати негативні почуття щодо старих людей та старості взагалі, які впливають на клієнта та власне спеціаліста; виявляти та враховувати у роботі відмінності особистісного, вікового та соціального характеру старих людей; розрізняти та долати у стосунках з людьми похилого віку агресію та ворожнечу; спостерігати, розуміти та інтерпретувати поведінку та стосунки між людьми похилого віку та іншими віковими групами населення; спілкуватися вербально, невербально та письмово; 4) Організаторські уміння: організовувати соціологічні дослідження щодо з’ясування проблем людей похилого віку; організовувати, планувати та контролювати роботу; залучати громадськість, спеціалістів різних організацій, установ для вирішення проблем людей похилого віку та їх сімей.
На основі визначених критеріїв та показників ми вивчили реальний стан готовності соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку. Це дозволило виявити міру прояву у студентів окремих складових компонентів, що стало підґрунтям для визначення рівнів готовності студентів до роботи з людьми похилого віку. У дослідженні вихідного рівня готовності брали участь студенти спеціальності “соціальна педагогіка” Запорізького державного університету та Відкритого Міжнародного університету розвитку людини ”Україна” (експериментальна група), Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (контрольна група), , соціальні працівники Запорізької міської служби соціальної допомоги самотнім непрацездатним громадянам.
Результати аналізу констатуючого експерименту показали, що початковий рівень готовності у студентів низький. Приблизно половина студентів мають високу та достатню мотивацію до майбутньої практичної діяльності, хоча їхнє уявлення про професію знаходиться на повсякденному рівні. 31% опитаних показали середні знання у теоретичній підготовці після вивчення курсу “Соціальна педагогіка”. Проте питанням практичної діяльності соціального педагога з людьми похилого віку в даній дисципліні було приділено недостатньо уваги. Тому високого та достатнього рівня знань у цій галузі не відзначено. Лише у 12% студентів організаційно-дієва готовність знаходиться на середньому рівні. Очевидно це ті студенти, які проходили благодійну практику у службах соціальної допомоги самотнім непрацездатним громадянам. Студенти контрольної групи за результатами опитування на початок експерименту знаходились на однаковому рівні зі студентами експериментальної групи. Отримані дані дали підставу зробити висновок, що більшість студентів мають дуже невиразне уявлення про закономірності та специфіку професійної діяльності з людьми похилого віку. Лише незначна кількість студентів показують знання на рівні розуміння, що підтверджується їх умінням конкретизувати відповідь за допомогою прикладів вирішення конкретних ситуацій. Результати опитування соціальних працівників-практиків показали, що вони стикаються із труднощами у виконанні своїх професійних обов’язків, оскільки у них відсутня базова спеціальна підготовка. Головна проблема соціальних служб сучасної України полягає в тому, що в них працює багато людей, які не мають базової освіти. Це – інженери, вчителі, працівники сфери обслуговування ( швачки, продавці, кухарі ) тощо.
Соціальні працівники служби соціальної допомоги людям похилого віку в процесі розв’язання проблем, обираючи шляхи їх оптимального вирішення спираються на свій професійний практичний досвід. Аналіз отриманих даних за результатами опитування дозволив нам виявити основні труднощі, з якими стикаються соціальні працівники у своїй роботі: нерозуміння внутрішньої психологічної позиції клієнта, труднощі в управлінні спілкуванням, в умінні перебудовувати взаємостосунки з клієнтом залежно від ситуації, в створенні сприятливого психологічного клімату, у здійсненні корекції міжособистісних стосунків тощо. Вищеозначене свідчить про необхідність цілеспрямованої підготовки кадрів до соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку.
Таким чином, розглянуті уявлення про зміст, структуру та критерії сформованості готовності до професійної діяльності, а також результати констатуючого експерименту дозволили нам розробити програму формуючого експерименту та визначити зміст, форми та методи підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
У другому розділі – “Зміст та технології підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку” – розглядаються особливості теоретичної та практичної підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку, розроблено та реалізовано технології формування готовності студентів до даного виду діяльності, проведено аналіз дослідно-експериментальної роботи.
Метою підготовки студентів у нашому дослідженні стало формування їх професійної готовності до соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку. Мета реалізувалась через такі завдання: 1) формування у студентів спрямованості на роботу з даною категорією населення; 2) набуття необхідних соціально-педагогічних знань, які відображають основні компоненти діяльності соціального педагога; 3) оволодіння студентами соціально-педагогічними уміннями у даному виді професійної діяльності.
Аналіз соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку дозволив нам виділити функції діяльності соціального педагога з даною категорією населення (діагностична, корекційно-реабілітаційна, профілактична, організаційна, охоронно-захисна, комунікативна) та визначитись із відповідними знаннями та уміннями щодо виконання зазначених функцій. Оволодіння у повному обсязі сумою знань та умінь щодо виконання зазначених функцій соціально-педагогічної діяльності дає змогу майбутнім фахівцям повніше усвідомити спектр своєї роботи з людьми похилого віку.
Розглядаючи діяльність соціального педагога з людьми похилого віку як специфічний вид роботи ми згрупували зміст дисциплін загальнопрофесійної та спеціальної підготовки спеціаліста навколо вирішення поставлених завдань дослідження, а також виділили дисципліни, які інтегрують наукові знання з досліджуваної проблеми.
Загальнопрофесійна підготовка спеціалістів розпочинається на першому курсі. Основна роль тут відводиться предметам “Вступ до спеціальності”, “Загальна педагогіка”, “Основи психології”. У професійно-особистісному розвитку спеціаліста з соціально-педагогічної роботи важливе значення мають такі курси, як “Соціальна педагогіка”, “Історія соціальної роботи”, “Теорія і технологія соціальної роботи”, “Етика соціального педагога/працівника”, “Методика соціально-педагогічної роботи з населенням”, “Конфліктологія”, “Соціально-правовий захист населення”. У змісті цих курсів виділено окремі теми, що висвітлюють коло проблем людей похилого віку, але ці питання мають лише ознайомчий характер.
Основна роль в експериментальній роботі з формування професійної готовності спеціаліста з соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку відводилась курсу “Форми та методи соціального патронажу людей похилого віку”. Програма курсу складена відповідно до вимог Міністерства освіти України про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою, а також з урахуванням змісту професійної діяльності соціального педагога з людьми похилого віку. У ході викладання курсу вирішувались такі завдання: 1) надання студентам знань про соціально-економічні, медичні та психологічні проблеми людей похилого віку, зміст та напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку, про механізми соціальної адаптації та реабілітації людей похилого віку, знання нормативно-правової бази професійної діяльності соціального педагога: 2) формування умінь вивчати проблеми клієнта у взаємозв’язку із соціальною ситуацією, аналізувати та оцінювати рівень потреб літньої людини у соціальній допомозі, вибирати доцільні форми, методи та засоби роботи з людьми похилого віку; 3) формування досвіду творчої діяльності студента у роботі з людьми похилого віку методом ігрового проектування, аналізу реальних ситуацій з метою визначення адекватних технологій вирішення проблем; визначення у ситуаціях низки проблем та завдань, які підлягають першочерговому вирішенню.
Підготовка студентів до соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку здійснювалася при використанні як традиційної системи професійної підготовки, так і спеціально розроблених навчальних форм та методів (навчання в умовах творчих лабораторій, ділові та рольові ігри, аналіз конкретних ситуацій, ігрове проектування, творчі завдання), включення студентів у практичну діяльність. Особливим фактором впливу на професійне становлення студентів виявилась соціально-педагогічна практика. Базою практики студентів були Запорізька міська служба соціальної допомоги самотнім непрацездатним громадянам, геріатрічний пансіонат м.Запоріжжя. На різних етапах соціально-педагогічної практики студенти послідовно набували професійні навички та вміння, поступово інтегруючись у процес соціальної роботи.
Метою формуючого експерименту було формування у майбутніх соціальних педагогів мотиваційно-особистісної, інтелектуально-змістовної та організаційно-дієвої готовності до професійної діяльності. У формуючому експерименті брали участь студенти спеціальності “соціальна педагогіка” Запорізького державного університету, відділення соціальної роботи Відкритого Міжнародного університету розвитку людини “Україна”, соціальні працівники-практики.
Перший етап дослідно-експериментальної роботи передбачав формування мотиваційно-особистісного компоненту готовності студентів, який включав: 1) створення соціально-педагогічних та психологічних умов, що впливають на процес формування у студентів професійно-важливих ціннісних установок; 2) досягнення стимулюючих та мотиваційних цілей, пов’язаних з оволодінням студентами знаннями та уміннями професійної діяльності соціального педагога. Основний етап підготовки студентів до роботи з людьми похилого віку полягав у формуванні інтелектуально-змістовного та організаційно-дієвого компонентів готовності, що передбачало оволодіння ними цілісною системою теоретичних знань у галузі соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку; відпрацювання умінь та навичок практичної діяльності. Завершальний етап дослідно-експериментальної роботи вирішував завдання рефлексивно-оцінювального характеру – виявлення рівнів професійної готовності студентів до професійної діяльності з людьми похилого віку. Поетапний підхід до навчання студентів як майбутніх спеціалістів соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку дозволив перевірити доцільність та результативність обраних нами форм та методів навчання (творчі лабораторії, аналіз конкретних ситуацій, ділові та рольові ігри, ігрове проектування та ін.). Для удосконалення якості професійної підготовки соціального педагога було запропоновано ряд нових форм та методів роботи під час практики (щоденники спостережень, творчі завдання, інформаційно-аналітичні повідомлення, проектування організаційних форм соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку).
У ході дослідно-експериментальної роботи за допомогою спеціально розроблених діагностичних методик (анкети, опитувальники, тести, контрольні завдання) простежувалась динаміка готовності студентів до професійної діяльності з людьми похилого віку. Співвіднесення рівнів готовності до соціально-педагогічної діяльності, отриманих в результаті початкового та кінцевого контролю, свідчить про ефективність обраної стратегії підготовки студентів до даного виду діяльності. Порівняння результатів готовності студентів на початковому і заключному етапах підготовки у ході експерименту показує кількісні та якісні зміни у готовності студентів експериментальної групи до професійної діяльності. Результати експериментальної роботи наведено у Таблиці 1 .
Узагальнені результати проведеного нами дослідження підтвердили гіпотезу і дали змогу сформулювати такі висновки:
1. Аналіз демографічного стану українського суспільства вказує на збільшення частки людей похилого віку серед населення країни, що вимагає якісних змін у системі соціального захисту людей похилого віку та потребує кваліфікованих фахівців з соціально-педагогічної роботи з даною віковою групою.
2. У наукових працях старіння визначається як складне біологічне, психологічне та соціальне явище, а старість як важливий